№ 24 (22449) четвер 8 червня 2023 року

Один із друзів, не «френдів», а саме друзів, нагримав на мене за думку, що весняного або літнього наступу наших військ цьогоріч не буде. Друг належить до людей, які в новинних стрічках читають тільки заголовки, а до аргументів не добираються. Йому вистачило б кілька хвилин, щоб з маси інформації вивудити те, що сьогодні визначає хід війни. Спробую зробити це за друга.

Складові перемоги

Перше й основне. Успішний наступ Збройних сил України можливий лише у разі постійної переваги над противником в озброєнні та організованій живій силі. Таланти українських воєначальників, політиків чи підтримка союзників під час війни самі по собі не гарантують перемоги. Це сприяє досягненню мети. Не більше. Ситуація на нашу користь зміниться, коли за військовими компонентами ЗСУ досягне, щонайменше, триразової переваги над російською армією, а на політичному полі наші інтереси та інтереси союзників повністю співпадуть.

Звернення Президента Володимира Зеленського від 6 червня

Дорогі українці й українки!

Цей день, який почався з термінового засідання РНБО, продовжився засіданням Ставки. Чекаємо засідання Ради Безпеки ООН.

Створена російськими терористами катастрофа на Каховській ГЕС не зупинить Україну й українців. Ми все одно звільнимо всю нашу землю.

Як українці ставляться до росії та її громадян

«Усі війни закінчуються...» — теза, з якої часто починають розмови у контексті політики умиротворення російського агресора. «Мирні плани» Китаю, Бразилії та ПАР, заклики Папи Римського до примирення і вислови Дональда Трампа щодо можливості швидкого завершення російсько-української війни спонукають проаналізувати, як українці бачать перспективи взаємовідносин із країною-агресоркою.

Чи має ще силу ідея «зійтися посередині»? Чи можливе примирення між Україною та росією? Як змінилося ставлення громадян України до громадян росії? Думками українців з цього приводу поцікавилися у рамках опитування, яке на замовлення ZN.UA нещодавно провів Центр Разумкова.

Служба безпеки знешкодила «легендовану» групу агентів фсб, які шпигували за «центрами прийняття рішень» у трьох регіонах України, зокрема й на Одещині.

У результаті комплексних заходів, які СБУ провела у Вінницькій, Дніпропетровській та Одеській областях, затримано трьох учасників агентурної мережі фсб і встановлено особу їх російського «куратора», повідомляється на Фейсбук-сторінці відомства.

«Згадаймо всіх поіменно». Було колись таке гасло. Воно актуальне й сьогодні. Особливо сьогодні…

Кілька місяців тому у відділі соціально-культурної роботи Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського започаткувався вельми потрібний і, безсумнівно, корисний під усіма оглядами проєкт «Одеські обличчя шістдесятництва».

Наприкінці травня в Одеській національній науковій бібліотеці відбулася презентація дослідження доктора історичних наук, заслуженого журналіста України Данила Яневського «За що воює Україна? Відомі історії нашої держави».

Перед зустріччю із шанувальниками автор відвідав Музей книги відділу рідкісних видань та рукописів, де несподівано був винагороджений за свою невгамовну жагу до правдивої минувшини та читання. Продемонстрована рукописна книга кінця XVII століття перевернула, як зауважив, догори дриґом його переконання щодо повного списку «Переяславських березневих статей 1659 року», ухвалених при обранні на гетьманство Юрія Хмельницького. Цей раритет у каталозі нашої книгозбірні має назву «Хрестоматія запорізької старшини». Більша частина рукопису — богословські, юридичні, історичні, географічні та літературні тексти. Його титульна сторінка втрачена.

Якщо хтось думає, що писати диктанти можна лише в школі чи лише до Дня української писемності (9 листопада), то він дуже помиляється.

Слухачі напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини» Приморського терцентру — учасники Українського розмовного клубу, що діє у відділі соціокультурної діяльності Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Грушевського, пишуть їх регулярно. Це дозволяє перевірити набуті знання, а також дає можливість відчути єднання з іншими людьми, що мають схожі погляди на життя.

(Закінчення. Початок у номері за 1 червня).

Чи існує в Україні свобода слова — в умовах тотальної брехні, пропаганди й інформаційно-психологічних операцій (ІПСО) з ро-сійського боку та інформаційних обмежень, накладених воєнним станом усередині нашої країни? Чи можна вважати медіями Фейсбук та інші соцмережі? Чи варто журналістам боятися конкуренції штучного інтелекту?

Наприкінці травня в офісі Одеської регіональної організації НСЖУ відбулася презентація відразу двох нових видань доктора історичних наук, професора Григорія Гончарука.

Перша з книжок — «Григорій Іванович Гончарук. Бібліографічна пам’ять» — уже презентувалася у день 85-річного ювілею вченого, а тепер присутнім було представлене її друге, доповнене видання (Одеса, «Екологія», 2023). У ній містяться популярні наукові матеріали, назви публікацій професора за роки його творчої праці (1957 — 2023), автореферати та монографії вченого і ті праці, в яких він виступає як головний редактор чи співавтор. Тут багато світлин: з юності, курсантських років, викладацької діяльності, з церемоній вручення нагород, а також теплі сімейні фото.

Від початку війни в одеській газеті «Прес-кур’єр» постійною стала рубрика «Діалоги про Україну», під якою публікуються бесіди кандидата філософських наук, доцента Євгена АКИМОВИЧА і головного редактора «Прес-кур’єра», заслуженого журналіста України Йосипа БУРЧО, що стали своєрідними інформаційно-публіцистичними роздумами про витоки героїзму українців, святу віру в нашу перемогу над ворогом, неминучість покарання кремлівських терористів за законами міжнародного правосуддя тощо.

З нагоди Дня журналіста України свій діалог у червневому номері газети автори присвятили темі інформаційної безпеки нашої держави. При цьому головну увагу зосередити на сьогоднішніх проблемах друкованих ЗМІ, у тому числі й одеських.

Із 2021 року Україна 4 червня почала офіційно вшановувати пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти нашої держави. Ця дата обрана не випадково: саме на 4 червня припадає Міжнародний день дітей — безневинних жертв агресії.

Цьогоріч у цей день у всіх релігійних громадах області щиро молилися за упокій невинно убієнних дітей, а в закладах культури проводилися просвітницькі та інформаційні меморіальні заходи. Керівники Одещини й обласного центру поклали квіти та іграшки до житлового комплексу «Тірас», де у квітні 2022-го від російської ракети загинули восьмеро людей, у тому числі тримісячна дівчинка, а в Міському саду відбулася скорботна акція.

У Балті відкрили інклюзивно-ресурсний центр для дітей з особливими освітніми потребами, де створені всі необхідні умови для їх розвитку та соціальної адаптації.

Слід зазначити, із 2019-го Балтщина бере участь у мікро-проєкті «Надання соціальних послуг у громаді», що фінансується Японським фондом соціального розвитку через Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Серед десяти громад саме Балтська спромоглася підготувати найвдаліші пропозиції і в результаті отримала грант у сумі 140 тисяч доларів для їх втілення. Роботи тривали три роки.