Переглядів: 489

Вадим Скібіцький 2023-й — рік нашої Перемоги

У дні, коли в Україні тільки й розмов про генеральний наступ, який от-от має розпочати ворог, «Укрінформ» (www.ukrinform.ua) зустрівся із заступником начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони генерал-майором Вадимом Скібіцьким, щоб обговорити найактуальні на сьогодні питання.

— Пане генерале, як ви оцінюєте недавні перестановки в російському військовому керівництві? До чого це? Якісь перші наслідки заміни Суровікіна на Герасимова уже проявилися?

— За такий короткий період часу ще складно сказати, наскільки змінилася тактика, але те, що зміни будуть, ми знаємо однозначно. Ми бачимо, як зараз переміщуються, куди перегруповуються їхні підрозділи повітрянодесантних військ. Це і є почерк Герасимова. Чому? Тому що на початку повномасштабної агресії ми чітко знали, що на всіх напрямках у другому ешелоні, по суті, в стратегічному резерві перебували десантники, а в наступі на Київ вони взагалі виконували основне завдання.

Ми очікуємо, що й зараз буде більш активне застосування повітрянодесантних військ. Мабуть, саме на цьому фоні й виникли непорозуміння між Герасимовим і командувачем повітряно-десантних військ (генерал-полковник Міхаіл Теплінскій під час наради в російському Генштабі послав Герасимова по «маршруту корабля» і був миттєво звільнений. — Ред). Насамперед через те, що при командуванні Герасимова повітрянодесантні війська росії за перші пів року великої війни в Україні, майже наполовину були вибиті. А це елітні війська — 76-а дивізія, 106-а, 98-а… До речі, остання була перекинута із Херсонського напрямку на інші, більш важливі за їхніми оцінками.

— Ви можете поділитися прогнозом: що далі?

— Будуть активні бойові дії на Донецькому і Луганському напрямках. Герасимов не виконав те завдання, яке перед ним ставили. Перше — це повна окупація Донецької і Луганської областей.

— путін наказав їм взяти Донбас до березня. Це півтора місяці...

— Так, у лютому-березні будуть активні бойові дії, і саме в Луганській та Донецькій областях. Ми ще бачимо зараз перекидання 2-ї механізованої дивізії 1-ї танкової армії з Білорусі. Не виключаємо, що вони можуть знову спробувати зайти на нашу територію через кордон, це Куп’янський напрямок, можливе і відновлення наступальних дій з метою повернення під контроль раніше захоплених ворогом територій у Луганській області...

— А що ви думаєте з приводу заяви Андрія Іларіонова, що вони хочуть відрізати Україну від Європи?

— Тут я дуже просто скажу. Якщо реально оцінити, проводиться потужна інформаційна кампанія проти нашої держави. Будуть розтягувати наші сили, будуть лякати наше населення... Ви ж дивіться, як багато саме російських аналітиків, які зараз працюють за кордоном, кажуть про 220-тисячне угруповання на території Білорусі, а зовсім недавно говорили, що там розгорнуто 150 тисяч... Насправді їх нема там. Угруповання, яке зараз є, неможливо порівняти з тим, що було в лютому минулого року. Необхідно зрозуміти, що й ми готові: там проведено перевірки готовності підрозділів, які боронять північний кордон нашої держави, підготовлені відповідні оборонні рубежі, розгорнуто та посилено систему ППО, включаючи Київ. І якщо ми збиваємо зараз ворожі крилаті ракети, то, повірте, збивати вертольоти і літаки — це набагато простіше.

— Але ж Іларіонов знову говорив про якісь кліщі з півночі, з півдня, прорив до Львова, десант в Одеській області. Мою дружину дуже налякав, та й багатьох…

— Такі плани, які стосуються кліщів чи то повного оточення нашого угруповання військ тоді на Донецькому і Луганському напрямках, були у них із самого початку. Це був перший план, розроблений саме Герасимовим при вторгненні в лютому 2022 року. І який з цього результат? Вони досі не реалізовані.

— Вадиме Васильовичу, у нас часто почали говорити, що не треба, мовляв, росію недооцінювати, що, зокрема, ворог теж вчиться, і ці 11 місяців для нього просто так не минули. Розвідка бачить якісь конкретні прояви того, що це так і є? Що вони таки чогось навчились?

— Я би сказав більше. Не просто навчаються, вони тепер почали більш реально оцінювати нашу потужність.

— Уже?

