Вітер не полониш, сонце не погасиш

Вітрова генерація — перспектива Причорноморського краю

Виступаючи на тому «Пікніку під вітряками», засновник і президент VR Capital Group Річард Дейтц, наголошував (як з’ясувалося — пророче), що війни ведуться за видобувні ресурси: там, де є вагомі поклади корисних копалин — нафта, газ, унікальні руди і мінерали, коштовне каміння, там завжди спалахує боротьба за можливість їх видобувати і торгувати ними. А от за Сонце і вітер — який сенс воювати? Їх не вкрадеш і не продаси.

«Зелена енергія для України — це енергетична безпека, бо вона виробляється за допомогою вітру і Сонця, а не за рахунок імпортного газу. Чим більше зеленої енергетики буде в Україні, тим сильнішою й спроможнішою буде ваша держава», — казав тоді Річард Дейц.

І в своїх прогнозах він ішов значно далі: «Це лише початок майбутнього України. Зелена енергія у майбутньому використовуватиметься не просто для виробництва електроенергії, а й для отримання зеленого водню. Європейський Союз уже обрав Україну стратегічним партнером для постачання зеленого водню. Ми хочемо бути частиною цього майбутнього, хочемо інвестувати й будувати більше зеленої енергії. Ми віримо, що Україна постачатиме зелений водень трубопроводами до Західної Європи. І Європа залежатиме від українського водню замість російського газу».

На жаль, на той момент уряд України вже мав борги перед інвесторами за так званим «зеленим тарифом» (винагорода за видобування електроенергії з відновлювальних джерел), а відтак деякі з перспективних проєктів вітрової та сонячної генерації «зависли» до вирішення суперечливих питань. Повномасштабне вторгнення росії в Україну відклало «вирішення цих питань», м’яко кажучи, у довгу шухляду. Відтак розширення розпочатих проєктів, а тим паче впровадження нових ініціатив стали на гальма.

Довідково. Дністровська ВЕС — один із найбільших проєктів прямих іноземних інвестицій (59 мільйонів євро), реалізованих в Україні у 2020 році. Працюючи на повну потужність (100 МВт), вона здатна виробляти 360 млн кВт/год. на рік, чого достатньо, щоб забезпечити електроенергією до 180000 домогосподарств упродовж року (це близько 1/5 домогосподарств Одеської області). І, що не менш важливо, працюючи на відновлювальній енергії, вона запобігла б викиданню в атмосферу 280000 тонн СО2 (у порівнянні з традиційними електростанціями, що працюють на викопному паливі).

Окрім уже згаданої Дністровської ВЕС, на Одещині розташовані ще дві із діючої нині топ-п’ятірки українських вітроелектростанцій — ТОВ «Южне Енерджі» (сумарна потужність 76,5 МВт) та ТОВ «Овід-Вінд» (32,67 МВт).

І саме використання енергії вітру пом’якшило проблему вимкнень електроенергії в Одеській області. «Коли були пошкоджені автотрансформатори на підстанції в регіоні, вітропарки, розташовані на Одещині, змогли забезпечити електро-енергією критичну інфраструктуру і близько 100 тисяч споживачів», — казав у квітні 2023-го тоді ще заступник міністра енергетики Юрій Власенко.

Цю інформацію в ефірі «Українського радіо Одеса» підтвердив і гендиректор ДТЕК Одеські електромережі Дмитро Григор’єв: “Вітрова енергетика забезпечила додаткову потужність у наші мережі, і це була вагома частка. Коли в мирний час Одеса та Одеський район споживали 700 МВт, а ми мали під час останніх аварій подавати лише 400, то 50 МВт, які надавав вітропарк, — це була дуже велика частка».

До речі, за оцінками міжнародного агентства IRENA, Україна має найбільший серед країн Південно-Східної Європи технічний потенціал використання відновлюваної енергетики. Передусім це стосується саме вітрової генерації. Як стверджують експерти, запорукою цьому є невелика глибина Чорного та Азовського морів (де встановлювати відповідні системи не надто дорого) плюс технічне забезпечення такого будівництва з використанням потужностей наявних портів (як тих, що нині підконтрольні Україні, так і тих, які у перспективі знову працюватимуть на економіку нашої держави).

