Дон Кіхот чи Каїн?

Й от тепер, коли учергове на італійській землі нібито щось не все гаразд, раптом вирішено кимось (владою?) не дозволити палкому й несхитному Дон Кіхоту вийти на театральний кін і бодай звідти стоголосо запропонувати римлянам свою надійну Руку й чесне Серце…

У такім разі адресую Риму через «Чорноморські новини» заклик до тамтешніх громадян, аби вони запропонували свої чесні й відважні Серця тим, кому сьогодні важко в Італії, як, скажімо, і нам тут, в Україні, котру без кінця і краю нині бомбардують нелюди росії.

Радію з того, що Італійська держава уже почула українське горе та всіляко допомагає нам у відстоюванні Честі, Свободи і Незалежності від звіринохворої і вічнозагарбницької русні. Отож нехай летять на газетних крилах до Риму і наші слова-болі та покличуть на театральні сцени, чи й на майдани, енергійних і незламних Людей-Дон-Кіхотів.

Дон Кіхоти, прийдіть!

В нашім світі тепер завелося страшне,
І не знати, що завтра у нас іще буде —
Це життя, ще здорове й таке запашне,
Випускають із рук своїх люди…
    Дон Кіхоти, прийдіть,
    Дон Кіхоти, спасіть
    Нашу Землю й серця порятуйте!
    Від снарядів і мін,
    Генетичних одмін
    Наші душі вартуйте!
Правлять мавпи подекуди ще на Землі,
Є горили бездумні ще десь водіями…
Світ від них вже втомивсь і від страху зомлів —
Пада вже до Космічної ями…
І ми стрімко мчимо в безпросвіття пітьми!
Пролітають повз нас камінцями планети…
Та ще можем спастися і вижити ми,
Як стриножим, мов коней, ракети!
    Дон Кіхоти, летіть,
    Наші душі спасіть,
    Нашу Землю й дітей порятуйте!
    …Люди-Люди, не спіть,
    На пожежу летіть —
    Дон Кіхотами, прошу вас, будьте!

А по цих закликах-заклинаннях напросилися з мене і слова-застороги: у багатьох кінцях Світу, на нашій тисячолітньомученій Землі, ще уживається зло. Владарює воно поміж людей байдужих, безтурботних, та ще й саме себе коронує…

Огляньтеся, чи не блукає й у вас, на ваших просторах, сам лиш Дон Кіхота Кінь, шукаючи-чекаючи високодостойних Лицарів!

Чекає і Світ! Читайте і думайте:
Бо ж Дон Кіхота сірий Кінь
Таки без вершника блукає…
Й куди не глянь, куди не кинь —
Скрізь Каїн процвітає…
    Чи в доли-прерії Кінь мчить,
    Чи понад Анди скаче,
    То бачить: Лицарство мовчить,
    А Правда сиротою плаче.
І Дон Кіхота Кінь худий
В столиці поверта, в палати,
І бачить він: де був Один —
Тепер вже тисячі Пихатих.
    Довкола Королів і Слуг,
    І Королев, і Королівен —
    Рої, як і колись, Хапуг…
    За шеляга вчиняють війни.
Отож-бо Дон Кіхота Кінь
Й сьогодні сам-один блукає…
Ах, Лицарство!.. Тобі як лінь,
То Каїн… і Коня вгнуздає!

Не допустімо цього! Бо інакше Світові настане кінець. Так само і нам, Людям! То шикуймось у світлодуховні лави, у живі колони єдинодужих борців за Правду та сміливо — до мети. До Високої і Сяйливої Мети! Та пильно приглядаймось, а найперше — до моторошних діянь на нашій, Українській землі північного сусіда-«брата». Чорного «брата».

Там Той, що в знаній виростав «ЧК»,
Що на сталевого усівся Лошака
Й по Світу вже зо 20 літ гасає,
Людей нізащо мав і має.
    Нащадок цей із Каїнського роду
    Затявся знищить всіх з мого народу!..
    Палають пшениці та золоті угіддя —
    Все нищить путіна, як Каїна, поріддя.
І снить себе святішим Дон Кіхота
Нікчема ця, москви гидота.

Тож знову і знову звертаюсь до всіх із Києва та Риму, Варшави й Мадриду, з Єгипту й Китаю, з Туреччини та Грузії, з усіх країв та країн:

…Люди-Люди, не спім,
На пожежу летім...
Правди Меча не забудем —
Переможцями будем!

Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ.