№ 30 (22455) четвер 20 липня 2023 року

Очільниця Мінфіну США розставила потрібні акценти у глобальній підтримці України

В індійському місті Гандінагар відбулася зустріч міністрів фінансів країн «Великої двадцятки». Звісна річ, у кулуарах заходу йшлося і про російсько-українську війну. Ця подія як головна у нинішній час на планеті є темою для обговорення на будь-яких міжнародних майданчиках, тому й індійський саміт очільників мінфінів G20 не став винятком, пише https://trueua.info.

США — для України

Головною дійовою особою на зустрічі міністрів фінансів «Великої двадцятки» стала очільниця Мінфіну Сполучених Штатів Америки Джанет Єллен. Вона очікувано зробила кілька гучних заяв, зокрема про ситуацію щодо підтримки України у війні, яку розв’язала російська федерація.

Учора нашій газеті сповнилося 106 років. Звісно, час нині не святковий, особливо після двох ночей оскаженілих атак на Одесу. І все ж вітаємо усіх вас, шановні читачі, з днем народження «Чорноморки», яка, попри всі труднощі, продовжує виходити, продовжує вести літопис цього буремного часу. Дякуємо, що ви з нами! Будьмо разом! Разом переможемо!

Особливу подяку сьогодні висловлюємо Ларисі Борисівні Булло, Володимиру Павловичу Павліченку, Миколі Антоновичу Пасічнику і Ярославові Дмитровичу Прокопишину за фінансову допомогу.

14 липня 2023 року Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України», поданий Президентом Володимиром Зеленським як невідкладний.

Відтак, відповідно до цього закону, ми відзначатимемо три свята, робота в які не провадиться, за новою традицією:

День Української Державності — 15 липня,

День захисників і захисниць України — 1 жовтня,

Різдво Христове — 25 грудня.

Російські громадяни хочуть відпочити від війни. І найкраще — у Криму. На українській землі, яку з 2014 року вони вважають своєю, приєднаною навіки. На півострові відпочивати, можливо, й дорожче, ніж у Єгипті чи в турецькій Анталії. Але патріотично. Почуваєшся у загальному строю. На шляху до відновлення імперії, гібриду двоголового орла із серпом та кувалдою. І нічого не бояться окаянні. Добираються поїздами, автомобілями та пішки через Кримський міст. Точніше, добиралися. Бо з мостом проблеми. А в найближчому майбутньо-му ті ж проблеми виникнуть у російських курортників, які застрягли у Криму.

Така собі логістика

Відомо, що Кримський міст через Керченську протоку намагалися збудувати ще за Гітлера. У 1943-у фюреру, як зараз путіну, здавалося, що Третій Рейх назавжди, а мостом із приєднаного півострова потрібно рухати вермахт у напрямку Ірану та Індії. Але грандіозні плани зруйнувала Червона армія. Опори мосту демонтували, завезені з Німеччини матеріали використали на інші потреби.

З вибитими шибками у храмі, в готелі, в ресторані, з проломленим дахом приватної оселі — таким зустрічала світанок 18 липня Одеса.

За словами московських упирів, то була помста за атаку на Керченський міст. Але ж цей незаконно зведений окупантами об’єкт має, щонайменше, подвійне призначення: передусім, забезпечувати анексовані наші території «салдатамі»-вбивцями та зброєю, якою вони знищують українців, а вже потім — пропускати цивільних «любітєлєй пожарится под кримскім солнцем». І, за законами війни, він — цілком справедлива ціль.

Цьогоріч Україна вдруге відзначатиме День Української Державності, встановлений указом президента від 24 серпня 2021-го. Ця пам’ятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки — у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ.

День Державності відзначається того ж дня, коли українські християнські церкви вшановують пам’ять Київського князя Володимира Великого та День Хрещення Руси—України. Князь Володимир Великий — уособлення розбудови Русі. Прийняття ним у 988 році християнства як державної релігії стало для України цивілізаційним вибором. Русь підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу. Спадком Русі є герб (тризуб), грошова одиниця (гривня) і Київ як політичний і культурний центр України.

Війна завдала важкого удару по здоров’ю звичайних українців. Хоча ми й жартуємо, що з повномасштабною агресією завершилася пандемія ковіду, не перестаємо хворіти й звертатися до лікарів.

