№ 25 (22503) четвер 27 червня 2024 року

Чим  він  небезпечний  для  України?

Уперше за 24 роки владімір путін здійснив державний візит до КНДР. Під час зустрічі з Кім Чен Ином вони підписали договір про всеосяжне стратегічне партнерство, який, зокрема, передбачає: «У разі агресії проти однієї зі сторін інша надає їй усю необхідну допомогу відповідно до статті 51 Статуту ООН та національного законодавства рф і КНДР». У такий спосіб путін легалізує та забезпечує довготермінову перспективу військово-технічного співробітництва з КНДР для ведення війни проти України і водночас намагається застерегти Південну Корею та інших союзників від надання військової підтримки Україні. До речі, договір від 1961 року між Радянським Союзом і Північною Кореєю містив такий пункт, але росія свого часу від нього відмовилася.

Від початку російської агресії проти України Північна Корея не лише стала дипломатичним голосом підтримки москви, а й закрила її критичну потребу в озброєнні, надавши артилерійські снаряди, протитанкові міни та балістичні ракети. За оцінками американської та південнокорейської розвідок, вона відправила до росії щонайменше 10 тисяч морських контейнерів зброї.

25 червня 2024 року назавжди вписане в історію нашої держави — саме цього дня розпочалися офіційні переговори про вступ України до Євросоюзу. Так, попереду ще довгий і складний шлях, ще багато потрясінь, втрат і перемог. Але відтепер це не ілюзорна перспектива, що, може, колись нас запросять доєднатися до європейської спільноти, а конкретна дорога, якою ми вже йдемо.

З цієї нагоди очільники держави звернулися до народу з такими словами.

«На нашому складі ніколи не було ні зброї, ні ракет, ні снарядів — ні першого разу, ні зараз. Три сотні співробітників складу цьому свідки», — написав засновник мережі «Таврія В» Борис Музальов на фейсбук-сторінці, коментуючи брехню, яку поширює ворог, про те, що, вціливши у склад в Одесі, вкотре знищив натовських інструкторів разом зі зброєю.

Так, уранці 24 червня було гучно і небо затягнув густий дим. Але коли ракета прилітає у склад, де, окрім продуктів, зберігається і побутова хімія, і всілякі вироби широкого вжитку (а асортимент цієї торговельної мережі, як знає кожен із нас, — дуже великий), то є чому горіти і диміти.

Із п’ятдесят років тому у дітей та дорослих популярними були книжки з назвами «Фізики жартують» і т.п. Але не пам’ятаю книжок з назвою «Жарти математиків». Ця сфера знання — для людей серйозних. Гумор там недоречний, як сміх на похороні. Щоправда, коли йдеться про операції з нулем, навіть у серйозних людей з’являються посмішки. Яке число на нуль не множ — буде нуль. А ділити на нуль взагалі заборонено. Наука обчислень розсипається на очах.

Масовка й ультиматум

На те й наука. Але крім наук, людство має ще багато чого. Політику, наприклад, або дипломатію. Там важливо не обчислити чи виміряти, а отримати переконливий результат для доповіді начальству. У начальників нема часу для перевірок. Вони здатні множити та ділити (особливо ділити!) все, що забажають. Якщо ж результат не влаштовує, множимо на нуль — і ще один клопіт спав з плечей. Саме так сталося на Саміті миру у Швейцарії, куди для незрозумілої мети зібрали представників сотні країн, змусили сфотографуватися та підписати спільне комюніке зі шляхетними побажаннями, не підкріпленими засобами виконання.

Неподалік від Рівного, просто на трасі Київ–Чоп, розкинулося мальовниче село Біла Криниця. Попри бажання чиновників доєднати так вдало розташовану територію до обласного центру, у 2020 році волею мешканців була створена Білокриницька громада, де сьогодні в 11 селах проживають близько 12000 осіб.

І якщо ваша дорога лежить у Європу або ж у зворотний бік, на Київ, і вам раптом знадобилася допомога, щось, не дай Боже, сталося, знайте, що у цьому селі на вас цілодобово чекає пожежник-рятівник, який вас обов’язково підтримає.

Спочатку збирався написати про ставлення болгар Одещини до української мови. Але потім вирішив не звужувати рамки географією. Бо в даному випадку йдеться якраз про те, як ознайомлення з українською (а часом і глибоке вивчення її) бодай частини бессарабських болгар стає фундаментом для зміцнення українсько-болгарської дружби у значно ширших масштабах.

