Олімпіада й навколо неї

Тепер про ілюзії «Оди спорту». Із 1912 року, коли П’єр Кубертен написав благородний гімн, стекло багато води. Відбулися дві кровопролитні світові війни. Менших за масштабами війн — навіть не злічити. За цей час літні Олімпійські ігри тричі (1916, 1940, 1944) не проводилися. В інші роки масові вбивства та війни не заважали змагатися спортсменам. І зараз не заважають.

Хоча триває російська агресія проти нашої країни, хоча Ізраїль бореться з терористами з ХАМАСу та «Хезболли», а в Африці одна кривава диктатура змінює іншу. У цьому сенсі літні Олімпійські ігри-2024 в Парижі не випадають із переліку. Що-правда, Міжнародний олімпійський комітет (МОК) не допустив спортсменів із країн-агресорів до участі у цих іграх у командах під державними прапорами, але не обмежив їхнього права змагатися індивідуально у нейтральному статусі. І все ж полі-тика на паризьку Олімпіаду проникла. І завдала їй шкоди. Не лише моральної, у вигляді проросійської та антисемітської пропаганди (з боку ультралівих та ультраправих), а й збитків цілком матеріальних. Ті ж таки сили спробували дестабілізувати ситуацію у Франції, готували вибухи на залізницях і в приміщеннях, де розміщували спортсменів. На щастя, правоохоронці вчасно вжили заходів. Кількох спроб запобігли, хоча їх загроза залишається.

Щодо оцінок сценарію відкриття Олімпіади, то тут доречна репліка — про смаки не сперечаються. Франція — демократична, цивілізована країна. Там нікому не спаде на думку подати до суду на сценаристів і постановників за те, що один із фрагментів олімпійського шоу нагадує християнам тайну вечерю чи мусульманам намаз.

Все для перемоги

Перш ніж перейти до справ військових, хотів би сказати кілька слів про справи місцеві. А саме про документ, підписаний головою Одеської військової адміністрації Олегом Кіпером, який опинився в розпорядженні інтернет-видання «Думська.net». Це видання опинилося у складному становищі. З-під нього ненароком вибили смисловий фундамент, який відсилає до назви площі перед Одеською міськрадою. Якщо вірити згаданому документу, Думська площа перейменована на Біржову. І якби тільки вона! Шквал перейменувань, який у просторіччі називають боротьбою з російським імперіалізмом, готовий змити з назв наших вулиць усе чуже і те, що заважає перемогти агресора.

На першому місці, певна річ, головний імперіаліст Пушкін. Його погруддя, щоб око не мозолило, з Приморського бульвару рекомендується перенести невідомо куди, а Пушкінській вулиці повернути історичну назву Італійська. Разом із Пушкіним під гарячу руку, згідно з документом, потрапили й інші посіпаки агресора. Лев Толстой, наприклад, Бабель і Паустовський. А також дрібніші діячі агресивної культури. У куточку нервово курять Михайло Воронцов, Дюк де Рішельє та Хосе де Рібас. Як бути з їхніми пам’ятниками та назвами вулиць — ще не вирішили, але ось-ось вирішать. Потім знесуть символ імперіалізму — Одеський оперний театр. Щоб у ворожих ракет збити приціли. Коментувати перелік перейменувань можна довго. Але сил нема. Сльози душать, як казав персонаж імперіаліста Михайла Булгакова. Дякувати Богу, в Одесі нема вулиці його імені.

Але повернемося, як і обіцяли, до справ звичних. Тобто військових. Незабаром тут багато що може змінитися. Самодіяльні «рамштайни» начебто закінчуються. А на зміну їм приходять офіційні натовські структури зі складними назвами, але під керівництвом тих же американців. Це зумовлено серйозними причинами. НАТО, як і вся Європа, готується зустріти нового президента США. Не виключено, що цим президентом стане Дональд Трамп. Людина, відома своєю «дружелюбністю» до європейців. Які багатіли, не доплачуючи за американський захист. Утім, до 20 січня 2025 року кермо влади залишається в руках Джозефа Байдена. І він як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах має намір «нарізати колії».

Про внутрішні проблеми Байден не дуже дбає. Економіка Сполучених Штатів за 46-го президента країни, незважаючи на епідемію ковіду-19, вийшла з рецесії і дещо оговталася. Доходи пересічних американців зросли. Це в очах виборців головний показник успіху. Але Джо Байден, як пам’ятаємо, із перед-виборних перегонів вибув. Його турбує, що кандидати на пост президента Дональд Трамп і Камала Гарріс принесуть економіку країни в жертву зовнішній політиці. Глава держави, який відходить, підозрює: гальма «ескалації» не убезпечать від великої війни ні на ізраїльському, ні на українському фронтах.

Джо Байден поспішає виконати військові зобов’язання перед нашою країною. Тісніше співпрацює з Пентагоном та НАТО. Що з того вийде — покаже час.

Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.