Особливо дісталося людям старшого віку, змушеним залишити рідні домівки. Вони втратили все, що додавало їм сили та наснаги, допомагало триматися: свої оселі, родинні та дружні зв’язки, звичний спосіб життя. Більшість пенсіонерів, що переїхали на нові, безпечніші місця, почали хворіти частіше: хронічні недуги нікуди не поділися, а до них додалися серцеві напади, стрибки тиску та інші болячки, пов’язані зі стресом.

Чимала частина українського суспільства вже висловилася (вголос або подумки) щодо подальшого існування українського дубляжу в кінотеатрах, «наступ» на який може початися з прийняттям законопроєкту «Про застосування англійської мови в Україні». Думки опитаних «Укрінформом» (https://www.ukrinform.ua) експертів розійшлися. Декого з них відверто здивував пункт проєкту, що пропонує демонструвати англомовні фільми лише з українськими титрами, прибравши навіть професійний закадровий переклад, оскільки саме зараз (після початку повномасштабного вторгнення) суспільний попит на українську мову суттєво зріс, дедалі більше українців цікавляться нею, купують навчальну й художню літературу, відвідують курси, шліфують вимову.

Ми поцікавилися, що думає на цю актуальну тему відомий український філолог Олександр Авраменко. А також у великій розмові з ним дізналися, наскільки дієвим може бути метод вивчення іноземної мови через перегляд кіно мовою оригіналу; розпитали, чи сильно, за його спостереженнями, пандемія та війна вплинули на якість освіти; чи справді завдання НМТ легші, ніж були раніше в класичному ЗНО, та як чутливе вухо мово-знавця сприймає мовні «неправильності» (росіянізми, діалектизми, сленг, мовні покручі) в сучасній попмузиці.

Свого часу, коли Іван Дзюба написав «Інтернаціоналізм чи русифікація?» і її почали перекладати різними мовами, якось російський переклад потрапив до російського історика — з тих, кого прийнято вважати «ліберальними». Текст, у якому Дзюба описував колонізаторську політику радянського керівництва (справу, успадковану ще з часів російської імперії), пояснював проблему русифікації та, по суті, стирання української національної ідентичності, російський історик назвав «первобитно-каменной постановкой вопроса».

Я мав можливість свого часу запитати в пана Івана, що він про це думає. І ми зійшлися на тому, що це не було намаганням зневажити «українську проблему» в СРСР. Це було радше з розряду «ситий голодного не розуміє». Нехай і виражену в досить вульгарній формі, але тенденцію російський історик схопив загалом правильно: українці посеред ХХ століття займалися утвердженням власної ідентичності та самобутності — тобто тим, що багато народів пройшли вже десь на зламі ХІХ—ХХ століть. Це про утвердження ідентичності, про вивчення власної історії та про популяризацію мови — ті речі, які багато народів пройшли в добу «романтиків».

* * *

У військовому шпиталі
Рози білі та червоні.
Їхні пахощі духмяні,
І зелені в них долоні.
У військовому шпиталі
Люди білі та зелені.

Уночі на 19 липня оскаженілий ворог завдав масованого ракетно-дронового удару по південних областях України — Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській. Найбільше постраждала наша область і безпосередньо сама Одеса.

Як повідомили в Оперативному командуванні «Південь», ворог, не виводячи з бухти в Севастополі один із надводних ракетоносіїв, долучив його до атаки «Калібрами». На щастя, 12 із 12 наші сили Протиповітряної оборони знищили.

Жахи «пластикових» альбатросів атола Мідвей

Коли у вересні 2009 року фотограф Кріс Джордан уперше вирушив на атол Мідвей, крихітну оазу у Тихому океані, він не підозрював, що його моторошний знімок мертвого пташеняти альбатроса стане вірусним і змінить реакцію світу на проблему пластикового забруднення, пише https://www.bbc.com/ukrainian.

Атол Мідвей лежить у західній частині Гавайських островів. Ця оаза з незайманими піщаними пляжами відома тим, що там мешкає велика кількість рідкісних птахів. Атол також сумно відомий тим, що став місцем скупчення пластикового сміття. Птахи ковтають його, думаючи, що це їжа, і гинуть.