№ 34 (22512) четвер 29 серпня 2024 року

«Захід є Захід, Схід є Схід, і з місць вони не зійдуть, доки не постануть Небо із Землею на страшний Господній суд». Так починається довга балада Кіплінга, але цитують, як правило, лише перші її рядки. Особливо останнім часом. Коли стало реальністю протистояння «глобального Заходу» і «глобального Півдня». Так, опозиція світових соціально-економічних систем ХХІ століття умовна. Але ми свідки того, як у ХХ столітті протиріччя двічі переростали у світові війни.

Конвергенція вже не актуальна

Найпрозорливіші давно стурбовані, як би відтягнути момент зіткнення «глобального Півдня» і «глобального Заходу». І які компроміси потрібні, щоб наш час, ХХІ століття, не став прелюдією світової пожежі? Один із мислителів минулого, академік Андрій Сахаров пропонував відносно просте рішення — конвергенцію, зближення та взаємопроникнення двох систем, але ця ідея не знайшла відгуку у радянських політиків. Та й західних лідерів теж не захопила. Лідери держав того часу існували завдяки протистоянню систем. Відтак не могли рубати сук, на якому сиділи. Після краху червоної імперії недовгий час здавалося, що ліберальна демократія ідею Сахарова підхопить і реалізує. Що філософи зразка Фукуями і Гантінгтона поширять світло розуму на країни, де про лібералізм не чули, а демократію вважають вигадкою сатани.

Напередодні Дня Незалежності у рамках кроссекторального проєкту «Україна: історія, культура, ідентичність» у відділі рідкісних видань і рукописів Одеської національної наукової бібліотеки та на онлайн-платформі ZOOM відбувся «круглий стіл» «Етнічна різноманітність Одещини: регіональні особливості та загальноукраїнський контекст».

Організаторами виступили Міністерство культури та інформаційної політики, Державна служба України з етнополітики і свободи совісті, департамент культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської облдержадміністрації та ОНББ.

Удар, якого завдав ворог по Україні 26 серпня, став наймасштабнішим з початку великої війни. Зробивши перед цим певну паузу, агресор накопичив смертоносного залізяччя й одночасно націлив на нашу державу 127 ракет різного типу та 109 безпілотників. Основною ціллю вкотре стала критична цивільна інфраструктура. Наступної доби рф повторила атаку, але вже дещо меншої інтенсивності — 10 ракет та 81 БПЛА.

У понеділок, після страшної ночі, яку пережила наша країна, Президент Володимир Зеленський виступив із такою заявою:

«Зараз іще триває ліквідація наслідків російського удару... Райони запусків ракет по Україні — це, зокрема, був повітряний простір Курської та Бєлгородської областей, інших прикордонних регіонів росії, також акваторія Чорного моря, територія нашого окупованого Криму.

На тлі успіхів українського наступу на Курщині, де воїни ЗСУ звільнили від путіна та його головорізів уже понад 90 населених пунктів і понад 1250 квадратних кілометрів російської землі, кремль перейшов у контратаку на інформаційному полі. Адже на полі бою, попри всі бравурні заяви російських генералів, «похвалитися» можна лише тисячами полонених росіян і ще тисячами тих, хто потрапив в оточення українського війська.

Білорус із конопель

Аж тут на блакитних екранах сусідньої Білорусі, наче Пилип з конопель, з’являється тамтешній диктатор олександр лукашенко і ліпить горбатого про замах на Президента України Володимира Зеленського, який начебто організовує очільник ГУР МОУ Кирило Буданов.

Світ ледве оговтувався від шоку, завданого людству і міжнародній економіці пандемією коронавірусу. До повномасштабного вторгнення росії в Україну залишалося сім місяців…

Тоді, 22 червня 2021 року, під залитою сонцем блакиттю неба над вистиглими пшеничними полями Буджаку, на які от-от мали заходити комбайни, залопотіли вітряки (не дон-кіхотівські, втім, про це — наостанку), здатні перетворити вільний вітер у синергію енергетичної свободи. Якщо бути точнішим, то того дня відбувалася урочиста подія — етно-гастрофестиваль «Пікнік під вітряками» — з нагоди запуску першої черги Дністровської ВЕС (прогнозована потужність — 100 МВт, перша черга — 40 МВт), яку дочірня компанія VR Capital Group «Елементум Енерджі» ввела в експлуатацію у травні того ж таки 2021-го.

