Переглядів: 408

Це було страшніше,аніж у фільмі «Титанік»

Підрив Каховської гідроелектростанції — одна з найбільших катастроф у світовій історії, адже гребля ГЕС утримувала величезний масив води — 18 кубокілометрів. Директор Інституту гідробіології НАН України Сергій Афанасьєв зауважує, що витрати цієї води на прориві (за розрахунками науковців) становили близько 90 тисяч кубів за секунду! За перші три доби у Чорне море потрапило десь у 100 разів більше прісної води, ніж надходило зазвичай. А це вже йдеться про прісноводне цунамі, яке змітало на своєму шляху все, на що наштовхувалося нижче від дамби: будинки, людей, тварин…

Мерці стояли у воді, як свічки

Журналістка «Нового дня», який із листопада 2022 року відновив свій вихід друком у деокупованому Херсоні, поспілкувалася з мешканкою Олешків — міста, що опинилося в епіцентрі найбільшої техногенної катастрофи. Наталія Возаловська, якій дивом вдалося вибратися з Олешків, розповіла:

«Про те, що наше, одне з найбільших у світі, водосховище вийшло з берегів внаслідок підриву греблі, мирне населення окупованого міста дізналося хтось із телевізора, хтось від знайомих по телефону… Ніхто нікого не попередив про масштаби небезпеки. Тому люди особливо й не переживали, не думали, що буде такий жах. Щоправда, якось вулицею проїхала машина з гучномовцем. Повідомили: хто хоче евакуюватися, біля пожежної частини будуть автобуси. Але ми тих автобусів не бачили. Уже 6 червня Олешки затопило. Вода, дуже смердюча, з мазутом, вирувала. Човни, в які сідали люди, перекидалися. Старенькі, інваліди, що жили ближче до Дніпра, не змогли вийти, бо вода одразу заблокувала двері їхніх будинків. Так загинула наша сусідка, яка майже не виходила з хати. І таких страшних історій — купа. Багато хто ліз на горища. Хати, збудовані з очерету й саману, складалися одразу. Люди падали разом з горищами. Отак і пливли дахи будинків. А в Солонцях, чула, окупанти не давали знімати з горищ людей. Крики, прохання про допомогу… Скажу так: якщо дивилися фільм «Титанік», то тут було значно страшніше…».

Розповідаючи, пані Наталя не в змозі дати ради емоціям:

«Ті, хто встиг, вискочили з хат у чому були. Їх приймали люди з незатопленої частини міста. У будинках у ті дні жили по 10—12 осіб. Ділилися одягом, харчами. Що в кого було. Виносили і на ринок — роздавали…

У нас був маленький гумовий човник. Чоловік сказав: давай накачаємо про всяк випадок. І човен стояв накачаним. Кинули у нього сумку з документами, аптечкою, питною водою… Подвір’я затоплювало дуже швидко. Буквально за 10 хвилин вода вже була вище колін. Ми ледь встигли відчинити ворота, щоб витягти човна. Побачили, як люди рятували дітей, тварин, рятували, кого могли. Багато хто, втікаючи, не повідв’язував собак. Коти видряпувалися на димарі. Чимало тварин потонуло…

Увесь час були сильні бомбардування Олешків. Горів ліс… Те, що окупанти не змогли втопити, намагалися спалити, розбомбити. Ми перечекали горе в добрих людей у незатопленій частині міста… ».

На запитання, як тоді у самому місті поводилися окупанти та їхня «адміністрація», яка мала б опікуватися цивільним населенням, жінка посвідчила:

«Солдати відбирали у людей човни собі, щоб втікати. Але не всім щастило — човни переверталися, а окупанти разом з амуніцією та зброєю тонули. Серед жертв було багато новоприбулих російських солдатів, яких ніхто не рятував. А окупаційну «владу» Олешків вивезли з міста перед потопом.

…Якось вийшла на ринок, чую, плачуть жінки: «До кого йти, що робити? Як прибирати потопельників?..». Мерці, як свічки, стояли у воді… В Олешках згуртувалися місцеві чоловіки, в яких ще залишалися човни. Вони збирали загиблих, а дітей і старих відвозили в лікарню. Потім окупанти заборонили забирати потопельників. Страшно!..».

Люди бачили, що загарбники хотіли приховати наслідки трагедії.

