Під орудою нових командувачів

Того ж вечора Сирський розкрив імена деяких із новопризначених заступників та заявив, що вони мають колосальні знання і досвід, який прискорить перемогу України у війні. Уже 11 лютого були оприлюднені укази про зміну командувачів Об’єднаних сил, Територіальної оборони, Десантно-штурмових військ та Сухопутних військ.

«Українська правда» розповідає, що відомо про нових командувачів та останні перестановки в армії.

Начальник Генштабу

Анатолієві Баргилевичу 54 роки, народився в селі Омелянівка на Житомирщині. Закінчив Ташкентське вище танкове командне училище, а також Національний університет оборони України (Київ). Генерал-майор. До призначення начальником ГШ — командувач Сил ТрО.

До повномасштабної війни Анатолій Баргилевич казав журналістам, що для того, аби зробити успішну кар’єру військового, треба, по-перше, мріяти, а по-друге, діяти. Сам він мріяв про військову кар’єру ще з дитинства.

Більшу частину своєї військової кар’єри перебував на посадах оператора. «Офіцери оперативного управління володіють усіма оперативними, бойовими планами, це «ходяча» енциклопедія, посібник, як застосовувати будь-який підрозділ, бригаду, угруповання військ, угруповання різнорідних сил, таких як: загальновійськові підрозділи, авіація, військово-морські сили, — розповідав він в інтерв’ю «Цензору». — «Оператори» складають плани, вони їх реалізують, вони за це відповідають. Це закриті люди, яких ніде ніколи не показують і не рекламують. Найвища нагорода для «оператора» — коли про нього не згадують, такі неписані правила штабів».

Війну на Сході в 2014-у зустрів як начальник управління оперативної підготовки Головного оперативного управління Генштабу. А в 2016-у на посаді заступника командувача Сухопутними військами зайнявся розвитком територіальної оборони, яка тоді ще не була окремим родом військ.

У 2021-у Баргилевич вважав, що теробороні не нададуть статусу окремого роду військ, пояснюючи це тим, що такий статус має на увазі певний функціонал та завдання. Однак Сили ТрО стали окремим родом військ 1 січня 2022 року і через повномасштабну агресію наростили чисельність із 10 тисяч до 120 тисяч.

У 2022-у продовжив працювати під командуванням Сирського на посаді начальника штабу оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». Очолював штаб майже півтора року, до призначення в жовт-ні 2023-го командувачем Сил ТрО. Причому попереднього командувача Ігоря Танцюру зняли з посади, не пояснюючи причин такого рішення.

Ще до повернення Баргилевича в Сили ТрО ходили чутки, що тероборону хочуть включити до складу Сухопутних військ, таким чином ліквідувавши рід військ, який на початку повномасштабного вторгнення зіграв одну з ключових ролей в обороні. З появою нового командувача по-дібні розмови почали лунати ще частіше. Баргилевич і сам давав для цього приводи, фактично послаблюючи цей рід військ.

По-перше, найуспішніший проєкт Сил ТрО — розроблену за стандартами НАТО програму навчання військовослужбовців, що має назву «Вишкіл капітанів», після його приходу передали до Військового інституту КНУ ім. Т. Шевченка. По-друге, фактично розпущена команда, яка працювала при командуванні Сил ТрО та шукала гроші для різних проєктів. Саме завдяки співпраці з фондами і волонтерами теробороні вдавалося знайти гроші на техніку, зброю та навчання. Нарешті, до кінця березня має завершитися процес переведення кількох бригад тероборони в інші роди військ. І це в умовах, коли після потоку добровольців у 2022-у Сили ТрО фактично не поповнювалися новими людьми.

Незважаючи на це, Баргилевич наголошував на необхідності подальшого розвитку Сил ТрО. «Ми повинні переглянути завдання територіальної оборони, які на неї покладаються. Ті, що в законі прописані і пов’язані з темою національного спротиву, вони на цей час недостатньо точно відповідають сучасності і тим великим за-грозам, які вже існують», — казав він в інтерв’ю «Армія.Інформ».

Командувач Сухопутних військ

Олександрові Павлюку 53 роки, народився в Звягелі на Житомирщині. Герой України, генерал-лейтенант. До призначення на посаду командувача — перший заступник міністра оборони Рустема Умєрова.

Посаду командувача Сухопутних військ нинішній головком Олександр Сирський знає, як ніхто інший, ос-кільки саме її він займав до підвищення. За своїми завданнями, роль «сухопутки» — одна з ключових у військовій вертикалі.