Але це можливість віддалена — такі об’єкти необхідно спроєктувати, збудувати і ввести в експлуатацію. Та й на втілення цих проєктів знадобляться навіть не місяці, а роки (тим більше, з огляду на загрозу ворожих обстрілів потенційних будівельних майданчиків у морі).

Реалістичнішою наразі виглядає ідея, про яку говорили ще наприкінці 2022-го і до якої, з огляду на критичну ситуацію з енергозабезпеченням регіону, повернулися на початку нинішнього літа, — розміщення трьох плавучих станцій (суден) біля Одеси, Южного та Ізмаїла. Кожна така станція здатна генерувати 250 МВт енергії, тобто сумарно — 750 МВт. Багато це чи мало? За даними «Укренерго», внаслідок ворожих атак Україна втратила понад 9000 МВт потужностей. То, як бачимо, 750 МВт — генерація досить вагома.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко для порівняння навів кілька цифр: «Один атомний блок — це 1000 МВт. Київ — найбільше місто України — споживає близько 1100 МВт. Тут маємо 750 МВт. Це не просто істотно, а суттєво покращить ситуацію на Одещині, якщо вдасться реалізувати задумане».

Щоправда, таке «задоволення», за словами експерта, не із дешевих. «При виробництві електрики на нафтопродуктах вартість кіловат-години становить приблизно 20 гривень. На українському ринку електро-енергії ціни зараз на рівні 5—6 гривень, часом і нижче, а максимальна ціна, обмежена адміністративно, — близько 10 гривень. За таких умов мені доволі складно зрозуміти, як окуповуватиметься відпуск такої електроенергії», — каже директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.

Слід зауважити, що Одеса має досвід застосування суден для забезпечення електроенергією. У 1975 році через різке погіршення погодних умов місто залишилося без світла. Генератори кількох суден, які стояли у порту, під’єднали до підстанцій на суші. Електроенергія, хоч і частково, таки появилася в мережі до того, як вдалося відновити пошкоджене обладнання.

Довідково. Плавучі станції — це судна або баржі із силовими установками, які генерують електроенергію. Джерелом може бути газ, зріджений газ, рідке паливо тощо, які доставляються трубопроводом або іншими спеціальними суднами. Обладнання на борту заживлюється до берегової мережі — так енергія транспортується на суходіл. Турецька компанія, яка ще у 2022 році розглядалася як партнер у втіленні цього проєкту, запевняє: плавучу станцію можна розгорнути впродовж місяця. Але безпекове питання тут теж відіграє значущу роль.

Газ, мазут, пелети…

Видобування електроенергії з допомогою викопних ресурсів хоч і є дороговартісним, як за ціною, так і за впливом на довкілля, зараз без цього Україні не обі-йтися.

Масово встановлюються генератори різної потужності (які працюють на бензині, дизелі чи газі), газопоршневі машини тощо.

Скажімо, муніципалітет Одеси спільно з урядом Японії та ПРООН реалізує проєкт будівництва об’єктів власної генерації на базі газопоршневих машин загальною потужністю близько 30 МВт. У рамках цього проєкту комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» має належно оформити документацію на 3,3 га землі, де планується будівництво електростанцій, а міжнародні партнери надати обладнання — когенераційні машини (їх очікуємо у листопаді). Загалом планується встановити дев’ять газопоршневих станцій.

Окрім того, наприкінці липня стало відомо про фінансову угоду на суму дев’ять мільйонів євро, укладену між Програмою розвитку ООН (ПРООН) та урядом Бельгії, спрямовану на ремонт і відновлення критично важливих енергетичних об’єктів у Києві, Харкові та Одесі.

І все ж з метою енергоощадності регіон невпинно рухається у бік переходу від використання газу та вугілля на альтернативні джерела (на яких уже працює понад 15% котелень).

