№ 17 (22495) четвер 25 квітня 2024 року

Начальника Головного управління розвідки МО України Буданова називають найвід-критішим для преси воєначальником усіх часів. Його коментарям буквально нема ціни. Скаже Кирило Олексійович, що не буде у нас Армагеддону — то точно не буде. Заявить, що нас чекає важка ситуація, будьте певні, саме вона нас чекає, а не катастрофа.

Вирішальний вівторок припав на суботу

Хотілося б знизити градус і використати в прогнозі слово «біда». Але спадає на думку випадок із кізочкою, яка впала у воду, переходячи місточком через річку. Це справді біда. Армаґеддон же, вирішальна битва Апокаліпсису, для України — повна катастрофа. Після виділення Сполученими Штатами нашій країні пакету допомоги на 60,84 мільярда доларів нічого вирішального не станеться. Можливо, переживемо 2024 рік без нових втрат території. Якщо вчасно надійде зброя, обіцяна Пентагоном, збережемо життя воїнів та цивільних. Однак Армагеддону, вирішального «контрнаступу», обіцяного Зеленським на початку минулого року, точно не буде. Буде, як висловився Буданов, важка ситуація наприкінці весни та влітку.

Чи понесуть структури Московського патріархату відповідальність за злочини путінського режиму?

Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Смерть Алєксєя Навального й необхідність протидії тоталітарному режиму Владіміра Путіна та його війні з демократією». Документ охопив широке коло питань. Зокрема в ньому засуджено доктрину «русского міра» й названо керівництво Російської православної церкви та особисто патріарха московського Кіріла співучасниками злочинів путінського режиму.

Цей матеріал уже був готовий до друку, коли Одещина знову опинилася у прицілі ворога. Тож деякі відомості можуть здатися застарілими, адже щодоби, як не вночі, то на світанку або серед білого дня летить смертоносне залізяччя на Ізмаїл, Одесу, Чорноморськ, Рені…

От і вчора, 24 квітня, обласний центр прокинувся-здригнувся від ракетної атаки. Одна жінка зазнала поранення й була госпіталізована. Різних пошкоджень зазнали три десятки осель. Тимчасово був зупинений рух залізницею. Постраждала енергетична інфраструктура. Одне слово, війна. Війна триває. Але триває й життя. Про одну із сторін нашого буття — у розповіді нижче.

Нерозривна сув’язь крізь століття

У час повномасштабного вторгнення росії на українські землі, особливо в останні місяці, поєднання слів «Одеса» і «зерно» звучать найчастіше у трагічному контексті: ворог «обстріляв зеновий термінал», «ракети ворога поцілили в портову інфраструктуру», «під прицілом рашистів знову логістичний центр»… Токи, елеватори, зерносховища, фури зі збіжжям… Тільки після нашої Перемоги дізнаємося реальні розміри спаленого ворогом майна і самого зерна, вирощеного в надскладних умовах воєнного часу і якого так потребують у світі.

Ідеться про стиль мислення, який наблизив би нас до перемоги. Колись від філософа і правозахисника Мирослава Мариновича вперше почув, що набагато ефективніше сприяти бажаним тенденціям, аніж боротися з небажаними. Тоді це виглядало чимось новим і навіть дещо несподіваним. Бо всі ми з початку 1990-х були заряджені духом патріотичних мітингів. Усім хотілося більшої наступальності! А тут — така незвична формула.

Але тепер бачу, що філософ мав рацію. Козацька наступальність ефективна лише в період відкритого збройного протистояння з ворогом, а потім нікуди не дітися від послідовної роботи над собою й суспі-льством. Коли потрібні не так революціонери, як садівники, коли вирішальним моментом є… технології. Зокрема й технології єднання. Переконаний, ми дуже ви-граємо, якщо пожвавимо міжрегіональне спілкування. І патріотичні регіональні еліти повинні це робити системно, а не лише час від часу.

Про власний шлях на війні, службу військовим медиком у піхоті, участь у боях за Бахмут, співпрацю України з НАТО, підтримку союзників, волонтерську допомогу, харчування воїнів, речове забезпечення, проблеми з мобілізацією, українську мову в армії та чимало іншого розповів Сергій ДЖЕРДЖ (на знімку).

Сергій Джердж — кандидат політичних наук, голова Громадської ліги «Україна — НАТО», голова громадської ради при МЗС України. На війну пішов добровольцем. Старший лейтенант ЗСУ, начальник медичного пункту батальйону. Учасник боїв за Бахмут.

Знаю Сергія Федоровича як людину виважену й об’єктивну. Розповідав він понад дві години тихим, спокійним голосом, але було помітно, що про втрати йому говорилося нелегко.

— Пане Сергію, як вам запам’ятався початок війни?

— Я особисто не вірив, що буде справжня війна, було враження, що нас страхають. 24 лютого 2022 року застало мене в Києві: вибухи, спалахи на все небо, багатоповерхівка наша здригається. Консьєржка з першого поверху розповіла, що вже о другій-третій ночі чимало людей втікали з валізами до машин і виїжджали. Звідкіля вони знали, що вже треба? Я ще перед війною вирішив, що як почнеться — піду в армію, бо маю військове звання та досвід.

Це історії не про великий бізнес з мільйонними прибутками і тисячами працівників. Це, скорі-ше, незвичайні історії звичайних людей, що займаються справою свого життя. Справою, якій сповна віддаються й від якої отримують радість, задоволення.

Ці враження — від престуру, організованого Харківським пресклубом на Львівщину. (Початок — у номері від 4 квітня).

Події минулого незмінно впливають на життя сучасного суспільства. Щоденники, спогади, коментарі видатних діячів містять багато цікавої інформації, що дає змогу краще зрозуміти їхній час.

Зараз на книжковому ринку — величезне розмаїття біографій і мемуарів. Такі історії здатні надихнути й відкрити перед читачами нові перспективи. Пропонуємо вашій увазі добірку із десяти новинок жанру, які розповідають про труднощі і досягнення-перемоги різних особистостей, чиї життя вплинули на людей навколо.

Ці рядки-враження із Фейсбук-сторінок коротко, але досить цілісно передають ту атмосферу, яка панувала надвечір 18 квітня у залі знаної в Одесі завдяки різним патріотичним імпрезам Бібліотеки Грушевського, що на Троїцькій, 49/51.

Лариса БУЛЛО, журналістка:

«Вчора у літературному житті Одещини сталася визначна подія: у бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася презентація книжки Романа Кракалії «Дніпрова октава».

Відомий одеський журналісті І письменник ще раз довів, що вміє дивувати. В новій повісті він відкрив нам неординарну людину — педагога і композитора Данила Крижанів-ського, автора музики на Шевченкові слова «Реве та стогне Дніпр широкий…».

Як композиторові вдалося поєднати музику з музикою іншою — Шевченковим невмирущим словом? Як вплинула на це Одеса, адже ця музика творилася у нашому місті? Про це й розповідає автор новодруку. Присутні на презентації відзначили, що письменник вражає силою слова й неймовірною щирістю. «Яскрава образність немовби струменить з кожної фрази», «твори Кракалії — це поезія в прозі»... Ось як відгукувалися про новий твір автора».

Музей книги відділу рідкісних видань і рукописів Одеської національної наукової бібліотеки ледве вмістив усіх охочих відвідати презентацію нового краєзнавчого дослідження «Курсаки, або Місце, якого немає на карті».

За словами постійного співавтора проєкту «Стара Одеса у фотографіях» Євгена Волокіна, книжку почали писати ще до повномасштабного російського вторгнення і далася вона найважче за всі попередні сім видань. Була навіть думка відмовитися від її написання через брак історичних документів про цей маловивчений куточок Одеси, що вперше письмово згадується у 1905 році. Хоча цей мікрорайон і не асоціюється з візитівкою міста, він теж оповитий легендами й міфами, як і вся Одеса. Тому справжнім викликом було перевірити їх, спираючись на бібліотечні архіви, підшивки старих газет, довідники й розповіді мешканців самих Курсаків, зауважив інший співавтор Альберт Єзеров.

Осетрові види риб, які існували ще за часів динозаврів, а це понад 200 мільйонів років тому, і з того періоду майже не змінилися, сьогодні опинилися під загрозою зникнення на Землі.

Й одна з основних причин цієї загрози — діяльність людини.

Міжнародна організація праці (МОП) оголосила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці. Зроблено це для того, щоб привернути увагу світової громадськості до мас-штабів проблеми, а також для того, щоб роз’яснити і роботодавцям, і працівникам, як культура охорони пра-ці може посприяти зниженню каліцтва і смертності на робочих місцях.

Вперше цей день відзначався у 2003 році. Ідея ж його встановлення бере початок від Дня пам’яті загиблих працівників, проведеного американськими і канадськими трудівниками в 1989-у в пам’ять про тих, хто втратив життя чи отримав травму на виробництві.

Недавно в Одесі відбувся перший такого масштабу й формату форум фахівців, які відповідають за надання адміністративних послуг різним категоріям населення — керівників і провідних працівників ЦНАПів з різних регіонів України.

Поділитися своїм досвідом і розповісти про непросту в період викликів воєнного стану роботу, приїхали як очільники таких центрів Одещини (Таїровської селищної та Шабівської сільської рад), так і Херсонської, Миколаївської та Чернігівської областей.