Керівник Сухопутних військ має в своєму підпорядкуванні приблизно 600 тисяч військовослужбовців, що складає левову частку людей в армії. Тому на цій посаді співрозмовники «УП» також бачили «людину з найближчого оточення Сирського».

Саме таким й називають Олександра Павлюка.

При його представленні Сирський підкреслив, що коли президент запитав його, кого він бачить керівником Сухопутних військ, «інших кандидатур у мене навіть не було».

Із 2010-го до 2015-го Павлюк очолював 24-у окрему механізовану бригаду (нині — імені короля Данила), яка дислокується в Яворові Львівської області. Із березня 2014-го ця бригада брала участь у боях за Слов’янськ, Красний Лиман, Краматорськ, Лисичанськ та інші міста Донбасу. Бійці Павлюка були залучені і до так званого «Ізваринського прориву» — виведення українських підрозділів із часткового напівото-чення вздовж українсько-російського кордону.

У 2017-у, після закінчення Національного університету оборони імені Черняхівського, Павлюк став командувачем військ Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ. Влітку 2020-го був призначений начальником підготовки командування Сухопутних військ, а в липні 2021-го став командувачем Операції об’єднаних сил.

За місяць до повномасштабного вторгнення рф у 2022-у Павлюк дав інтерв’ю «The Times», в якому прямо говорив про ризики атаки не тільки на Донбасі. «Росіяни розглядають різні варіанти, тільки Донецьк та Луганськ на сході їх не влаштують. Вони хочуть поранити всю країну і через цю рану маніпулювати Україною, як заманеться», — розмірковував генерал. А ще припускав, що росія може розпочати свою атаку на великі міста: Харків, Одесу чи Дніпро, щоб відрізати Україну від виходу до моря та по-збавити промислового й оборонного потенціалів.

Утім, навіть за таких загроз Павлюк прогнозував, що українці здатні дати відсіч: «У нас близько пів мільйона людей, які пройшли війну… у якій вони або когось, або щось втратили. Пів мільйона, які втратили рідних, втратили житло або втратили друзів, і вони готові голими руками розривати росіян».

Перебуваючи на посаді командувача ООС, керував обороною населених пунктів на сході України.

У березні 2022-го, в розпал битви за Київ, був знятий з посади командувача ООС і призначений головою Київської ОВА. Відповідав за організацію оборони та забезпечення столиці.

Співрозмовники «УП» в ОВА характеризують його з позитивної сторони. За словами опитаних чиновників, під час роботи в Київській області поводився обережно, коли справа стосувалася цивільних питань.

У лютому 2023 року призначений першим заступником міністра оборони України, де працював до цього моменту.

Командувач Десантно-штурмових військ

Ігореві Скибюку 48 років, Герой України, бригадний генерал. До призначення — начальник штабу і заступник командувача ДШВ. Виходець із 80-ї десантно-штурмової галицької бригади.

Один із найменш публічних військових у списку нової команди головкома. Його доступна біографія починається з 1998 року, зі служби у згаданій бригаді ДШВ. Імовірно, саме в її складі він брав участь у миротворчих місіях, в АТО та ООС. Ця бригада пройшла ледь не всі точки російсько-української війни до 24 лютого: від бою під Слов’янськом у квітні 2014-го до боїв за Луганський аеропорт, ДАП, Авдіївську промзону тощо.

Восени 2016-го Скибюк керував багатонаціональними командно-штабними навчаннями «Кленова арка-2016« з українського боку. Тоді на Яворівський полігон з’їхалися понад 200 українських, польських, литовських і канадських військових.

За командування Скибюка 80-тка намагалася стримати росіян на Херсонщині під час повномасштабного наступу. Як розповідали «УП» бійці бригади, 24 лютого вони були на Широколанівському полігоні на Миколаївщині, а 25 — прибули на Херсонщину. Втім, сили були неспівмірними для адекватної відсічі.

Восени 2022-го бригада брала участь в успішному звільненні Харківщини. Саме завдяки «рішучим і своєчасним» діям Скибюка, як ідеться в офіційних повідомленнях, було звільнено Ізюм. За Харківський наступ отримав Героя України.

Одразу після Харківщини, восени 2022-го, Скибюк перейшов на службу в командування ДШВ. Десантники, які перетиналися з ним на фронті вже в новій ролі, описують його як виваженого, спокійного, певною мірою м’якого керівника, котрий ніколи не кричить на особовий склад. Вміє делегувати обов’язки. Їздить на фронт не лише на нагородження, а й на управління бойовими завданнями.

Призначення Скибюка на місце нинішнього очільника ДШВ Максима Миргородського, який мав доволі неоднозначну репутацію серед солдатів, співрозмовники «УП» серед бійців називають бажаним.

(Далі буде).