«Коли зійшла вода, зайди ходили вулицями з перевірками. На парканах писали російською: «Трупов нєт», — згадує пані Наталя. — Це вони робили для своїх, щоб ті бачили, де вже оглянули і звідки винесли мертвих. Але зайти змогли не всюди. Під завалами можуть бути загиблі. А ще очевидці розповідали, що окупанти викопували й вивозили тіла потопельників, яких місцеві встигли поховати. Якийсь час в Олешках відчувався стійкий запах горілих шин та трупний сморід… Коли лівобережжя звільнять, там ще багато жахів випливе.

Вода у місті стояла зо два тижні. Коли вона зійшла, ті, хто вижив, почали потихеньку їздити до своїх хат, дивилися, що залишилося. Підійде людина до свого подвір’я, постоїть, поплаче — і йде… З собою брали велосипед чи якусь тачку — шукали, що вціліло. Гірко жартували: на розкопки їдемо, може, хоч щось вдасться врятувати… Це так страшно: нема ні де жити, ні де померти!

У нас був бутовий будинок, але на глині. Коли вода зайшла в дім, то всі перестінки попадали. Речі опинилися під камінням і мулом. Меблі розпалися, фотографії пропали… Забрати так нічого й не змогли.

Будинок ми втратили. Там нема що ремонтувати. Треба просто розбирати і наново будувати. Але не той уже вік… Та й по вулиці ніхто не житиме: сусідка навпроти втонула, ще двох стареньких (їхні хати попадали) за-брали родичі… Пустка! Як жити на такій вулиці? Не знаю, скільки років, а може, й десятиліть мине, поки міс-то відновиться.

Ми то виїхали, а є ті, хто не може. Одні — без грошей, в інших — рідні хворіють. Не знаю, як люди досі тримаються на лівобережжі. Та хочу сказати: вони чекають на визволення. І ми теж. Скажу більше. На моєму подвір’ї на почорнілих від потопу кущах троянд почали з’являтися малесенькі листочки. Я обрізала відмерлі частинки — і троянди (аж не віриться!) ожили. Так і з Олешками буде».

Міста і села, що стали привидами

Точна кількість жертв серед мирного населення на тимчасово окупованій лівобережній частині Херсонщини досі невідома.

«Уже 9 червня мені сказали про більш ніж 90 трупів лише в Олешках. Коли на третій після підриву ГЕС день рівень води трохи спав, у будинках волонтери побачили велику кількість мертвих. Разом з іншими населеними пунктами Херсонського і Скадовського районів ідеться про сотні людей», — розповів лікар з Олешків Володимир Шлонський.

Окупаційна влада Херсонщини заявила всього про 48 загиблих на лівобережжі області. Однак, за словами численних свідків, ця цифра є неправдивою.

За даними Генштабу ЗСУ, аби приховати реальну кількість жертв, окупанти ховали загиблих у братських могилах без забору зразків ДНК та встановлення будь-яких позначок на місці поховання. Волонтери вважають: лише на території Олешківської громади загинули до 200 людей.

У Старій Збур’ївці Голопристанської громади затопило або підтопило 202 житлові будинки.

«Повністю затоплена вулиця 24-ї Гвардійської дивізії, яка невипадково колись називалася Низовою. Вона не дуже велика, але розташована найближче до Дніпра. Там будинки затоплені практично під дах. На вулиці Набережній (найдовшій у селі) затоплена частина, найближча до річки. Однак постраждалих нема, бо вода йшла поступово і люди встигли перебратися на інші вулиці. Місцева окупаційна влада ніяк не допомагала їм. 6 червня лише почепили біля сільради папірець з оголошенням про евакуацію і закликали всіх підходити на виїзд з речами. Але туди так ніхто й не пішов», — розповів староста села Віктор Маруняк.

У Новокаховській ТГ найбільше постраждало від затоплення село Корсунка та розташований поруч із ним популярний серед мешканців міста дачний кооператив. Як пояснив новокаховський міський голова Володимир Коваленко, це пов’язано з тим, що Корсунка, сусідні Кринки та інші населені пункти Олешківської громади розташовані в низині. У самій Новій Каховці в перші після катастрофи дні була затоплена вся паркова зона і підтоплена частина будинків у центрі міста.

«Корсунка ж зараз — село-привид. Більшість будинків тут зруйновані або непридатні для проживання. Електроенергії та водопостачання нема. Майже всі люди виїхали: хто — до навколишніх сіл, а хто — через Крим і росію зумів вирватися до Європи. Постраждала від води і прибережна частина селища Дніпряни», — додав Володимир Коваленко.

