№ 20 (22445) четвер 11 травня 2023 року

Не хочете ескалації — отримаєте війну без кінця

Посіяти сумніви легко. Достатньо розділити віру на пункти і розбити її на параграфи. Подібну властивість розуму називають аналізом. Розкладати інформацію по поличках у точних науках допомагає математика. А в науках неточних — уява. З усіма недоліками. Історія — наука неточна. Спроби застосувати у ній аналіз, розбити минуле на пункти і параграфи призводить до помилок. Непорозуміння зумовлюють і спроби синтезу. Прогнози, передбачення майбутнього. Особливо під час війни.

Глухий кут, якого не існує

Але маленькі фукуями не можуть вгамуватися. Помилилися з кінцем історії — завалимо пресу розповідями про глухий кут, у який зайшло людство, та сценаріями виходу із цього кута. Матеріалу довго шукати не треба, а уява не перестає працювати. Який сценарій виведе нас із глухого кута — не відомо. Швидше за все, жоден. Бо глухого кута нема. Масштабний напад рашистів на Україну незвичний тому, що відбувся і продовжується в центрі Європи. У світі подібних воєн — хоч греблю гати. Причому далеко не всі з них закінчуються миром. Деякі тривають десятиліттями, і кінця їм не видно.

14 травня українські жінки прийматимуть квіти і подарунки, для них звучатимуть найтепліші слова, бо й самі вони є найкращими в світі, і, безсумнівно, з їхню поміччю — прямою та опосередкованою, завдяки їхній любові та жертовності наші захисники успішно б’ють ненависного ворога, пришвидшуючи радісну зустріч.

Навіщо вам, наші кохані, матері, сестри, наші подруги й «дами серця», юні школярки та поважні бабусі, — навіщо вам оте московитське дрантиве нібито свято? Вони відзначають його у своїй божевільні, а тут, на нашій рідній землі, прицільно вбивають жінок і дітей, ґвалтують, катують, викрадають і депортують… Та ви про все це знаєте, бачите, чуєте кожного дня, і все-таки тримаєтесь за цю вигадану традицію, як наче за вислизаючу нитку, яка нібито ще єднає вас із минулим, у якому ви були молоді, що, безперечно, є найяскравішим у людському житті. Святкуємо разом з найлютішим ворогом його ж таки свято — як це огидно! А чи знаєте, як і за яких обставин, і ким воно було вигадане і для якої потреби, те їхнє березневе «свято»? Не знаєте і знати не хочете, а може, й відаєте про те, не вірячи та не бажаючи й чути в байдужості своїй. І не хочете знати, що це їхнє свято є такою самою часткою їхнього вже всьому світові обридлого «русского міра», їхньої надії останньої ще якось утримати нас біля себе — навіть на порозі їхньої катастрофи — та ще трохи подурити довірливий світ. Але досить про це!

Сьогодні, в умовах воєнного часу, формується новітня національна пам’ять, яка стане осердям повоєнної української національної ідентичності. Вже зараз можна спостерігати, як деякі події, тривалі битви та операції, як-от оборона Бахмута чи «Азовсталі», залишають слід у колективній пам’яті українців. Про це, зокрема, свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова з 23 по 30 березня цього року.

Понад третина українців найвизначнішими подіями назвали оборону Києва та Київщини, швидку окупацію Півдня країни (Херсонської області та Приазов’я). Понад чверть вважають важливим знищення ракетного крейсера «москва», 14 квітня 2022-го. Значущість цієї події неодноразово підкреслювалася й у медіа, зокрема тому, що за останні 40 років це був перший у світі випадок потоплення флагманського корабля. Ще більшого символізму надавала, по-перше, співзвучність назви крейсера зі столицею держави-агресора, а по-друге, той факт, що Україна мала значно менш потужний надводний флот, ніж чф рф, тоді як росія використовувала флот для створення ілюзії «імперської величі».

У вівторок, 9 травня, в Одесі погасили серію марок «Укрпошти», присвячену «Гвардії наступу» МВС.

Церемонія відбулася в обласній військовій адміністрації. Участь у ній взяли, зокрема, т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області полковник поліції Іван Жук, начальник Південного Одеського територіального управління Національної гвардії генерал-майор Олег Підлубний, начальник Південного регіонального управління Державної прикордонної служби генерал-майор Сергій Мул та ін.

Встановлення дати заснування міста як протидія російському фейку в інформаційній війні

Одеса — одне з найбільших міст України, розташоване на півдні країни, на березі Чорного моря. Це місто є історичним і культурним центром нашої держави, приваблює туристів з усього світу своєю архітектурою, історичними пам’ятками та унікальною атмосферою.

Утім, багато хто помилково вважає, що Одесу було засновано лише 230 років тому, — в 1794-у. Ця хибна думка пов’язана з тим, що того року начебто вийшов указ про заснування Одеси. Це результат поширення пропагандистською машиною російської імперії та радянського союзу історичного міфу, що до 1789-го на місці сучасної Одеси нічого не було, але прийшли російські солдати і за наказом московської імператриці катерини ІІ було збудовано перспективне, квітуче місто.

Обласні художні виставки з нагоди днів матері та пам’яті і примирення міцно утвердилися в презентаційному репертуарі Одеської обласної організації НСХУ — цієї на сьогодні найбільш монолітної та громадсько-активної творчої спільної України. Незважаючи на той скорботний факт, що нинішня імпреза (відкрилася 5 травня у виставковій залі НСХУ, що на вул. Торговій, 2) відбувається на похмурому тлі війни і тривоги, у залі панувало відчуття піднесення й доброзичливості.

Цей проєкт є своєрідним творчим каталізатором, адже збільшується вага тематично вмотивованих творів, а відтак зменшується відсоток формальних учасників. Безсумнівно, кожен автор прагнув поділитися своїми напрацюваннями і докласти зусиль до створення у глядача святкової, емоційно насиченої атмосфери. Нам так бракує нині відрадного! У цей карколомний час не тільки творчий процес, а й подібні імпрези, як, власне, й сталося під час відкриття цієї виставки, періодично переривають сирени повітряної тривоги. Можливо, тому важко уникнути певного пафосу. Навіть за зовнішнім спокоєм і вдаваним благополуччям струни нашої душі гранично натягнуті.

Присутніх привітали голова правління облорганізації НСХУ, народний художник України Анатолій Горбенко, куратор виставки, заслужений художник України Сергій Савченко та почесні гості — представниця Уповноваженого із захисту державної мови Ярослава Вітко-Присяжнюк і доцентка ОНУ ім. І.І. Мечникова Ірина Нечиталюк.

Щодень наш сусід (хай би йому смоли, та гарячішої) сипле на нашу землю смертоносне залізяччя — де на світі що надибав і що сам склепав, тим і стріляє. Богу дякувати, наші охоронці неба — Протиповітряні сили — навчилися більшість тих «привітів» знищувати, перш ніж вони приземляться і вибухнуть на наших головах.

Але біди ота вся «шахедно»-бомбово-ракетна злива таки завдає. Навіть збитий у повітрі носій вибухівки летить до землі й руйнує (і, на жаль, убиває) там, де падає.

Наші доблесні ЗСУ завжди мусили зважати на географічний фактор. А як зважають на нього люди тилу? З цього приводу маю деякі міркування.

Оскільки надмірно перезавантажувати воюючу частину суспільства було б несправедливо і нераціонально, вагомий шмат роботи зі зміцнення обороноздатності нації варто довірити громадським структурам. Й ось тут географічний фактор неодмінно доведеться враховувати. Повірте — це неабияк додасть ефективності! Адже нерідко буває, що юнак з Прикарпаття загинув на Чернігівщині, волинянин — на Донбасі, а одесит — на Харківщині. З точки зору військового ця обставина мало впливає на загальний хід війни. Інакше в тилу — врахування географічного фактора дозволить ефективніше розвивати горизонтальні зв’язки, об’єднувати суспільство.

Поліцейські викрили групу осіб, причетних до вбивства жителя Ізмаїла, які намагалися приховати скоєне. Двом фігурантам за заподіяння смерті людині загрожує до 15 років позбавлення волі або навіть довічне ув’язнення, ще двом, які бачили, але приховали особливо тяжкий злочин, — до трьох років ув’язнення.

