№ 27 (22505) четвер 11 липня 2024 року

Із виступу Володимира Зеленського в Президентському фонді та Інституті Рональда Рейгана

Пане Макконнелл (Мітч Макконнелл — американський політик-республіканець, сенатор США від штату Кентуккі з 1985 року. Із 2015-го до 2021-го був лідером більшості у Сенаті, з 2021-го — лідер меншості.  Прим. ЧН»), я вдячний за вашу твердість у захисті свободи й за ваші візити в Україну, щоб побачити, наскільки важливо зараз перемогти. Перемогти російську війну й терор. Перемогти, щоб слова, сказані у ХХ столітті, залишалися актуальними й сьогодні: «Стратегія миру завжди була простою: бути достатньо сильним, достатньо рішучим, щоб жоден супротивник навіть на мить не подумав, що війна може принести плоди».

Це слова Рональда Рейгана. Він сказав їх у 1988 році про стратегію НАТО, і символічно повторити їх зараз тут, напередодні саміту НАТО у Вашингтоні. Минає час, але все більше людей замислюються над тим, що сказав президент Рейган, що він зробив, що змінив.

У 2020 році були внесені зміни до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у якому фахівці знайшли багато недоліків. Закон діє, як і його руйнівна сила. Деякі громадські організації опинилися під загрозою втрати приміщень і навіть зникнення. Про одну з таких із застережливо-болісною назвою «Постраждалі від політичних репресій» ідеться у цій статті.

18 липня у Господарському суді Одеської області відбудеться чергове засідання у справі виселення цієї організації, яке, ймовірно, стане фінальним.

Тиждень розпочався з трагедії. Російська стратегічна крилата ракета частково зруйнувала, частково призвела до непридатності корпуси знаменитої української дитячої лікарні «Охматдит». Загинула лікарка, кілька батьків, постраждали діти. У Києві ворог завдав удару ще по одній лікарні, кількох об’єктах інфраструктури та житлових будинках. Понад чотири десятки загиблих. У той же час рашисти спрямували ракети на ще кілька наших міст. Там також є жертви.

Скільки коштує китайський «нейтралітет»

Утім, називати акт московського тероризму безпрецедентним — помилка. Безпрецедентним актом державного терору є розв’язана війна проти України. Війна на знищення нашої країни і нашого народу. Війна ведеться за потурання або невтручання (що по суті те саме) багатьох країн та урядів. Називати дружні, недружні та ворожі нам держави нема потреби. Як і політичних лідерів. За десять років війни практично все розкладене по полицях. А з полиці на полицю перескакують рідко. Хоча такі випадки є і є сподівання, що в ситуацію втрутяться країни та лідери, від яких реально залежить закінчення війни.

У Києві відкрилася виставка унікальних експонатів, відомих як «скіфське золото», що повернулися до нас з Нідерландів після майже 10 років судів

5 липня Скарбниця Національного музею історії України на території Києво-Печерської лаври представила знаковий виставковий проєкт «Скарби Криму. Повернення». Очам відвідувачів відкрилися понад пів тисячі унікальних артефактів, які росія незаконно намагалася привласнити: давньогрецькі, давньоримські, пізньоскіфські, сарматські, гунські та готські речі, знайдені під час археологічних досліджень у Криму.

«Кримські скарби вдома. І це, без перебільшення, історична перемога України у боротьбі за культурну спадщину, яку століттями намагається вкрасти російська імперія», — наголосив у коментарі «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв напередодні її відкриття.

Багато років маю честь знати і часто спілкуватися з професором Григорієм Івановичем Гончаруком, відомим одеським вченим-істориком, автором не лише наукових публікацій і монографій, а й цілої серії видань «Мемуари професора». Був присутній на презентаціях багатьох його книг, не раз писав рецензії на новодруки. В одній із публікацій я образно зауважив, що мемуари Гончарука не можна читати без валідолу, бо за дуже багато очевидних нині речей авторові доводилося розплачуватися ціною власного здоров’я.

Усе своє життя Григорій Гончарук бореться проти українофобства, пристрасно захищає правдиву історію, мову і традиції, гостро виступає проти тих, хто не поважає Незалежну Україну. І це не якісь окремі конфліктні ситуації, це кредо його життя.

У наш час, коли відомі історичні події, ба й цілі епохи, зчаста отримують дещо іншу інтерпретацію, а то й свіжий і навіть новий науковий погляд, книга з такою назвою не могла не привернути увагу, не зацікавити. «Інша історія: пічонаги, половці — автохтонна опозиція» — просто і без надуманої загадковости, а проте цілком по-сучасному називається цей об’ємний том.

Презентація цієї вельми серйозної наукової монографії кандидатки історичних наук, доцентки Надії Агафонової у рамках XXIV Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» відбулася у великій залі Одеської національної наукової бібліотеки, і вже цей факт наче підкреслював або ж натякав на певну пріоритетність події.

— Надіє Василівно, ми знайомі не один рік. Пригадується той час, коли ви, працюючи на кафедрі української мови в Інституті народного господарства (нині це Економічний університет), влаштовували для студентів і зі студентами вельми цікаві заходи… Не певен, чи відбувалося щось подібне в інших вишах. А потім зненацька поміняли спеці-яльність, стали істориком.. Як ви прийшли в історію, та ще й так далеко зайшли в ній, що далі вже й нікуди, здається? Адже йдеться у цій книзі про часи половецькі, які зрідка у нас на слуху і про які ми небагато знаємо...

— Я в освіті з 1979 року. За першим дипломом — філологиня, викладачка української мови та літератури. Трудову діяльність розпочала в Alma Mater: бібліотекарка, учителька української мови, заступниця директора школи. У середині 1980-х на загальних умовах знову вступила на навчання до університету: цього разу вибрала історію.

Рятувати, лікувати, ставити на ноги, оздоровлювати, реабілітувати хлопців і дівчат, котрі пішли захищати Вітчизну, — одне з найголовніших, найактуальніших завдань не лише української медицини, а й усього суспільства.

На Рівненщині, за словами голови обласної військової адміністрації Олександра Коваля, приймають і реалізують різні програми та ініціативи для лікування, соціальної реабілітації і покращення життя захисників, які зазнали каліцтв. Зокрема, у Рівненському обласному шпиталі ветеранів війни зводиться новий корпус — пілотний Національний центр спінальної медицини.

Служба безпеки України затримала агентів фсб, які під виглядом пари наречених шпигували за морською охороною Одещини.

СБУ, повідомляється на сайті відомства, викрила ще двох учасників агентурної мережі фсб, яка діяла в Одеській та Дніпропетровській областях. Зловмисники коригували ракетно-дронові удари ворога по військовій інфраструктурі Сил оборони.

7 липня у віці 66 років відійшов у вічність Митець, заслужений художник України, старший викладач кафедри образотворчого мистецтва художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського

Володимир Петрович КАБАЧЕНКО.

Живописець, графік, мистецтвознавець. Народився у 1958 році в Миколаєві, закінчив Одеське державне художнє училище ім. М.Б. Грекова і Київський національний університет культури та мистецтва.