Якщо виходити з історичного досвіду, то зазвичай війни виграють ті, хто має більшу економіку. У випадку російсько-української війни, врешті-решт, здобути перемогу може саме Україна, якщо її економіку підтримають такі гравці, як США, Канада, більшість ЄС, а також азійські демократії на кшталт Японії та Південної Кореї, вважає американський історик і письменник Тімоті Снайдер.

В ексклюзивному інтерв’ю для «Радіо Свобода» (https://www.radiosvoboda.org) він поділився думками про те, що зазвичай ігнорують політики, коли ухвалюють рішення про підтримку України, чому ризики у випадку поразки росії перебільшені та як на успіх України можуть вплинути проблеми з мобілізацією.

(С. Караванський, О. Різниченко, В. Барладяну-Бирладник)

Є щонайменше два інформаційні приводи для публікації на шпальтах «Чорноморських новин» цієї статті відомого літературознавця, кандидата філологічних наук, доцента кафедри теорії літератури та компаративістики Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Миколи Пащенка. По-перше, серпень — місяць народження Василя Барладяну-Бирладника (23.08.1942 — 3.12.2010), а по-друге, ім’я цього талановитого поета, історика мистецтва, публіциста й активного учасника руху опору тоталітарній системі недавно увічнене у назві однієї з вулиць (колишня Омська) нашого міста. Як відтепер закарбоване на мапі Одеси й ім’я ще одного славного нашого земляка — знаного мовознавця, поета, перекладача, понад 30-літнього в’язня радянських таборів Святослава Караванського (24.12.1920 — 17.12.2016): на його честь перейменована одна з центральних вулиць — Жуковського.

Статтю, вміщену у збірнику «Осягнення художності: рецепція літературознавчого та художнього тексту» (Одеса, «Астропринт», 2021), передруковуємо з люб’язної згоди автора.

Напередодні Дня Незалежності одесити отримали чудовий подарунок — у Бібліотеці імені М.С. Грушевського відбулася цікава, відверта розмова з режисеркою, поетесою та громадською діячкою Ольгою Онишко (Україна — США).

Чотири поняття, мов чотири опори нашого народу: Незалежність, Дух, Братерство і Любов. Такою була тема зустрічі, під час якої йшлося про виклики, можливості і тривоги під час війни, про прекрасні якості, що тримають усіх нас на плаву.

Сьогодні розпочинається прокат документального фільму «Мирні люди» Оксани Карпович. Перед стартом показів режисерка відвідає п’ять українських міст – Львів, Одесу, Київ, Харків і Дніпро, де представить стрічку і проведе сесію питань-відповідей із глядачами та глядачками.

Фільм складається з перехоплених розмов росіян і пейзажів українських міст та сіл, що постраждали від війни. З початку повномасштабного вторгнення українські спецслужби опублікували сотні перехоплених телефонних дзвінків російських військових. Чи не найбільший інтерес викликають розмови окупантів з їхніми близькими в росії. Голоси «мирних», цивільних — матерів, дружин, друзів — розкривають очі не лише на хід так званої «спецоперації», а й на жахливий внутрішній світ суспільства, яке стоїть за її виконанням. Саме з таких перехоплень і складається стрічка, що досліджує природу російського імперіалізму й колоніалізму, роль пропаганди у вторгненні й торкається питання колективної відповідальності росіян і росіянок.

Чи відновлюються нервові клітини, чи повинен мозок бути великим і чи правда, що діти зараз розумніші, ніж раніше?

За різними відомостями, у головному мозку людини міститься від 85 до 95 млрд нейронів, які, у свою чергу, мають трильйони з’єднань, або синапсів (зон контакту між нейронами та іншими збудниками). Найвища швидкість передачі інформації між нейронами становить близько 400 км/год.

Дослідження регенерації спинного мозку у рибок даніо (родина карпових) допомогло зробити дивовижне відкриття: виживання пошкоджених нейронів відіграє ключову роль у процесі відновлення, а стовбурові клітини мають лише другорядне значення.

Вчені з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі створили детальний каталог клітин, що беруть участь у регенерації спинного мозку у рибок даніо. Це дозволило виявити, що механізми, які активуються одразу після травми, допомагають пошкодженим нейронам вижити та увійти в режим пластичності, що забезпечує повне відновлення функцій. Раніше вважалося, що стовбурові клітини, які утворюють нові нейрони, є основними гравцями в процесі регенерації, однак нові дані свідчать про протилежне: стовбурові клітини не можуть забезпечити повного відновлення без функціонування нейронів, що пережили травму.