Як і чому держави змінюють назви?

Як і чому держави змінювали назви? Розібратися в цьому питанні «Історичній Свободі» (https://www.radiosvoboda.org) допоміг експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим МАЙОРОВ.

— Як на вашу думку, наскільки доцільно Росію перейменовувати у Московію?

— Ідея насправді не нова. На початку ХХ століття, коли новопостала УНР ще себе мислила частиною майбутньої Російської Федерації — не царської, а федерації вільних народів, — то намітилася така тенденція, коли розрізняли те, що в російській мові називається «русский» і «российский». Тоді в українській мові це почали розрізняти так: «русский» (те, що стосується «великоросів» у тодішній термінології) стали називати «московський», а «российское», тобто загальноросійське, загальнодержавне в рамках цієї уявної федерації, продовжували називати українською мовою «російське». Якщо взяти тодішні документи або діаспорну літературу, то побачимо цей нюанс, тобто існувало розрізнення московського і російського.

Повертаючись до сучасного перейменування Російської Федерації на Московію. А раптом Російська Федерація розпадеться, і нам треба буде розрізняти теперішню Російську Федерацію і якесь етнічне російське ядро? Може, нам варто приберегти назву «Московія» для якогось меншого і більш компактного утворення навколо Москви, щоб не називати всю цю державу, яка навряд чи збережеться в таких кордонах, як зараз?

— Хто його знає, збережеться чи ні? Але з вашої відповіді зрозумів, що, як казав один кіноперсонаж, поспішати не треба…

— Так. Можуть бути цікаві варіанти.

— Головний посил цієї теми, популярної в наших довколаісторичних спільнотах, що Росія вкрала назву: мовляв, Русь — це Україна, а Москва вкрала назву і переробила на грецький манір, адже це грецька вимова — Росія.

— Переробили насправді не вони. Тут дійсно такий підхід класичних мов — латини і греки — коли назви регіонів чи країн адаптуються, отримують закінчення «-ія». Тобто Русь перетворилася на Росію або на Русію. Потім наголос змінився. Так само Молдова стала Молдавія. Якщо ми подивимося на давні карти України, то там теж часто така латинізована форма зустрічається, коли Україну пишуть як «Укранія». Тобто переставляють літери, щоб було на «-ія» закінчення. Це досить характерний прийом.

Росія спочатку не була монополістом цієї назви, хоча російські володарі претендували на спадщину Русі ще в ті часи, коли усталених назв держав не існувало, а існували титулатури. Були титулатури — «князь всія Русі», «цар всія Русі». І претензії на спадщину Русі були як у московитів, так і, наприклад, у галицьких володарів, у польських чи навіть в угорських володарів — так само були! Щоправда, в угорських — у форматі згадки Галичини і Ладомерії, але тут все одно йдеться про спадщину Русі.

Популярна теза про те, що нібито в 1721 році цю назву привласнили, в принципі, не зовсім вірна. Тому що «всія Русі», «Росія», якщо говорити про монаршу титулатуру, то стабільно це вживалося московитами з кінця ХV століття. Вже на початку ХVІІ століття назва «Росія» устійнилася, і невдовзі з’являються «Біла» і «Мала»...

А в 1721-у проголосили Російську імперію. Відтак Петро І і його наступники доклали неабияких дипломатичних зусиль, щоб переконати Європу, переконати весь світ, що вони — не Московія, а саме Російська імперія. Вони переконували своїх сусідів, щоб їх так називали. Це була цілеспрямована політика, бо сусіди здебільшого називали їх Московією, за назвою столичного міста. Назва «Московія» справді часто вживалася, але не в самій Московії. Вони себе майже ніколи так не називали. А от за кордоном у допетровські часи, зокрема в Речі Посполитій, це була поширена назва цієї країни.

— Можна сказати, що попервах на назву «Русь», «Росія» не було авторського права, тому кожен користувався, як хотів, вважаючи, що це його також...

— А вони хотіли стати монополістами. За часів Петра І Московія не те щоб привласнила цю назву, а вирішила стати монополістом цієї назви і єдиним правовласником бренду «Росія».

— Гіршими, ніж зараз, українсько-російські відносини уявити важко. Але в Росії всеодно зауважили цю ініціативу з перейменуванням й образилися. Хочуть Україну перейменувати теж, в якесь «Дике поле» тощо.

Чому так образливо для росіян бути Московією? Наприклад, українці німців називають німцями, хоча вони себе називають deutch, а Німеччину —Deutschland. Хоча, якщо розібратися, то етимологія тут не дуже хороша: німець від слова «німий», мовляв, говорити по-нашому не вміє. Але німці не ображаються, що вони — німці. А чому так образливо для росіян бути московитами?

— Тому що в намаганні привласнити бренд Русі вони боролися з назвою Московія. Для росіян це був важкий здобуток. А повернення до Московії — це певний відкат, тобто вони відчувають, що у них намагаються відібрати цю спадщину. Вони відчувають, що є інші претенденти, які мають на Русь не менше прав. І вони це сприймають дуже гостро, як спробу порушити їхню монополію. Справа не в тому, що вони не шанують місто Москва, а в тому, що просто оголяється Москва і забирається цей шарм, статус, яким вони заволоділи раніше.

— Мені здається, навіть на більш серйозному рівні така суперечка була між двома сусідніми країнами — Грецією і тепер уже Північною Македонією, але яка хотіла бути просто Македонією. Але Греція послідовно від моменту, як Македонія вийшла зі складу Югославії, наполягала, що ви — не Македонія. Хоча вони казали: ми — Македонія. А греки все одно заперечували, мовляв, нам видніше. Чому для греків так важливо, щоб Македонія була не Македонія, а принаймні Північна Македонія?

— Це один з тих прикладів, коли назва регіону тотожна назві держави. Інколи виникає такий парадокс, коли з’являються нові держави. У Греції є історична область Македонія, є дві адміністративні одиниці з назвою Македонія. І тут у 1991 році з’являється якась держава Македонія!

Це можна порівняти з тим, коли постала Молдова на території історичної Бессарабії, тобто між річками Прут і Дністер. Натомість у той час, за Прутом, на території Румунії є свій історичний регіон — Молдова. Так само це можна порівняти з Іраном та Азербайджаном. В Ірані є дві провінції: Східний Азербайджан і Західний Азербайджан. І тут розпадається СРСР, і постає незалежна республіка Азербайджан.

Це три такі приклади дуже схожі. Але якщо іранці й румуни до цього ставляться досить спо-кійно, то греки були абсолютно проти. Бо у греків змагання за бренд «Македонія» — на етнічному рівні. Адже республіка Македонія — це слов’янська держава, а греки — не слов’яни, а самобутня нація. І це змагання між слов’янами і греками за спадщину Македонського у цьому, серед іншого, проявилося. Крім того, історичний регіон Македонія охоплював широку територію: це і ті території, які Греція у своєму складі вважає Македонією, і республіка Македонія, і Піринська Македонія в Болгарії. Цей регіон був тривалий час яблуком розбрату, за нього сперечалися. Македонський рух спочатку був складовою панболгарською руху, але пізніше вмонтувався у федеральну югославську систему.

(Далі буде).

Дмитро ШУРХАЛО.

«Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода».