1:0 на користь робінії, або Чому вже зараз слід перейнятися, як інвазійні рослини змінюють нашу природу

Якщо подивитися на карту, то межі Національного природного парку «Пирятинський» нагадують слід лелеки на вологому піску. Видовжені ділянки природоохоронної території мають багато зон контакту з незаповідними, звідки до парку проникають інвазійні види. Зокрема, клен ясенелистий — дерево смітників. Саме від нього в нацпарку вирішили очистити територію, звільнити її для місцевих видів.

— Це був наш перший експеримент, — розпові-дає науковий співробітник нацпарку Анатолій Подобайло. — Річ у тім, що інвазійні види у природні екосистеми проникають достатньо складно, бо екологічні ніші зайняті аборигенами. Прослизнути їм вдається через порушені ділянки. У нашому випадку це був проритий ще у 1980-ті канал на території нинішнього заказника «Леляківський». На відвалі ґрунту виникли умови, де клен зміг засіятися. Й от усюди дика природа, а на цьому гребені — кілька десятків чужорідних дерев. З ними ми і почали працювати.

У 2017 році на першому етапі зрізали під корінь жіночі особини, потім — чоловічі. Клен пустив поросль, яку так само довелося зрубати. Уже за два вегетаційні сезони навколишні дерева, насамперед верба й вільха, почали затягувати прогалини й затіняти молоді проростки клена.

— Так сама природа в диких екосистемах сприяє боротьбі із заносними видами, — пояснює Анатолій Подобайло.

Минулої зими співробітники парку знову оглядали експериментальну ділянку. З трьох десятків екземплярів, які були в стадії статевої зрілості, коли їх зрізали вперше, залишилися три — вони вижили й доросли до насінного стану. Їх повторно зрізали — уже втретє.

Цієї зими експеримент повторили, але вже на більшій ділянці — один гектар.

— Якщо робити якісь висновки, то у випадку з маленькими інвазіями можемо допомогти природним екосистемам позбутися чужинця. Та якщо він уже вліз і створив великий осередок, то витрати на боротьбу будуть великими і ще питання, чи вдасться його перемогти.

На гавайському острові Мауї, приміром, не здаються. Міконію там називають фіолетовою чумою через колір ягід і суперздатність поширюватися. Дерево родом із Південної та Центральної Америки завезли як садову рослину 1961 року, але не втримали в садах. Зараз міконія захоплює місцеві ліси, утворює густі зарості й витісняє локальні види. Її нещадно ріжуть, де це можливо. А до рослин, які окупували круті високі скелі, дістаються на гвинтокрилі, з якого стріляють по дереву кулькою з гербіцидом. Гербіцидну балістичну технологію розробив Гавайський університет. Її використовують із 2012-го, так знищили вже 20 тисяч міконій у найвіддаленіших і важкодоступних районах острова. Судячи з усього, питання, навіщо захищати свій ліс, у них не виникає.

Олена СТРУК.

Джерело: LB.ua.