— Так. Тоді, у лютому, вони ж заходили колонами без будь-якого прикриття, без організованої системи ППО, і ми знищували все, що йшло на Київ, прямо в колонах. Тепер вони усвідомили, що тут їх ніхто не зустрічатиме квітами. Чим більше ми воюємо, тим більше вони роблять висновки. Вони зараз вибудовують більш чітку систему управління по всій лінії фронту, це ми чітко бачимо. Вони змінюють тактику застосування своїх підрозділів. Якщо рік тому це були БТГр, батальйоні тактичні групи, то зараз вони повернулися до класичної схеми — бригада, полк, батальйон. Вони почали створювати штурмові загони, які нараховують 140—160 осіб. Такі загони включають механізовані підрозділи, танки, артилерію, міномети, протитанкові засоби — щоб прориватися на окремих ділянках саме завдяки штурмовим діям. А ще тактика «вагнера», яка була застосована спочатку в Бахмуті, потім — у Соледарі. Вони намагаються вести штурмові дії за рахунок завдання потужних артилерійських ударів з метою повного знищення наших позицій оборони. І це — хвиля за хвилею йде, незважаючи на колосальні людські втрати, яких вони зазнають.

— Це теж можна вважати за досвід?

— Так, це їхній досвід ведення бойових дій.

— А ракетні обстріли?

— Вони вносять певні зміни і в застосування крилатих ракет. Щоразу, ви це бачите, вибираються інші рубежі пусків, інші маршрути польоту авіації. Вони намагаються обходити нашу ППО, знають, на яких напрямках вона сильна, на яких не дуже. Це все реальні приклади того, що — так, противник вчиться. Чим довше тривають бойові дії, тим більше досвіду набирає ворог. І загроза в тому, що теперішні їхні відмобілізовані вже відрізняються від тих, які прийшли на нашу територію в жовтні.

— А чого вони не навчаться ніколи?

— Вони завжди чекають, що їм скаже зверху старший начальник. І друге. Вони надто часто готові продавати своє життя за гроші. З перехоплень — просто дивуєшся, коли він жінці говорить, що я отут наступлю на міну, якраз отримаємо ті 800 тисяч чи скільки, заодно мене повернуть в росію, дальше воювати не буду. Або — от повоюю, зароблю стільки-то грошей, купимо машину, погасимо кредит, на квартиру назбираємо…

— Недавно Київ обстріляли з комплексу ППО С-400. Й одразу у нас було сказано, що з півночі був цей обстріл. Всі подумали, що з території Білорусії. То чого одразу про це не сказати?

— Пуски здійснювали з території російської федерації, це перше. А по-друге, дефіцит високоточних крилатих ракет, таких як «Калібр», Х-101 та Х-555, змусив рф використовувати для обстрілів зенітні ракети. Вони пройшли модернізацію, ми розуміємо, яку саме. Не виключається, що в подальшому туди буде поставлено іншу бойову частину.

У них таких ракет, ще з часів Радянського Союзу, за нашими підрахунками, від 6 до 7 тисяч. Цим ракетам уже 30—35—40 років. Тобто йде утилізація й, одночасно, покривається дефіцит високоточної зброї. Модернізація дозволяє застосовувати їх як мінімум на дальність 250 кі-лометрів. Це, по суті, ті ж самі «Іскандери» або інші далекобій-ні види озброєння.

— У нас були прогнози, що ледве не із 5 січня в росії почнеться мобілізація, що закриють кордони... Але вони досі відкриті. А що об’єктивно відомо про їхню чергову мобілізацію?

— У нас же теж не закриті кордони.

— У нас чоловікам певного віку не дозволено виїжджати.

— Так само там. Є вказівка директивна.

— У нас офіційно це зроблено на рівні Верховної Ради, а там?

— Це ж росія, будете щось не те говорити, вас одразу кудись посадять. Тож на запитання, чи вони готові/не готові до мобілізації, треба відповідати: вони готові. На московії на сьогодні, за нашими оцінками, призвано вже не 300, а 315 тисяч. Вони зараз проводять чергову мобілізацію на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей. При таких темпах війни там просто чоловічого населення працездатного не залишиться.

— Ну, добре, призвали кільканадцять сотень тисяч. А далі?

— Зброї на підрозділи, які зараз формуються, недостатньо. Росіяни не виробляють її стільки, скільки втрачають. Москва почала знімати техніку й озброєння зі зберігання, з арсеналів, але воно стоїть теж 30 років і більше, потребує ремонту, обслуговування, і ми це знаємо, скажімо, по 2-й дивізії 1-ї танкової армії. Вони мали закінчити бойове злагодження ще 1 грудня, а закінчили 1 січня. Тобто цілий місяць чекали, щоб дивізію укомплектували озброєнням, якого зараз у виробництві нема. У разі додаткового відмобілізування 500 тисяч осіб виникнуть ще більші проблеми з їх забезпеченням. Крім того, ви ж розумієте, який це колосальний навіть для росії ресурс і наскільки це негативно впливає на економіку рф, адже це в основному працездатне населення…

— Ви казали, що перед ними зараз поставлено завдання окупувати весь Донбас. Але, водночас, нині багато розмов, що вони наприкінці зими — на початку весни розпочнуть генеральний наступ на Півдні. Що відомо розвідці про їхні плани саме там?

