Переглядів: 583

Поет мрійної мети

У неосяжному переліку імен творчих особистостей, яких у 30-х роках минулого століття фізично знищив кривавий сталінський режим і яких нині вже усталено називаємо представниками «Розстріляного відродження», не можна не згадати поета Олексу Федоровича Влизька. Трагічна доля відвела йому лишень двадцять шість років земного життя.

Народився він 17 лютого 1908-го у сім’ї священника (батько — українець, мати — росіянка) в Новгородській губернії тодішньої царської Росії. Незабаром родина перебралася в Україну, оселилася в селі Сингаївці, що на Черкащині. Свої дитячі роки Олекса провів в україномовному середовищі, де органічно сприйняв красу нашої мови й мальовничої природи, які стали визначальними натхненниками його поетичної творчості.

Узимку буремного 1920 року сталася прикра подія, яка наклала важкий відбиток на всю подальшу Олексину долю. З молодшими братами, вибравшись на замерзлу водойму, потрапили в ополонку. Від крижаної води діти важко застудилися. Наймолодший з братів, Авенір, від ускладнень простуди незабаром помер, середущий, Олександр, ледь вижив, а найстарший — Олекса, одужавши від тяжкої хвороби, назавжди втратив слух.

Письменник Віктор Петров (Домантович) у книжці «Діячі української культури (1920 — 1940 рр.): жертви більшовицького терору», написаній у роки Другої світової війни, зауважував: «О. Влизько був глухонімий. Треба мати колосальну внутрішню духовну силу, щоб повстати проти себе самого, примусити звучати для інших. Обмежений рамками зорового сприйняття, він спро-мігся відкрити в собі джерело звукової творчості… Звукова мова була для нього абстракцією, але в своїх поезіях він спромігся досягнути, як зазначає поет Євген Маланюк, «нечуваного ритмічного й інтонаційного багатства».

Перший вірш Олекси Влизька «Серце на норд» з’явився у київському часописі «Глобус», № 22 за 1925 рік, завдяки письменнику-неокласику Борису Антоненку-Давидовичу, а перша збірка «Скажу за всіх» побачила світ у 1927-у. Цікаво відзначити, що за своє коротке життя поет видав цілу низку книжок, а також два окремих томи вибраних творів.

Про багатогранність неординарної особистості Олекси Влизька свідчить і той факт, що, маючи і талант художника, він сам проілюстрував свої дві перші збірки, а також книжку О. Лана (літературний псевдонім Кирила Коршака, археолога й поета, розстріляного у 1937-у).

Щоб витворити в уяві зовнішній вигляд Олекси Влизька, варто звернутися до сторінок автобіографічного роману Олексія Гай-Головка під назвою «Поєдинок з дияволом», де він згадує про свою зустріч з поетом під час з’їзду письменників у Харкові: «Це був кремезний, дужий юнак з високим круглим чолом, зі стиснутими устами і випнутою вперед щелепою, що говорило про його титанічну силу. Влизько був у незмінному морському бушлаті з чотиригранним блакитно-білим комірцем на плечах. Цей відомий усій Україні юнак мав тоді двадцять шість років. Тяжка хвороба в дитинстві відібрала у нього слух і фатально спотворила мову, тому він завжди висловлював свої думки лише на папері, його співрозмовник писав пальцем у повітрі, а він читав слова з півслова. Цей подиву гідний юнак видав багато книжок поезій і прози…».

Письменник Анатолій Галан (Калиновський), який у роки Другої світової війни емігрував до Аргентини, видав мемуари «Будні совєтського журналіста», в яких пише і про Олексу Влизька. Він зустрічався з ним у 1933-у — в рік Великого голоду. «Український Байрон» — так називає поета Анатолій Галан. І, зокрема, наводить такий епізод:

«Під час обіду Влизько гарячково говорив:

— Були по селах? Бачили, що робиться?.. Кращих господарів знищили, а решту загнали в кошару й їсти не дають… Хай вони ідуть під три чорти з таким соціалізмом! Списані клаптики (паперу. — А.Г.) Олекса старанно дер, пропалював сірником у попільниці…».