Внаслідок підриву Каховської ГЕС у річку витекло 150 тонн нафти, затоплені тисячі гектарів лісу, загинули або опинилися під загрозою вимирання тисячі птахів і тварин…

У розташованих на узбережжі зниклого Каховського водосховища сіл і містечок одна з головних проблем — нестача прісної води. За словами доктора географічних наук, професора Херсонського державного університету Ігоря Пилипенка, без зрошення і питної води залишаються понад 400 тисяч гектарів земель у Херсонській і Запорізькій областях.

«Вплив усіх цих факторів на природу я ставлю на останнє місце, бо передусім це катастрофа для людей, які там живуть, — каже співрозмовник. — Природа це переживе, але посушливий південь уже не матиме переваг у вирощуванні високотоварних сільгоспкультур. Приблизно 400—450 тисяч людей у цій місцевості не матимуть доступу до питної води, не зможуть займатися зрошенням і, відповідно, залишаться без роботи».

Водосховище: бути чи не бути?

На тому місці, де ще недавно гойдалося на хвилях літнє сонце, у липні був справжній марсіанський пейзаж. Поділені на моторошні тріщини неозорі простори, а на цих просторах — пеньки від колишнього колгоспного саду, старі автомобільні покришки, затонула колись баржа із зерном чи кавунами… І не омивають більше Херсонщину три моря. Третє — Каховське штучне — стало жертвою варварів ХХІ століття. Знищивши його, окупанти вчинили ще один злочин проти людяності.

Уже в липні було офіційно зафіксовано: «Каховського водосховища більше не існує». Такий моторошний висновок зробили фахівці Українського гідрометінституту ДСНС та вчені НАН України.

З доповідної записки:

«Загальна площа водного дзеркала озер, які утворилися внаслідок під-риву ГЕС, станом на 15.07.2023 р. складає 140,2 кв. км. Відновлене русло р. Дніпро займає площу 120,9 кв. км. Таким чином, на сьогодні із загальної площі Каховського водосховища, яка на 05.06.2023 р. становила 2065,0 кв. км, залишилося 261,1 кв. км, а це 12,7% від її початкової площі. У результаті оцінки змін території колишнього водосховища виявлено, що за період із 3 по 10 липня площа ділянки русла скоротилася на 5,4 кв. км, а площа водойм — на 23,9 кв. км, відповідно загалом — на 29,3 кв. км. Головних змін за-знають залишкові водойми, на які припадає близько 82% зменшення площі водної поверхні… Вірогідність того, що територія колишнього Каховського водосховища повністю відновиться до свого природного стану, дуже мала. Це обумовлюється такими домінуючими факторами впливу, як сучасні зміни клімату, повне знищення ґрунтового покриву та зменшення стоку (як результат підриву Каховської ГЕС), а також зарегулювання р. Дніпро (вище за течією) системою водосховищ, ставків та каналів».

Як бути і що робити? Аграрії Херсонщини і сусіднього Запоріжжя, для яких вода — як повітря, одностайні: треба у найкоротші строки відновити зруйновану греблю, подати воду на поля, бо без неї буде ще гірше, ніж було.

Води Дніпра, а частково й Інгульця, до війни перетворили кліматично суворий край із зони ризикованого в зону гарантованого землеробства, ба більше — зону продовольчої безпеки держави. У 2021-у аграрії Херсонщини зібрали найбільший урожай за всі роки незалежності України — 3,1 мільйона тонн ранніх зернових і зернобобових. Область вважається одним із національних лідерів у вирощуванні баштанних культур та овочів.

«Без відновлення великого зрошення землі нашого краю перетворяться на пустелю. Розвалиться вся економіка основної галузі регіону — сільського господарства, — вважає голова ФГ «Аделаїда», заступник голови комісії з питань АПК Херсонської облради Сергій Рибалко. — Не всі в Україні знають, тому нагадаю: один зрошуваний гектар «працює» за два —три богарних. Завдяки дніпровській воді до війни Херсонщина вирощувала найбільше в країні овочів — 14% від всього загальноукраїнського врожаю. Завдяки зрошенню розвивалися також садівництво, виноградарство, рисівництво. А ще слід згадати виробництво експортної продукції — сої, кукурудзи, соняшнику… Що робити? Відмовитися від землі, яку нам передали у спадок наші прадіди і діди?..».