— Все залежатиме від ситуації на Донецькому, Луганському напрямках. Це пов’язані речі. Можуть бути відволікаючі маневри, відволікаючі удари, це може бути розвиток успіху, на який вони розраховують на Донецькому напрямку. Але ми маємо достатньо інформації для аналізу та визначення можливого характеру дій противника.

— А які сили там накопичені?

— Однозначно знаємо: яке угруповання, який його склад, яке у них озброєння, в яких населених пунктах стоять. Не хвилюйтеся, ми володіємо ситуацією.

— І є чим відповісти?

— Я думаю, що є. Партнери нам теж зараз надають допомогу, вони розуміють всю складність ситуації.

— Ворог проводить фортифікаційні роботи в Криму…

— Так, кремль готується до оборони. Агресор не просто проводить ці роботи, російське командування вже навіть створило відповідне оборонне угруповання на території Криму.

— Тобто вони не всі сили будуть використовувати під час весняного наступу?

— Ні. Туди ще й заходять територіальні війська, це дивізії і полки, при тому не тільки кримського формування.

— У них територіальна оборона почала формуватися раніше, ніж у нас?

— Їхню територіальну оборону ми бачили ще під час навчань, починаючи з 2016 року. Кожного разу на стратегічних навчаннях — «Центр», «Запад», «Восток», «Кавказ» — вони відпрацьовують розгортання військ територіальної оборони. Зокрема, в окупованому Криму були створені дві дивізії територіальних військ.

— Вони добре навчені?

— А що ви про це думаєте? Якщо взяти військовослужбовця запасу, який служив в армії 20—30 років тому, або якщо він служив у радянській армії у стройбаті? Звісно, підготовка таких запасників незадовільна, та й мотивація набагато нижча, ніж у підрозділах регулярних збройних сил росії.

— Чисельність цих формувань?

— Якщо це мотострілецький полк, то 1,5—2 тисячі. Чисельність частин та з’єднань територіальних військ росії нам відома. Й основне — такою інформацією володіє наш Генеральний штаб і враховує це при плануванні наших дій. Не варто лякати наших людей цими цифрами — 300 тисяч, 500 тисяч… Є ще багато факторів — озброєння, моральний дух…

— І що ми можемо про це сказати?

— Дуже просто. Ті, які стоять на першій лінії, воювати не хочуть, не хочуть іти в наступ, багато з них намагається себе покалічити або отримати легке поранення, щоб вже не повертатися на фронт. Більшість каже, що як тільки закінчиться контракт, покине позицію і піде додому. Втім, їх ніхто уже не питає.

Багато вірять, що буде ротація, але вони говорять про цю ротацію ще з квітня, а її нема. Окремі підрозділи відводять від лінії фронту, але це тільки на поповнення втрат та відновлення. При цьому, якщо на початку їх виводили на територію московії, то тепер з-під Херсона їх переводять ближче до Криму — у Залізний порт або Скадовськ. От вони там «відновилися» протягом 3—4 тижнів і — знову на фронт.

— Щось останнім часом стало менше «бавовни» в росії. Це тому, що ми людьми не ризикуємо, чи вони закрили проблемні місця?

— Якщо є вразливі місця, то, звісно, вони намагаються закрити, застосовують ППО. Але основне — це контррозвідувальний режим, потужна цензура. Ми ж це бачимо і на тимчасово окупованих територіях, а тим паче — в росії: місце події одразу оточується, приїжджає ФСБ, там ніхто не зайде, не вийде, ніякої інформації не візьме. Але наші працюють, як то кажуть... Це ворог, його необхідно знищувати, щоб не запускали по наших мирних містах та людям ракети, щоб не було повторень трагедії в Дніпрі… На росії ж є той пілот, який пускає цю ракету. Він не повинен літати, а для цього повинен бути знищений або виведений із бойового стану літак, заздалегідь виведена з ладу бойова ракета, яка не влучить у ціль або просто вибухне в повітрі та інше. Це дуже складні речі, які потребують підготовки, навчених людей, проведення відповідних заходів. І вороги бояться: як результат — розгорнули додатково дивізіон С-400 поблизу москви...

— А яких заходів вжито росіянами, так би мовити, по слідах нашої «бавовни»?

— Я скажу про Енгельс. Вони розосередили стратегічну авіацію по різних аеродромах, включаючи аж Далекий Схід. І це ж тепер впливає, бо одна справа, коли тисячу кілометрів летіти до рубежу пуску ракет, й інша — коли п’ять тисяч. Тобто п’ять тисяч туди, п’ять тисяч назад… Це все ресурс — літака, двигуна, це навантаження на екіпаж, додаткова витрата пального.