30 квітня до Ізмаїльського районного відділу поліції звернулася 54-річна жінка із проханням допомогти розшукати 36-річного сина, який перестав з’являтися вдома та виходити на зв’язок. Оперативники, переглянувши записи з камер відеоспостереження і допитавши родичів та знайомих, які знали зниклого й спілкувалися з ним, з’ясували події останніх днів його життя.

Поліція Одещини припинила незаконну діяльність з організації та проведення азартних ігор злочинним угрупованням.

На території обласного центру правопорушники утримували незаконну мережу гральних закладів, яка налічувала 50 приміщень та діяла під виглядом розважальних установ закритого типу, куди входили із застосуванням засобів конспірації і лише перевірені клієнти. Завдяки оперативним заходам, які поліцейські системно проводили майже рік, вдалося розкрити дані всіх працівників залів і довести їхній взаємозв’язок як однієї мережі.

До 115-ї річниці від дня народження Степана Олійника

Долю не передбачиш. Вона може з милою усмішкою подати тобі обидві руки і в найясніший сонячний день повести за собою, а може безжалісно пройти мимо тебе в найтемнішому провулку життя. Хіба міг я уявити, навчаючись у Шершенецькій середній школі, що вона, доля, певно, вже вистеляла буйноквітами шлях до Олійниківського краю — Миколаївського району Одеської області? А проте, склалося саме так. Й ось уже майже сорок років живу й працюю на батьківщині видатного поета-гумориста-сатирика Степана Івановича Олійника. I за цей час із дня у день, із року в рік відчуваю невичерпну любов і повагу старого й малого до свого знаменитого земляка. Тож не жалкую, що доля поселила мене на цій прекрасній степовій землі.

То хто ж він, Степан Олійник, для мене особисто? Талановитий поет? Безумовно! Прекрасна людина? Так! Зірка на літературному небосхилі? Першої величини! Та найперше він для мене митець, який вивищився над своєю епохою, точніше — над «тлом» епохи (термін Богдана Сушинського). Саме так: над «тлом». Але не над своїм народом. Бо нещадно викриваючи негативне тло життя, Степан Олійник водночас (і це головне) всім своїм талантом служив своєму народу, захищаючи від зла добро, утверджуючи ті ідеали і цінності, які тільки роблять людину людиною.

І знову про весняний розмай нагадала нам творчість одеських митців — викладачів кафедри рисунка, живопису та архітектурної графіки Архітектурно-художнього інституту Одеської академії будівництва та архітектури.

Чудова експозиція, яка об’єднує різні стилі та напрямки живопису, відкрита для перегляду у виставковій залі «Будинку з янголом» (Дитячому реабілітаційному центрі імені Бориса Литвака).

Що у вас передусім спадає на думку при слові «ПТУ»?

Неякісна, нецікава, непрестижна освіта?

У ПТУ навчаються люди, що отримують низькооплачувані, монотонні професії?

Це ті три літери, на які відправляли учнів, які погано навчалися у школі?

Що ж, настав час змінювати застарілі стереотипи, які стосуються середньої професійної освіти.

12 травня – Міжнародний день здоров’я рослин

Рослини відіграють украй важливу роль для нашої планети, оскільки є автотрофними організмами і живляться за рахунок надзвичайно важливого процесу — фотосинтезу, під час якого утворюється кисень. Саме тому їх називають легенями Землі. Вони також беруть активну участь в процесі ґрунтоутворення та захисті ґрунтів від вимивання (водна ерозія) та вивітрювання (вітрова ерозія). Рослинність істотно впливає на клімат, формує температурний режим планети; кисень, що виділяє вона, є джерелом озону, який захищає біосферу від короткохвильових ультрафіолетових променів, що згубно впливають на живі істоти.

Від рослин залежить і наше здоров’я, і здоров’я нашої планети. Вони становлять 80% їжі, яку ми споживаємо, і виробляють 98% кисню, яким ми дихаємо.