№ 15 (22493) четвер 11 квітня 2024 року

Цей огляд я почав писати 9 квітня, коли, за запевненнями республіканців і демократів, у Палаті представників Конгресу США на голосування у залі буде винесений закон щодо поправок до федерального бюджету. Вкотре переповідати скандальну історію цього закону нема потреби. Навіть далекі від теми громадяни України пам’ятають суму 60 мільярдів доларів — допомогу нашій країні під час війни. Її пообіцяли, але не дали. І тепер навряд чи дадуть до осінніх виборів у США.

Мільярди як засіб гіпнозу

Велика сума гіпнотизує українців. Але якщо згадати вартість зброї, необхідної для захисту наших міст (тільки міст!), то шістдесят мільярдів — дещиця. Одну систему ППО «Петрі-от» оцінюють приблизно в мільярд доларів. Найновіша версія винищувача Ф-16 без наземного забезпечення коштує 34 мільйони доларів. Тобто допомоги США (якщо дадуть) не вистачить для покриття і половини наших військових потреб упродовж пів року. А до гуманітарних потреб та покриття частини «соціалки» не дійде черга.

80-а річниця визволення Одеси від фашистських загарбників, яку місто відзначило вчора, 10 квітня, пройшла під вибухи ракет, спрямованих ворогом на наші терени.

Звертаючись з цієї нагоди до одеситів, міський голова наголосив:

«Ця дата сьогодні набуває особливого значення.

Третій рік поспіль ми боремося з тими, хто колись, пліч-о-пліч з українцями, чинив опір нацизму. А сьогодні вони стали його правонаступниками. І намагаються знищити нас. Третій рік поспіль ми боремося за своє право на незалежність, за вільний розвиток, за наше майбутнє. Попри обстріли будинків, руйнування інфраструктури, місто продовжує жити, працювати, підтримувати наших захисників.

Руслан Антонюков, голова громадської організації «Воїнське братство «Гідність і честь», учасник АТО — людина, яка пережила важке поранення, але не сидить, склавши руки, бо просто не вміє цього робити. У 2018 році він разом з другом, пужайківським фермером, меценатом Сергієм Покотилом і його сином Артемом відкрили завод з виробництва пелетів із соломи та кукурудзиння для обігріву приміщень — перший на півночі Одещини. А тепер ще й очолює волонтерський рух у Балтській громаді.

Зазвичай мовчазний і суворий на вигляд, під час нашої зустрічі, що відбулася наприкінці березня, Руслан розговорився. Напевно, тому, що ми згадували про Сергія Покотила, який не дожив до повномасштабного вторгнення, але залишився у пам’яті, зокрема й мудрими висловлюваннями, що не втратили актуальності й сьогодні. Одне з них красномовно характеризує й життєвий принцип Руслана Антонюкова: «Краще щось одне маленьке зробити, ніж багато говорити про те, що «все погано». Зроби сам щось хороше! Подивись, он — яма на асфальті. Купи мішок цементу і залатай одну яму. Нас — сорок мільйонів! Залатаємо 40 мільйонів ям!». Або ще: «У нас хлопці, які повернулися з АТО, розчинилися серед інших, уже не носять плямисту робу — зносилася. Скалічені душі й тіла… Їм потрібна допомога. Руслан, як ластівка, б’ється об скло. Ми розуміємо, що вони все одно (рано чи пізно) запитають: чому?».

Ментальна інвалідність в Україні: цифри, факти, клубок проблем

Ще до повномасштабного вторгнення, за даними Мінсоцполітики, в Україні проживало 1,2 мільйона осіб з ментальними розладами, до яких належать порушення інтелекту, аутизм, синдром Дауна, шизофренія, синдром дефіциту уваги тощо...

Люди, що потерпають від цих хвороб, мають інтелектуальні, емоційні, поведінкові, комунікативні відхилення, порушення в роботі слухового, зорового, опорно-рухового апаратів. Все це спричиняє погіршення якості життя, окрім того — вони практично завжди мають складнощі із соціалізацією та адаптацією в суспільстві.

Вселенський патріарх Варфоломій закликав до спільної дати відзначення Великодня, повідомляє risu.ua з посиланням на Orthodoxtimes.

На важливості спільного святкування Воскресіння Христового християнами східної і західної традицій він наголосив після літургії в церкві Святого Феодора громади Вланга. У своїй промові патріарх звернувся з найщирішими побажаннями до всіх християн, які відзначали Пасху 31 березня.

Український геній міг стати двічі лавреатом Нобелівської премії

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, Ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав...

Слова М. Петренка, музика Л. Александрової.

Найпрестижніша міжнародна премія — Нобелівська — була заснована згідно із заповітом шведського підприємця, винахідника і філантропа Альфреда Бернгарда Нобеля (1833 — 1896). Присуджується вона щороку, починаючи із 1901-го за видатні заслуги у галузях фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури і діяльності за збереження миру. У 1968-у була заснована так звана Нобелівська премія з економіки, офіційна назва — Премія Шведського центрального банку з економічних наук — теж на честь Альфреда Нобеля, вперше присуджена наступного, 1969 року. Сума Нобелівської премії змінюється, залежно від доходів «Фундації Нобеля«, але останнім часом становила не менше мільйона доларів США.

Серед лавреатів цієї найпрестижнішої у світі премії — семеро безпосередніх вихідців із України, її уродженців.

Штрихи до забутого ювілею

Із столітньої давнини, 1924 року, виринув цікавий історичний факт тодішньо-го театрального життя Одеси — про відкриття у нашому місті Шостої майстерні Мистецького об’єднання «Березіль» (МОБ), заснованого легендарним українським режисером і реформатором сцени Лесем Курбасом.

З-поміж дослідників театральної спадщини найбільшу увагу висвітленню цієї події приділив знаний одеський театрознавець, театральний і телевізійний режисер, кандидат мистецтвознавства, Володимир Голота (1939 — 1996). Свого часу він детально вивчив матеріали справи, що зберігається в Державному архіві Одеської області (Ф. 5441, Оп. 1, Од. зб. 1-2) і поклав їх в основу ґрунтовної публікації (див.: Голота В. Одеська філія «Березоля» // Театральна культура: науковий збірник / КДІТМ ім. І.К. Карпенка-Карого; ред. кол.: Р. Пилипчук (відп. ред.). — 1985. — Вип. 11. — С. 70 — 81). Як на наш погляд, на підставі нових документів, оприлюднених сучасними дослід-никами, варто внести й певні коригування до змісту опублікованого тексту.

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я. Від цього залежить, наскільки ми здатні мобілізувати наші ресурси стійкості та ефективно допомагати як собі, так і тим, хто поруч.

Стійкість (витривалість) потребує доброго управління енергетичними ресурсами: балансування навантажень, зменшення зайвих витрат і належного відновлення. Базовими джерелами відновлення енергії та зміцнення стійкості є сон, фізична активність і повноцінне харчування.