У громадах Одещини вже не перший рік з-поміж головних альтернатив — встановлення твердопаливних котлів. Десь, як на півночі області, виручає щепа із деревини, а на півдні — пелети із відходів рослинництва. На альтернативне паливо (пелети та брикети) у нас переведено сотні котелень.

Сонце: можливості великі, але не в лідерах

За даними Національного агентства з питань енергетики, середня кількість сонячних днів у різних регіонах України варіюється від 200 до 240 на рік, що робить сонячні панелі ефективними не тільки на півдні, а й на сході та заході країни.

Джерело фото: https://ecopolitic.com.ua.

Може, ви здивуєтеся, але сьогодні лідером за кількістю встановлених сонячних електростанції є Івано-Франківська область. Їх там аж 142, тоді як на Одещині — лише 68 (загалом в Україні на кінець квітня було 1369 СЕС, що належать 931 ліцензіату).

«У час війни найпривабливішими регіонами для побудови СЕС є Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська та Київська області. Нині близько 60% всіх ліцензій на виробництво електроенергії на СЕС отримано для об’єктів, побудованих на території саме цих областей», — каже фахівчиня DiXi Group Оксана Зуєва. У квітні 2024-го, за її словами, додалося ще три нові сонячні електростанції — у Кіровоградській, Одеській та Черкаській областях.

Щодо Одещини, то тут найбільші Дунайська, Старокозача та Лиманська сонячні електростанції (генерація кожної — понад 43 МВт), Теплодарська та у Яровому і Сергіївці (понад 4,2 МВт). Це про найпотужніші СЕС. Загалом же, за словами гендиректора ДТЕК «Одеські електромережі» Дмитра Григор’єва, до систем розподілу в нашій області уже приєднано близько 400 МВт сонячної енергетики (плюс 150 МВт — вітрової). І в роботі, каже він, дуже багато перспективних контрактів щодо приєднання.

За словами тимчасово виконуючого обов’язки директора департаменту систем життєзабезпечення та енергоефективності Одеської облдержадміністрації Володимира Карпича, сьогодні наш край уже має понад 600 МВт генерації електроенергії з відновлювальних джерел.

Зі світлом чи при свічках?

На запитання «До чого готуватися жителям Одещини в нинішньому осінньо-зимовому періоді — купувати свічки і дрова/пелети/пальне для генераторів чи сподіватися, що таки будемо зі світлом?» у ДТЕК «Одеські електромережі» відповіли: «Компанія не може спрогнозувати планів ворога. Енергетики роблять усе, що від нас залежить, аби у домівках людей було світло».

Джерело фото: https://www.dtek-oem.com.ua.

Спрогнозувати плани ворога й справді неможливо. Це, власне, і показала чергова масована атака на енергоструктуру України 26 серпня, коли цей матеріал уже був готовий до друку. Роботи енергетикам, на жаль, додалося багато.

Але подякуймо їм за те, що вже зроблено. За перше півріччя 2024 року ДТЕК «Одеські електромережі» відремонтувала 685 підстанцій і розподільчих пунктів, понад 760 кілометрів повітряних ліній та модернізувала три високовольтні енергооб’єкти. В поточний та аварійний ремонти енергообладнання вже вкладено майже 80 мільйонів гривень. Ще майже 600 мільйонів інвестовано у стійкість мереж та їх розвиток.

І насамкінець повернімося до початку цього матеріалу. Так, над Україною сьогодні лопотять своїми руками-крилами тисячі вітряків. Здолати їх воліє не романтик Дон-Кіхот, а людиноненависник-кровожер «руzzкій мір». На жаль, ворогові вдалося знищити багато тепло- і гідро-станцій, які живили нашу держа-ву електроенергією і на відновлення яких підуть роки (якщо, звісно, таке відновлення буде доцільним). А от на що не здатен наш ворог, то це погасити Сонце чи полонити вітер. А сонця й вітру в Україні достатньо, щоб забезпечити енергією і наші домівки, і наші серця.

Ольга СІРА,
Ольга ФІЛІППОВА.

Цей матеріал створено у рамках Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.