Розпач Рибалка і сотень, тисяч аграріїв півдня України зрозумілий. Безводдя тут, у зоні ризикованого землеробства, порівняне хіба що з нинішньою окупацією. Ті ж чорні пилові бурі генетично закарбовані у пам’яті степовиків.

Утім, думку Сергія Рибалка і його прибічників поділяють в Україні далеко не всі, особливо вчений люд. Доктор біологічних наук, професор Херсонського державного університету Іван Мойсієнко зауважує: «Не можна втрачати шансу відновити уні-кальний Великий Луг. Через зникнення Каховського «моря» знову повертаються території площею майже 200 тисяч гектарів, де були екосистеми українського степу, луків і заплавних лісів. Природа сама відновиться, але якщо ми їй допоможемо, то це буде швидше».

Відомий український фахівець у галузі меліорації Михайло Ромащенко іншої думки: «Ми в будь-якому разі вже не отримаємо на півдні України той степ, що був за часів козаччини: землі розорані, та й клімат не той. Без водосховища Україна поверне собі неживу, потріскану пустелю, з пиловими бурями та жахливою екологією. Тому Каховську ГЕС необхідно відновлювати. Однозначно! Ще раз наголошу: відновлення ГЕС вкрай необхідне. Коли її будували, йшлося передовсім не про виробництво електроенергії, а про акумуляцію масштабних запасів води. Не буде Каховського водосховища — величезний регіон для країни буде втрачений».

Так чи не так, але діяти треба невідкладно. І поки тривають дискусії, Кабінет Міністрів України затвердив постанову про експериментальний проєкт з початку відбудови Каховської ГЕС.

«Проєкт розрахований на два роки. На першому етапі спроєктуємо всі інженерні конструкції, підготуємо необхідну базу для відновлення. Другий етап розпочнеться після деокупації територій, де розташована ГЕС. Він передбачає власне будівельні роботи», — поінформував під час одного із засідань уряду прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

«Нова ГЕС буде потужнішою, — наголосив генеральний директор ПрАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота. — До підриву вона виробляла 340 МВт, і ми планували побудувати ще одну на 220 МВт. Тепер це буде одна станція потужністю 550—600 МВт. Але точніше це знатимемо, коли зможемо побачити, в якому стані залишки 12 прольотів греблі».

Очільник «Укргідроенерго» наголошує на тому, що відбудова Каховської ГЕС вестиметься з дотриманням усіх новітніх екологічних вимог: «Риба, яка заходитиме з моря до Каховського водосховища і далі, до Запоріжжя, на нерест, має робити це без перешкод. Це екологічні вимоги, яких при будівництві станції ми повинні дотримуватися, як це робиться в сучасному світі. Тому проєкт станції проходитиме, серед іншого, й екологічну експертизу».

Минуле знищене. Майбутнє настане лише без окупантів

Через затоплення внаслідок підриву дамби знищено 118 пам’яток культури. Як повідомив начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін, 102 пам’ятки розташовані на лівобережжі області, ще 16 — на правобережжі. Були затоплені території Олешківської Січі, фортеці Тягинь у Бериславському районі, повністю затоплений монастир XVIII століття у селі Корсунка, частково або повністю опинилися у воді 10 бібліотек та 5 музеїв.

В Олешках місцеві жителі нарешті змогли відшукати унікальний артоб’єкт — хату самобутньої художниці, представниці наївного мистецтва Поліни Райко. І побачили там те, чого боялися: повінь практично знищила унікальні розписи на стінах оселі. Більша частина малюнків обсипалася, а ті, що ще залишаються, — теж приречені.

Та не все втрачене і не все приречене. Не одне страшне лихоліття пережила наша багатостраждальна земля, переживе й нинішнє. «Оживуть степи, озера…» — як писав наш великий пророк Тарас Шевченко. Так буде і цього разу!

Марина САВЧЕНКО,
Василь ПІДДУБНЯК,
Олег БАТУРІН,
Анатолій ЖУПИНА.

Цей матеріал підготовлено редакцією обласної газети «Новий день» (Херсон) за ініціативи НСЖУ в рамках проєкту «Голоси України» за підтримки Європейського центру свободи преси та ЗМІ (ECPMF) і МЗС Німеччини.

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net