«Квітка папороті», або Зоряна дорога Савранського етнофестивалю

У цей день на берегах струмків, річок, ставків та озер запалюються священні обрядові вогнища. Адже Вогонь і Вода мають у купальських обрядах містичну й очисну силу. Будучи головними природними стихіями на Землі, вони залишаються у міфології українців першоосновами буття.

За багато століть прадавнє свято втратило свої загадкові й магічні властивості, але, злившись з народженням православного святого Іоанна Предтечі, Хрестителя Господнього, воно набуло нового ритуального відтінку і повсюди відзначається з великою радістю та запалом.

Осяяний купальським багаттям берег мальовничої річки Південний Буг завжди збирає численних шанувальників прадавніх сакральних традицій із Савранщини, Любашівщини, Балтщини, Березівщини, сусідніх сіл та містечок Миколаївщини священно-обрядовим дійством «Квітка папороті». Розпаливши ватру у 2017 році, Савранський етнофестиваль впевнено торує свою зоряну стежину, ставши непідробним і незабутнім мистецько-театралізованим дійством, гармо-нійно вплівшись у культурологічний вінок Одещини.

Ніхто ніколи не бачив цвіту папороті, але люди вірять у його чарівну силу, у силу магії купальської ночі. Коли небеса осяюють зорі, свято набуває казково-романтичного змісту.

Під пильним поглядом обчухраної Марени, прикрашеної барвистими стрічками, рікою пливуть дівочі віночки в пошуках судженого. Здавна дівчата пускали свої вінки на воду і спостерігали: у який бік попливе, туди й заміж піде, а якщо потоне, то це віщувало розлуку з милим: «...Пливи, віночку, за водою, пливе доля за тобою».

Щоб нічого лихого не трапилося, мир і злагоду на плесі вартує справжній Водяний. А на березі прадавньої ріки палає величезне багаття — символ творця Сонця-Дажбога. За народним повір’ям, у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде той цвіт, скарби, здоров’я і щастя.

Кажуть, на Івана Купала вся нечисть товчеться серед людей. Отож біля купальського вогнища завжди чатує на нечестиву душу якийсь заблудлий чортяка, щоб завадити комусь знайти квітку папороті. За народним повір’ям, у цю ніч папороть розцвітає маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять, мов вогонь. Можливо, якомусь сміливцеві і поталанить відшукати цей містичний скарб купальської ночі. Охочих же перестрибнути через багаття, щоб пройти обряд очищення благодатним вогнем, наповнившись здоров’ям і силою, не бракує...

Ще одна з родзинок савранського етнофестивалю — алея народних умільців, де пропонують свої автентичні вироби, смаколики, віники, різноманітні сувеніри, віночки та медовуху майстри і майстрині з багатьох куточків Поді-льщини. Охлялі й спраглі від дивовижного купальського видовища можуть втамувати голод у «Пекельній кухні», «У Петра» та інших численних виїзних буфетах і ресторанах.

Віктор ЛОГВИНЮК.