Друковані блискітки

Олександр КАЛІНІЧЕНКО — людина, віддана морській службі (презентована книжка так і називається: «Сіль морської служби»). Віримо: настане час, і знову хлопчаки мріятимуть про море, і ми знову побачимо на наших вулицях морські форменки. Капітан першого рангу Олександр Калініченко і в пенсійному віці не пориває з морем, пише цікаві, пізнавальні книжки. Вони невеликі за обсягом, і кожну, відкривши, хочеться прочитати всю, кожна захоплює уяву. Свою морську біографію Олександр Калініченко починав на підводному човні. Непроста це служба, хто полюбить її — не поміняє ні на яку іншу, такий захоплений висновок випливає з його книжок. Море не відпускає.

До слова сказати, в імперській армії українці були найкращими моряками. Одразу ж по тому, як Україна стала незалежною державою, Олександр Калініченко, як і багато його побратимів, присягнув вірно служити Батьківщині. Пізніше брав участь у поділі флоту. Пригадується, як з гіркотою показував журналістам великий десантний корабель «Рівне», «по-братськи» обчухраний москалями.

У своїх книжках Олександр Калініченко пише про історію українського флоту, нерідко дивуючи зібраним матеріалом. І ще один дуже показовий факт. Якось у себе в дворі він побудував… підводний човен. Достеменну копію, лишень зменшену в кілька разів. І можна зрозуміти почуття, з якими довелося перебиратися на нову квартиру.

Не розкриваючи зміст нової книжки, хочу порадити: прочитайте — і ви зрозумієте душу справжнього моряка, а заодно дізнаєтеся багато цікавого.

Поетичні екзерциси Тараса ФЕДЮКА читаємо, як правило, у Фейсбуці. Лавреат Шевченківської премії, наш краянин з Ананьєва, він давно живе в столиці.

Свого часу був ініціатором створення Асоціації українських письменників — АУП, альтеративної Спілці письменників України. Під нинішню пору і та, й та не виявляють належної рухливості. Мабуть, через це й не було на презентації запитань до її творця. Говорили здебільшого про поезію.

Тарас Федюк багато читав своїх віршів, впереваж — з нової книжки «ВиднокРай». Поетичне мислення, оригінальне літературне письмо, віртуозне володіння словом давно принесли йому славу самобут-нього, трохи іронічного поета з дещо філософським підтекстом. «… наважуюся оприлюднити якусь кількість експериментальних творів з тих часів, коли шукав певну музику і логіку на теренах абсурду та старого доброго «потоку свідомості», — зізнається автор у передмові. Про що ті вірші? Назагал: якісь філософські розмірковування про життя, про природу любові, якісь уривки та блискітки спогадів, життєвих вражень, і це сплетіння являє нам, врешті-решт, все той же поетичний «потік свідомості».

Тарас Федюк пише, як нині багато хто, майже без розділових знаків, його вірші завжди викликають в душі співпереживання з автором, відгукуються власними емоціями, і це важливо.

цілунок довгий
немов гекзаметри гесіода
вокзал убитий
перон розбитий якась погода
оце прощання
немов заслання на кос-арали
вокзальна зона
склади ворони якісь мурали
вапнярка жмеринка
і подільськ — такі зупинки
якась пюпіта
що вимагає в кіоску пінки
на каві ну і вокзальний песик
звичайно шарік
і мент поганий… стоїть
і добре йому лошарі… —
 
уривки, фрази що долітають…
яке нам діло
ти — від’їжджаюча
так вже сталось ми не хотіли
я — проводжаючий
час виходити із вагону
вдягати маску і йти додому
в червону зону
 
але як важко (ніщо —
ті проводи що колишні)
а ці такі мов якісь останні
якісь всевишні
і молоточком брудні колеса
дорожник стука
такі колеса
    така одеса
        така розлука...

Такий вірш, не кращий і не гірший від інших у цій «збірці віршів», як назвав книжечку сам автор у передмові. Важливо те, що його книжки хочеться перечитувати, вони співзвучні нашим думкам і переживанням, а найчастіше — просто цікаві.

Надія АГАФОНОВА, «Инша історія: пічонаги, половці — автохтонна опозиція». «Що за пічонаги?» — виникне, звісно ж, запитання. А от прочитаєте об’є-мний том і будете знати нашу давню історію, безперечно, краще, аніж про неї пишуть мудрі, але не завше достовірні підручники.

Книга Надії Агафонової за жанром є монографією. Це не насторожує, бо таки ж не художня література? Вочевидь, що ні, якщо на презентацію прийшли не лише історики. Об’ємний том — для всіх, котрим цікава наукова історія нашої країни від найдавніших часів, не спотворена втручаннями ідеологічного штибу. Нестандартне наукове мислення, дослідницька наполегливість і глибина пошуку, смілива аналі-тика та несподівані висновки і, певна річ, ретельне вивчення літописів та багатьох інших джерел, поміж якими й дослідження різних авторів, з якими вона погоджується або ж дискутує чи доповнює їх, — ці та багато інших особливостей характеризують цю монографію.

Цьогорічна виставка-форум «Українська книга на Одещині» характерна ще й тим, що надала широку можливість одеським авторам представити свої літературні надбання, за що вони щиро дякують ОННБ, а серед них — й учасник презентаційної частини цього прекрасного книжкового свята

Роман КРАКАЛІЯ.