— Розрахунок ворога на деморалізацію в українському суспільстві не виправдався. Чи бачить розвідка якісь альтернативні стратегії, які у них можуть з’явитися, скажімо, теракти, як ви оцінюєте нашу спроможність цьому протистояти?

— Давайте реально подивимося на цю картину, візьмемо із червня по сьогодні. Назвіть мені хоча б кілька гучних терактів, які були скоєні агресором на нашій території за цей період, крім ракетних обстрілів?

— Це наша контррозвідка працює?

— І не тільки контррозвідка, це наше населення. Повірте мені, у лютому, на початку березня наші люди дуже активно брали участь у боротьбі з диверсійними групами, зі шпигунами. Тобто стежили за новими людьми в будинку, за проявами нетиповими в їхньому кварталі: де там мітка якась з’явилася на стіні, на тротуарі — люди масово телефонували на «гарячу лінію». Суспільство згуртувалося, люди розуміють, що це війна.

Погляньте, що було на територіях, які тимчасово підпадали під окупацію. По суті, вся нація працювала на передачу інформації стосовно переміщень і дій противника. Було фізично дуже складно все обробити, це був такий собі інформаційний вибух. До речі, наші партнери просто в щоці від цього, що можна в онлайні отримувати таку допомогу від населення. Я їм відповів: це ж не Афганістан і не Ірак, там були зовсім інші умови для вас і зовсім інше населення. Це наша країна, і ми її всі захищаємо. Від ЗСУ до бабусі, яка живе на першому поверсі і бачить у віконце, що незнайомі люди зайшли в її під’їзд.

— Водночас, є багато соціологічних досліджень, які кажуть про те, що військові невдачі росіян не деморалізовують, а навпаки — консолідують. Як це пояснюють розвідники?

— Ми оперуємо фактами. Так, там є такий настрій — проти України, проти Заходу, проти НАТО. Вони ж уже говорять не про якусь «спеціальну операцію», а про війну — із Заходом, з НАТО. Після десятиліть промивання мізків, росіяни в усе це свято вірять. Треба розуміти ситуацію, яка склалася в рф. Там суспільство повністю вичищене…

— А загроза удару тактичними ядерними зарядами? Чи існують у розвідки засоби прогнозування такого удару?

— По-перше, сьогодні загроза і взагалі риторика застосування ядерної зброї не стоїть так актуально, як це було на початку осені. Цьому сприяли і заходи міжнародної спільноти щодо ядерної безпеки, включаючи реакцію Сполучених Штатів Америки, Китаю, країн Європи. Друге, ми постійно відслідковували і відслідковуємо все, що пов’язано з ядерною зброєю, тим паче — перед початком широкомасштабного вторгнення. Носії ядерної зброї є і в Криму, росіяни постійно відпрацьовували питання доставки ядерного боєзаряду, підготовки зброї до можливого бойового застосування. Що стосується технічного стану, це тактична ядерна зброя, яка була виготовлена ще при Радянському Союзі. Так, було продовжено термін експлуатації, але на «Іскандерах», на «Калібрах» бойовий заряд навіть не випробовувався. І все ж, усі розуміють, що ядерна зброя у режиму путіна є і москва використовує це як один з елементів тиску та залякування.

— І якщо зовсім у них усе стане погано, вони все одно її не застосують?

— Я ж кажу: це один із елементів залякування. Тактична ядерна зброя не вирішує основного стратегічного завдання, необхідно говорити про це.

— Ми почули на початку 2023 року мінімум три прогнози великого нашого наступу й остаточного перелому у війні: березень, травень, серпень. А на вашу думку — коли?

— Я вам сказав прогноз, який стосується найближчих двох місяців, це реально. Про повний перелом у війні сьогодні говорити ще рано, але ознаки того, що ситуація буде змінюватися, є. 2023 рік — рік нашої Перемоги. Наша Перемога уже є навіть у тому, що ми майже рік захищаємо свою незалежність у війні з ядерною державою, яка має більший мобілізаційний та економічний потенціал. Це вже стратегічна поразка росії, про яку говоримо не тільки ми, а й увесь цивілі-зований світ.

— Заголовок у нас уже є: 2023 рік — рік Перемоги.

— Правильно, тут навіть, не лише про Перемогу на полі бою йдеться, а й про перемогу на всіх інших напрямках: такої потужної коаліції держав, яка підтримує зараз Україну, за всю новітню історію нашої країни не було. Це вже Перемога.

— Та, мабуть, за всю історію людства не було такої підтримки іншими державами держави, яка зазнала брутальної агресії...

— Історія людства — це така справа… А давайте повернемося у 1918—1921 роки. Хто тоді визнав Україну як незалежну державу, підтримав її в боротьбі з московською навалою? А тепер, через 100 років — що бачимо? От у чому наша Перемога сьогодення.

Сергій ТИХИЙ.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net