У нашій розвідці важливо привернути увагу читачів і до краєзнавчого аспекту. Із 1927 року Влизько неодноразово відвідував Одесу, де в нього було багато друзів-однодумців і прихильників творчості. Своєрідність і колорит міста, неповторна краса моря, велич торговельного порту відкрили у ньому потяг до мариністики, якій він приділив своє величезне творче захоплення. Виявом його своєрідного поетичного таланту в цьому спрямуванні стала збірка віршів під назвою «П’яний корабель», що вийшла друком у 1933 році накладом 2000 примірників.

Ось деякі з уміщених у ній поезій.

Туман

І тут,
і там
вітрила волохаті —
суцільний дим
од моря
до небес,
і тільки іноді
прорвуться
з плес
далеких сонць
проміння кострубаті
і зірвуть млу,
де піняться прибої
та крутять хвилі
виром
карусель,
а десь летить
сп’янілий корабель,
між двох морів —
і під
і над тобою…
…І знову, знову…
Сторогатим чортом
охрестить все
похмурий капітан,
і вдарить в дим,
одчайко,
мов таран,
сирени тон
над портом.
Дев’ятий вал
Холодний шторм,
холодна злоба,
обвалами —
холодний гул
і моря лютого
оздоба,
летить дев’ятий —
карбункул,
що вдарить
в камінь,
розгориться,
мов п’яний геній —
трьох секунд,
над скелями
розпалить бунт
і враз учухне,
розлетиться,
в ніщо,
в ніщо.
Отак
і ти, поете
мрійної мети!

У листопаді 1934 року поета заарештували.

18 грудня 1934-го всі газети СРСР вийшли з повідомленням: «Вирок воєнної колегії Верховного суду Союзу РСР у місті Києві в справі терористів-білогвардійців».

У списку із 37 осіб 21-м вказане ім’я поета Олекси Влизька.

З оприлюднених у наш час офіційних архівних документів НКВС відомо, що ще напередодні цієї публікації, 17 грудня 1934-го, вирок було поспішно виконано каральними органами.

Звертаючись до дослідження згаданого вже Віктора Петрова, наведу такі його слова: «Кожне соціальне й політичне гасло в Совєтському Союзі було закликом до знищення. Жодний політичний захід совєтської влади не запроваджувався інакше, як тільки через застосування масових терористичних заходів (…). Масові розстріли ставали ознакою часу. Терор і політика в Совєтському Союзі зробилися синонімами. Але ніде і ні в чому знищувальні тенденції більшовизму не виявлялися так гостро, як в ставленні до української інтелігенції…».

Минуло багато десятиліть, аж поки в 1994-у з’явилася книга спогадів про Олексу Влизька «Наллятий сонцем» його молодшого брата Олександра, який, будучи учнем художника Федора Кричевського та студентом Художнього інституту в Києві у 1920-х, сам зазнав потім політичних переслідувань і репресій від влади й випадково залишився живим, переживши замах на вбивство.

Олександр теж володів поетичним талантом. У 1992-у вийшла його збірка віршів «Перевесло», в якій є такі рядки:

Мов каравела на причалі
старих чуттів гіркий піддон,
бездонна музика печалі
гудить в мені, як камертон.
І я не можу не скорбити
розраді часу в резюме,
в вікні душі шибки побито,
її рікою хуга дме.
Даремно спокою шукати,
хоч брата й виправдав Хрущов,
мені й по смерті смерть питати:
 — Поета вбито тут за що?
Пізнавши за життя страждання
й не приведи яку біду,
приниження й поневіряння,
прокляття Сталіну зведу.
Прокльон подвою і потрою
в усі віки, в усі часи,
бо смерть і Сталін —
брат з сестрою,
«Безсмертний Сталін» —
смерті син.

Ґрунтовний аналіз творчості й детальна біографія Олекси Федоровича Влизька представлені в книжці відомого літературознавця Михайла Слабошпицького «Веньямін літературної сім’ї» (Київ, «Ярославів Вал», 2008).

На завершення наведу рядки з вірша Андрія Малишка, опубліковані у цій книжці й присвячені Олексі Влизьку:

Олексо, друже! Кажуть, що не я,
А ти тоді убитий був невинно,
Чому ж мені здається, що й тепер
Розстріляним ходжу по Україні.
І кулю ту прокляту вік ношу,
І вийняти із серця вже не можу.

Ми всі, в Україні сущі, у духовному єднанні з усіма нашими співвітчизниками, чиї прекрасні життя — і тоді, й нині — обірвали імперські кати.

Антон ГРИСЬКОВ,
член правління Одеської обласної організації
Національної спілки краєзнавців України.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net