№ 19 (22497) четвер 16 травня 2024 року

Згідно з легендою Філіп Македонський (батько Олександра), підійшовши з військом до Спарти, запропонував її захисникам здатися. Він погрожував: якщо вдасться до штурму, то знищить країну повністю. Спартанці відповіли на погрози коротко: «ЯКЩО».

Різноголосся — не ультиматум

Нашим політикам і дипломатам коротко відповісти на російську за-грозу поки що не вдається. Існує, щоправда, слово «перемога», але його можна озвучити, розгромивши агресора на полі бою. А до цього далеко. Доведеться шукати багато слів, збирати разом тих, хто готовий виголосити слова, і чекати, що вийде. Швейцарія надала майданчик для проведення «Форуму миру» 15—16 червня цього року у місті Бюргеншток. Фундаментом розрекламованого заходу (якщо він відбудеться) стане відомий мирний план Володимира Зеленського і створення коаліції держав для відсічі кремлю.

Київська міська рада на своєму засіданні 8 травня присвоїла звання «Почесний громадянин Києва» видатній поетесі Ліні Костенко і колишньому головнокомандувачеві Збройних сил України Валерію Залужному.

Київський міський голова Віталій Кличко звернувся до нагороджених зі словами вдячності:

Чи є шанс, що християни у світі у своїй екуменічній більшості зможуть дійти до порозуміння щодо спільної дати Великодня і чому так складно поєднати християн у спільному святкуванні Пасхи? Міркуваннями щодо цього з Релігійно-інформаційною службою України (https://risu.ua) поділився президент Інституту екуменічних студій (ІЕС) Українського католицького університету, член Міжнародної спільної комісії для богословського діалогу між Православними і Католицькою церквами о. Іван ДАЦЬКО. Початок — у номері за 2 травня.

Але щодо обчислення Пасхалії, то всі ці церкви дотримуються старого календаря. Тут і з’являється розбіжність у підрахунках. Тобто метод один, однак дату весняного рівнодення одні християни обчисляють згідно з Григоріанським календарем (21 березня), інші — згідно з Юліанським (3 квітня). Деколи свято Пасхи збігається. Але в більшості випадків існує різниця між одним і п’ятьма тижнями, як цього року.

«І відважно скажу (в оригіналі — «с дерзновением»): дай Боже, щоб кінець віку й означав кінець вашого перебування у владі. У вас є все, щоб довго й успішно звершувати це велике служіння Батьківщині». Такими словами минулого тижня патріарх Кирило привітав чергову інавгурацію російського диктатора Путіна.

Здавалося б: нічого нового. Адже саме Кирило відіграв значну роль у становленні Путіна таким, яким ми знаємо його сьогодні — скаженим людожером, що пропагує ідеї «русского міра» і «триєдиної Русі». Бо станом на 1999 рік — час приходу до влади — у його голові таких конструкцій не було. З’явилися вони там лише наприкінці нульових — під безпосереднім впливом Кирила. Відповідно, він не просто ідейний натхненник, а й повноцінний співучасник злочинів російської держави. За що рано чи пізно має відповідати — знову ж таки, абсолютно на рівних з Путіним — у Гаазі (якщо обидва доживуть).

Наприкінці квітня стартував щорічний конкурс читацьких відгуків «Книголюб-2024» — партнерський проєкт Одеської національної наукової бібліотеки і громадської організації Ротарі клуб «Одеса-Рішельє», який підтримали обласна організація Національної спілки письменників України, обласна бібліотеки для юнацтва та офіс Мережі креативних міст ЮНЕСКО «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО».

Уже 13 років поспіль цей конкурс об’єднує людей, для яких читання стає життєвою стратегією успіху, що визначає можливості для здобуття якісної освіти, розвитку критичного мислення, самореалізації особистості. Попри складні виклики воєнного часу, інтерес до книги не згасає, а читання є одним із ключових факторів розвитку людського потенціалу. Для багатьох — ще й своєрідним «антистресом». Відтак у засновників конкурсу не було сумнівів щодо проведення чергового творчого змагання читачів.

Пам’ять про свого Вчителя, вшанування його педагогічного таланту, повага та любов до його творчої особистості — все це сповна відчули присутні на меморіальному концерті, присвяченому професорові Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової Ігореві Сухомлинову, ініціатором якого стала його випускниця, лауреатка міжнародних конкурсів, доцентка кафедри спеціального фортепіано Катерина Єргієва.

Символічно, що цей концерт відбувся саме в день народження Ігоря Івановича — видатного музиканта, кандидата мистецтвознавства, який багато років завідував кафедрою спеціального фортепіано.

Учень М.І. Рибицької (у консерваторії) та Г.Г. Нейгауза (в аспірантурі) він, у свою чергу, підготував чимало справжніх професіоналів, які продовжували і продовжують справу свого Вчителя як в Україні, так і за кордоном. Серед них — заслужені діячі мистецтв О. Бугаєвський, В. Семенов, Ю. Ракул, Г. Попова; заслужені артисти О. Зайкова, Т. Книшова, Ю. Кузнецов; лавреати республіканських та міжнародних конкурсів І. Парада, В. Куусіку, В. Кочнєв, авторка цих рядків та багато інших.

Під час пам’ятного заходу на честь Ігоря Сухомлинова прозвучало багато теплих слів від його колишніх студентів — викладачки-методистки ОФКМ імені К.Ф. Данькевича Д. Пашковської, члена асоціації педагогів музики штату Каліфорнія (США) Д. Резнік, а також у виступі старшого викладача ОНМА імені А.В. Нежданової, концертмейстера Одеського національного академічного театру опери та балету І. Паради, які пригадали багато цікавих фактів зі свого спілкування з Учителем.

У березні вшановувалося 85-річчя проголошення незалежної Карпатської України і героїчної боротьби вояків «Карпатської Січі» з угорськими загарбниками. Серед січовиків було й кілька особистостей, життєвий шлях яких пов’язаний з Одещиною. Один із них — полковник, інженер Микола Литвицький (Літвицький). На жаль, інформації про нього обмаль. Навіть на сайті його рідного села Жерденівка Гайсинського району Вінницької області про героя-земляка нема й згадки.

Народився він 13 травня (за новим календарем) 1888 року в родині спадкового почесного громадянина Олекси Литвицького і Вікторії (в дівоцтві — Лісецької). Родина займалася сільським господарством і за статками належала до середняків. Статус спадкового почесного громадянина надавав переваги у звільненні від тілесних покарань та військової служби. На той час село Жерденівка, що розташовувалося на обох берегах річечки Дубина, вважалося великим — мало понад дві тисячі мешканців. Там була початкова школа, після закінчення якої Микола продовжив навчання у Вінниці, а згодом — у Подільській духовній семінарії (м. Кам’янець-Подільський). Після закінчення семінарії у 1908-у деякий час служив дяком у селі Бондурівці Ольгопільського повіту.

Із 7 до 16 червня в Україні проходитиме 11-й Чілдрен кінофест — наймасштабніший український кінофестиваль для дітей і підлітків. Уже традиційно він відбуватиметься в гібридному форматі: фестивальні покази триватимуть одночасно в обраних кінотеатрах Києва, Львова, Вінниці, Житомира, Дніпра, Луцька, Одеси, Полтави, Хмельницького та Чернігова, а для онлайн-перегляду організатори підготували спеці-альну програму «Коли ще звірі говорили».

Фільми, представлені на Міжнародний конкурс, можна буде переглянути у кінотеатрах названих міст. Переможця з-поміж семи претендентів визначить глядацьке голосування.

У кожного своя дорога.
Мене завжди манив простець.
Провідність як пересторога:
Не завертай на манівець.
   Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ.

Цими рядками Геннадій Щипківський чітко окреслив своє життєве кредо. Не треба й біографію писати на кількох сторінках! Так, багато пережив він на своєму життєвому шляху, але завжди світила йому ота зірочка, запалена бабкою Сашкою: «Вчися, дитино, маєш залишити свій слід на землі», «Чужу межу не переступай!», «Ніколи не забувай, де твоє коріння».

Безмежно вдячний онук за науку: «Бабчині настанови пам’ятаю донині».

Читаючи книжки письменника, пізнаємо не лише тих, про кого пише автор, але також і його людське, властиво, його самого як людину. Хоча це, звісно, не аксіома. Тим-то про одних писати непросто, щоб не сказати: важко, а про інших — легко й на якомусь навіть піднесенні. Важко, бо хочеться дібрати важучих слів. Коли ж легко йде праця, то й слова знаходяться самі собою — де й беруться. Надто коли йдеться про майстра слова, художника слова, котрий точно знає, де його місце в рядку і в абзаці, знає вагу й силу слова, його вплив на людину. Такий Геннадій Щипківський…

Сталося так, що, переїхавши до Одеси, по деякім часі вирішив оприявнити дещо зі своєї прози. Спонукав і той факт, що саме під ту пору в головному видавництві Спілки письменників готувалася до друку книжка. Літературний авторитет, котрий прочитав написане, сказав, що Одеса — не те місто, яке відчуває нестачу прозаїків, і що тут вельми важко буде здобутись на якесь визнання. Саме тоді вирішувалося питання роботи в газеті, куди й занурився усім своїм творчим потенціалом.

В Одесі поступово переходять на українську мову. У магазинах — давно, а на Привоз і в 2014-у ходила слухати українську. Про школи-дитсадочки не скажу — дитина виросла. А от на вулиці стало набагато більше.

Вчора біля моря з десяти компаній та пар десь сім розмовляли українською. Бабусі, які на пірсі ловлять бичків, — суржиком, а хлопці на великах, які приїхали розпитати, на що ловлять, — українською.

Нещодавно в Одеському національному економічному університеті відбувся захід, присвячений 120-літтю від дня народження Людмили Руденко — першої української чемпіонки світу з шахів серед жінок. Таким чином у виші нагадали, що видатна спортсменка має прямий стосунок до нашого міста.

Людмила Руденко народилася у старовинному українському місті Лубни, що на Полтавщині. Її батько, Володимир Андрійович, служив там слідчим місцевого суду. Незабаром після народження доньки його перевели до Миколаєва, можна сказати, на підвищення: спочатку — помічником прокурора, а потім і головою міського з’їзду мирових суддів. Він мав чин «колезький радник», що відповідало армійському званню «полковник». Батько і був першим, хто призвичаїв Людмилу до шахів. Але тоді ще ніщо не віщувало, що дівчина уславиться на весь світ саме на цій ниві. Ба більше: у цей період спортивні інтереси гімназистки були зосереджені на плаванні, де вона робила певні успіхи.

Онукові Іллюші
від дідуся Юрія.

Хай буде твій життєвий шлях
Щасливий, довгий, гарний!
В турботі й щирих почуттях
Хай буде він безхмарний!