Свого часу, подорожуючи Придунайським краєм, зустрів кілька симпатичних молодих людей, які опанували українську мову вже після школи. У школі не вивчали, бо Буджак — це особливий край: тут із 1940 року мовою міжнаціонального спілкування була російська, а не українська. Утім, декому вдавалося непогано оволодіти українською вже в інституті чи в коледжі. Такі є як серед болгар, так і серед молдован, гагаузів, албанців... Останніх зустрічав як у єдиному на всю область албанському селі Каракурт, так і в Ізмаїлі.

Дані Інституту національної пам’яті свідчать, що за кордоном може бути близько 250 тисяч поховань українських історичних і культурних діячів. Олег Слабоспицький, голова правління благодійного фонду «Героїка», що опікується, зокрема, могилами видатних земляків за межами України, зазначає: лише військових-учасників визвольних змагань налічують близько 100 тисяч. Про такі поховання дбають активні українці за кордоном, посольства, проте чимало могил зникають через несплату оренди за місце на цвинтарі.

Цвинтар Святого Андрія в американському містечку Савт-Бавнд-Брук називають найбільшим і найвідомішим українським за океаном. Ідея створити його з’явилася в емігрантів на початку 1950-х. Тамтешній український пантеон налічує майже 10 тисяч могил. Там поховані президенти УНР в екзилі Андрій і Микола Лівицькі, Степан Витвицький, військові діячі УНР, воїни УПА, політики, науковці, митці, письменники, як-от Євген Маланюк і Тодось Осьмачка. (Саме на цьому цвинтарі свій останній спочинок знайшло подружжя наших земляків — правозахисниці Ніни Строкатої-Караванської та дисидента, правозахисника, письменника, мовознавця Святослава Караванського. —  Прим. «ЧН».)

На Святій Горі Афон українські науковці розпочали проєкт із дослідження та підготовки до видання унікального рукопису XVII — XVIIІ століть, де записані українські гетьмани та козацька старшина, які щедро жертвували на афонські монастирі, повідомляють https://texty.org.ua.

За словами директора Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні Сергія Шумила, у рукописі записані знатні козацькі роди гетьманів Івана Самойловича, Івана Мазепи, Данила Апостола, Івана Скоропадського, полковників Леонтія та Павла Полуботків, Василя Борковського, Якова Лизогуба, Семена Палія, Івана Обидовського, Федора Топольницького, Івана Черниша, Василя Котляревського та багатьох інших.

30 червня відзначатимемо 117-річчя від дня народження командувача Української повстанської армії (УПА) Романа Шухевича (Тараса Чупринки). Що ж до Одеси, то з нею пов’язана «кругліша» дата: 75-ліття останнього відвідування легендарним воїном нашого міста для лікування в санаторії «Лермонтовський».

Ім’я Романа Шухевича вперше з’явилося в донесеннях чекістів після того, як Червона армія розпочала наступ на землі Західної України, в березні 1944-го. Відтоді він став об’єктом полювання радянських спецслужб. І чим запекліше повстанці чинили опір владі СРСР, тим активніше більшовицькі нишпорки розшукували командувача УПА.

В офісі Одеської регіональної організації НСЖУ відбулася презентація двох книжок молодої талановитої київської журналістки Тетяни Олійник — «Ним усі захоплювалися. Спогади зв’язкових УПА про Романа Шухевича» і «Формула нашої перемоги».

Молода авторка розповідала про Романа Шухевича і його безпосереднє оточення й помічників. Про те, як зацікавилася цією темою, та так, що написала книжку. Для цього треба було поспілкуватися з багатьма учасниками тих подій, котрі повернулися із совєтської каторги. Брала інтерв’ю і в Юрія Шухевича, сина легендарного командира УПА.

Що робити з чотирилапими безхатьками?

Безпритульні тварини є нашими співмешканцями. Та чи мирне наше співіснування на одній території? Як захистити людей від нападу тварин, а тварин — від жорстокості людей?

Відповіді на ці та інші питання намагалися знайти учасники «круглого столу» на тему «Проблема безпритульних тварин у містах. Шляхи її розв’язання». Захід відбувся в Балтській публічній бібліотеці, зібравши активістів та фахівців для обговорення цієї болючої теми.

Наприкінці травня в Інформаційному центрі Дунайського біосферного заповідника команда WWF-Україна провела зустріч з представниками громади міста Вилкове та управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства і продовольчих програм в Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) щодо обговорення питань збереження осетрових видів риб.

Осетрові існували на Землі ще за часів динозаврів — понад 200 мільйонів років тому. На жаль, через будівництво гребель, надмірний вилов, забруднення та інші чинники вони сьогодні перебувають під загрозою зникнення і є найвразливішою групою хребетних у світі. Буквально за останні 200 років діяльність людини привела їх до фатальної межі. Збереження цих унікальних видів для наступних поколінь є нашою спільною соціальною відповідальністю.