Отаман Заболотний
Чи пам’ятає Ананьїв — рідне його славне містечко — свого колишнього земляка-краянина? Чи пам’ятають ті села, які сто років тому звільняв він од московсько-більшовицької навали?
Чи знають нащадки тих селян на Балтщині, котрі вижили в 1919-у, коли повстанці віддавали їм хліб, забраний більшовиками, та ганяли зайд і місцевих колаборантів по всьому повіту, очищали край від білогвардійців-денікінців?
А Березівка — чи не забула давнього свого учня тодішньої школи садівництва, городництва та бджолярства?
Троє було в нашій історії Заболотних. Відновити їхні діяння в часах минулої історії — святе завдання нащадків.
Національна, історична пам’ять завжди була найслабшим місцем українців, куди ворог, московський імперіалізм, спрямовував усю свою пропагандистську потугу. Треба визнати, як би це не було гірко, що він зазвичай мав успіхи на цьому фронті, та й тепер ми все ще суттєво відстаємо, вочевидь, і через наші ментальні особливості. То де вже тут пам’ятати про події сторічної давнини, а тим більше — імена тодішніх героїв? І вшановувати їх поряд з героями нинішньої війни — війни з тим же ворогом.
Якщо на вулиці Заболотного в Одесі ви спитаєте, кого уславлює ця назва, то почуєте зазвичай, що от був такий академік Данило Заболотний, лікар-учений, не випадково й лікарня обласна там. І це правда. І майже ніхто не розкаже про молодшого брата його Івана Заболотного, колишнього депутата російської держдуми, котрий самовіддано захищав у ній інтереси селянства. І про Семена Заболотного, сина їхнього двоюрідного брата, який у Березівці здобув фах агронома.
Данило був призначений повітовим комісаром охорони здоров’я у містечку Ольгополі. Був випадок, коли у його робочому кабінеті відбулася довга розмова з Семеном, котрий пропонував убезпечити його від більшовиків, а після відмови… наказав своїм козакам привселюдно «покарати» професора шомполами — з його ж таки згоди: мовляв, за службу більшовикам, щоби чекісти не мали підстав звинуватити його у родинних зв’язках з петлюрівцями.
Саме цей, майже легендарний, епізод — оту їхню розмову — взято за основу кількахвилинного ролика, який у грудні презентувало Південний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті. Сценарій написав Олександр Городилов, зрежисерував Юрій Онищенко, а головну роль зіграв Максим Трубніков, добре відомий як керівник гурту «Друже Музико», заслужений вчитель України. Це 13-й фільм у серіалі про відомі та невідомі сторінки української історії Одеси. «Робімо історію популярною!» — таке гасло УІНП.
Після демонстрації ролика перед глядачами несподівано з’явилися учасники мініфільму в одежі своїх персонажів, розповіли про роботу над картиною (на знімку). А Максим Трубніков ще й заграв на кобзі, виконавши свій коронний хіт — пісню «Я ніколи і нікому не віддам рідного дому». І навчив присутніх своєї нової пісні:
Моє ім’я «Нептун»,
В руках моїх гарпун,
Я потопив «москву» —
Слава ЗСУ!
Коли скінчиться бій —
Повернемо Крим свій…
У 2024 році, як розповів очільник Південного міжрегіонального відділу УІНП Сергій Гуцалюк, буде продовжена робота над створенням нових стрічок з метою ознайомлення одеситів із забутими сторінками історії краю.
Роман КРАКАЛІЯ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
