№ 13 (22438) четвер 23 березня 2023 року

У кожного вождя буває момент, коли необхідно підтвердити право керувати державою і продемонструвати фізичне й душевне здоров’я. У 1966 році хворий товариш Мао Цзедун змушений був на очах у китайського народу переплисти ріку Янцзи. Вождь московського народу в 2023-у опинився у схожому становищі.

Вдруге Янцзи не переплисти

Найправильнішим для хворого в усіх сенсах старого було б пірнути в Москву-ріку з ядерною валізкою. І не виринути. Що-правда, нема на кого залишити мільйони дресированих патріотів. Але що про них переживати? Подумаєш, виберуть іншого здорового вождя або для наведення порядку запросять когось зі сторони. Кандидатів — хоч відбавляй. Один із них, до речі, в понеділок, 20 січня, прибув до колишньої столиці соціалістичного табору з триденним державним візитом.

Коли в чомусь є сумніви, варто порадитися з мудрецем. Так робили віддавна. Допомагало. Українського психолога, соціолога, директора Інституту соціології НАН України Євгена Головаху заслужено називають мудрецем. Покладаючись на свій науковий і життєвий досвід, він поганого не порадить.

Ось і ми («Дзеркало тижня. Україна» — https://zn.ua) вирішили поставити йому кілька запитань, які хвилюють дуже багатьох.

Згадаємо недавній скандал про закупівлю яєць для ЗСУ, ціна яких виявилася вдвічі вищою, ніж у маркетах. Міністрові оборони довелося доводити, що це не корупція, а технічна помилка. Резніков у своєму кабінеті всидів, але осад залишився. То, може, не варто було розхитувати крісло міністра під час воєнних дій, а зачекати до «після війни»? З цього й розпочалася наша розмова з Євгеном Головахою.

Тарасе, знов до тебе я приходжу,
Бо ти для мене слово і закон.
Ліна КОСТЕНКО.

Всі ми сьогодні на війні, а разом з нами і Тарас Шевченко відстоює нашу свободу й наше майбутнє. Та й не може бути інакше. Як не могла інакше відбутись ця подія: традиційні Шевченківські читання в Одеській національній науковій бібліотеці, як лише в такому дискурсі. Традиційні — в щонайкращому значенні, бо це якраз одна з тих традицій, що повертають нас до цієї постаті, ще більше зближують нас із ним.

У читаннях, після емоційного перед-слова директорки бібліотеки, заслуженого працівника культури України Ірини Бірюкової, взяли участь: голова Одеської обласної організації НСПУ, доцент ОНУ ім. І.І. Мечникова Сергій Дмитрієв, доктор історичних наук, професор кафедри історії України цього ж ВНЗ Олександр Музичко, генеральна директорка Одеського національного академічного театру опери і балету, заслужений працівник культури України Надія Бабіч, продюсерка проєкту «Імерсивний світ Тараса Шевченка» (номінант на Національну премію імені Тараса Шевченка) Наталія Делієва, доктор філософії Валентин Довгочуб, культуролог Тетяна Ананченко, художниця, старша викладачка кафедри образотворчого мистецтва ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, авторка виставки однієї картини «Вічний наспів» Світлана Крижевська. Також виступили артистки філармонії — майстер художнього слова Наталія Мойсеєва і бандуристка Софія Нечай.

Увечері 21 березня в Одесі було гучно — ворог випустив по нашому обласному центру три керовані авіаційні ракети класу «повітря-поверхня» X-59.

Як повідомили в Оперативному командуванні «Південь», запуск смертоносного залізяччя здійснили винищувачі Су-35 з напрямку Чорного моря. Дві ракети збили сили ППО. Одна влучила у триповерхову будівлю Іверського чоловічого монастиря УПЦ Московського патріархату.

У вівторок, 21 березня, Верховна Рада ухвалила закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

«Зроблено вирішальний крок на шляху очищення України від маркерів «русского міра» і повної деколонізації нашого публічного простору», — написав на своїй ФБ-сторінці народний депутат (фракція «Європейська солідарність») Володимир В’ятрович, підкресливши, що цей документ — не менш важливий, ніж ухвалений у 2015 році закон про декомунізацію.

Якщо при зверненні за призначенням субсидії в декларації виявлена помилка, заявникові мають повідомити про це.

Повідомити можуть одним зі способів: в особистій бесіді; поштою; смс-повідомленням; листом на електронну пошту; повідомленням на вебпорталі електронних послуг ПФУ; через портал «Дія».

Кого з нас у молодості не хвилювало романтичне гасло «Свобода, рівність і братерство»? Воно було провідним для Французької революції 1789—1794 років і ніби відкривало шлях до ідеального устрою суспільства.

Справді, люди сприймають найважче нерівність. Неможливо почуватися комфортно, коли поряд із тобою є хтось багатший за тебе, наділений більшою владою, врешті, вродливіший та розумніший. Тут спрацьовує заздрість — абсолютно природний і корисний за певних обставин інстинкт, причому один із найсильніших. Прагнення рівності — це наче спроба зробити життя людей кращим. А чи кращим?

Уранці 21 березня на трасі Одеса — Рені сталися дві дорожньо-транспортні пригоди, внаслідок яких загинули троє водіїв вантажівок.

Щодо першої ДТП попередньо встановлено: близько сьомої ранку 45-річний житель Микола-ївської області, прямуючи у напрямку Ізмаїла на завантаженому автомобілі «Volvo», неподалік села Нові Трояни не впорався з керуванням і допустив перекидання транспортного засобу набік. Від отриманих травм загинув до приїзду «швидкої».

Правоохоронці Одещини відправили на лаву підсудних злочинне угруповання, учасники якого шляхом обману вербували та переміщували людей до Франції з метою подальшої експлуатації.

Зловмисники підшукували людей з матеріальними проблемами, виманювали їх до чужої країни, де примушували незаконно отримувати статус біженців і грошові виплати, які потім у них відбирали. Загалом з однієї завербованої особи вони отримували близько тисячі євро чистого прибутку, а за кордон вивезли сотні громадян. За результатами спецоперації, проведеної правоохоронними органами України та Франції, було викрито 25 правопорушників.

Очільниця служби у справах дітей однієї з громад Одеського району, внісши до офіційних документів неправдиві відомості, зробила «ухилянта» опікуном чужої дитини, а відтак підозрюється у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон.

У серпні 2022-го було викрито 29-річну одеситку, яка використала свого 15-річного прийомного сина для безперешкодного вивезення військовозобов’язаного чоловіка за кордон. Громадянка забезпечила призовника документами про опіку над підлітком, які надали право виїхати чоловікові з дитиною з України. Реалізації задуму перешкодили правоохоронці. Обвинувальний акт щодо одеситки вже в суді.

Поліцейські затримали 44-річну одеситку за підозрою в умисному вбивстві співмешканця.

Подія (жінка вдарила 43-річного чоловіка чимось гострим у груди і той загинув на місці) сталася у ніч із суботи на неділю в одному з гуртожитків на вулиці Академіка Корольова. Сусіди сімейної пари викликали карету швидкої допомоги, до поліції повідомлення надійшло вже від лікарів.

Визначення лауреатів Шевченківської премії у 2023 році неочікувано перетворилося на скандал національного масштабу. Вперше за багато років існування премії нагородження переможців у день народження Кобзаря 9 березня не відбулося. Нову дату було призначено на 22 травня — день перепоховання Тараса Шевченка, однак більшість членів Шевченківського комітету, які визначають лауреатів премії, одномоментно подали у відставку. В причинах скандалу розбирався «Апостроф» (https://apostrophe.ua).

Що відбулося

«Національна премія України імені Тараса Шевченка — державна нагорода за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу». Так значиться в офіційному положенні про премію.

Ще з античності відомий вислів, що історія є вчителькою життя. Нині більш популярною є думка, що військову справу маємо вивчати, щоби давати відсіч ворогу, а історію — щоби знати, хто є наш ворог.

Сьогодні історія і її трактування стає ще одним полем бою. Пригадаймо хоча б виступи кремлівських пропагандистів на чолі з путіним, їхні недолугі спекуляції на історичну тематику, очевидні для нас фейки та відверті маніпуляції. І ми впевнені, що жодна тверезо мисляча людина не може в це повірити. Але ж автори цієї очевидної брехні мають досвід — і не лише власний — як переконати інших і... їм це вдається. І не лише своїх затуманених громадян та світ, але й багатьох в Україні. Навіть тих, хто зі зброєю в руках воює з московським агресором.

Микола Міхновський — один із тих діячів, чиє подвижництво вплинуло на долю всієї української нації. 31 березня сповниться 150 років від дня його народження, хоча таких людей потрібно згадувати й вшановувати не лише в їхні ювілеї. Він — визнаний ідеолог українського націоналізму, який із самого початку своєї політичної біографії виступав за створення української самостійної держави. Він — автор програмного документа «Братства тарасівців» «Кредо молодого українця» та брошури «Самостійна Україна».

Микола Міхновський народився 1873 року в селі Турівка на Полтавщині. Сімейний побут родини був цілком селянським, народним, ґрунтувався на здорових моральних засадах. Його батько, Іван Міхновський, був священником, який вів службу українською мовою, і водночас — заможним господарем, власником 17 десятин землі. Справжній, щирий українець, він палко любив свій край. Не випадково всі діти виявилися причетними до укра-їнського руху.

Ніколи не любила гіркого стручкового перцю. Можливо, тому, що не розуміла його пекучого смаку. У нас, на славній Миколаївщині, його не надто шанували, а поціновувачі здебільшого задовольнялися ядерним «Вогником», дрібненькі гострі перчинки якого врізнобіч стирчали з кущиків на підвіконнях.

Та ось після тривалої подорожі Мексикою (свого часу мандрувала від столиці країни Мехико до Канкуна, курорту світового значення, із заїздами у прославлені «провінції» Чичен-Іца, Паленке, Акапулько тощо — загалом майже три тисячі кілометрів) почала з цікавістю і гастрономічною повагою сприймати цей овоч із пекучим характером.