Епіфанія

Моя дружина розмовляла з подругою в Києві, яка розповіла їй, що її брат недавно загинув на фронті. Вони, тобто родина, вирішили не казати про це матері, але повідомили про смерть її батькові. Розбитий серцем батько помер наступного дня. Мати залишається жива в надії знову побачити свою дитину…

Весь цей рік для багатьох став Епіфанією. Напередодні я зустрівся зі студентами першого курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ми розробили стратегію перемоги та розчленування останньої світової імперії. Студенти були дуже раді зробити внесок. Ми говорили і про Америку. Вони були вдячні, але обачливі. Вони відчували, що Америка їм щось винна, тому що саме за її наполяганням Україна здала третій за величиною ядерний арсенал у світі. Я запевнив їх, що Америка й американці з ними. Ми також говорили про їхнє власне майбутнє. Вони пишалися тим, що є частиною української нації, не лише через її явну мужність, але й через те, що вона так сильно вірить у справжню свободу та демократію.

Українці вірять, що вони рятують світ, і прийняли цю місію. Вони вдячні за підтримку, що отримують від тих самих людей, яких, як вони вірять, рятують і чиї битви, а також свої власні ведуть. І все ж деякі союзники викликають здивування. Можливо, не стільки Угорщина з її лідером-диктатором, яка все ж таки є членом НАТО та ЄС, і діаспори обох націй — відповідні. Проте Бельгія, безперечно, здається дивовижною — продається за діаманти, незважаючи на те, що є резиденцією ЄС та НАТО й отримує від цього як фінансову, так і політичну вигоду. Німеччина та Франція не надавали повної підтримки, але, можливо, більше, ніж у минулому. Ізраїль — не зрозумілий, зокрема після участі безпілотників Ірану у війні, найгірший кошмар Ізраїлю — вірний союзник російського агресора. На жаль, Ізраїль сумновідомий своїми корисливими інтересами, але тут він теж виявляється сліпим.

Українська європейська діаспора є менш голосливою. Нещодавня конференція європейських українців, що відбулася у Сербії, не змогла розглянути менш ніж суттєву підтримку України з боку деяких європейських країн. Сербія, звичайно, є відомою якістю, яку часто називають «росіянами Балкан», і сумнозвісною своїми військовими злочинами. Проте українська європейська діаспора здавалася не лише безсилою, але й відверто бездіяльною. Світовий конґрес українців нібито має місію в Брюсселі, але малоефективну.

У неділю я пішов до української католицької церкви Св. Андрія у Львові і чотири рази помолився за Папу, як прописано українською літургією Св. Івана Золотоустого, просячи Божого милосердя. У минулому я був насторожений цими заклинаннями через відсутність відчутної турботи Папи про народ України, але у мене була Епіфанія щодо Папи. Можливо, так буде і у Папи Франциска.

Оскільки літургійний сезон Різдва підходить до кінця, а також мій час з моїми українськими братами в Україні, я оптимістично налаштований, але стурбований. Новий рік дарує багато надій і багато викликів. Свята Богоявлення, пришестя волхвів і Хрещення Христа приділяють велику увагу. 2023 рік може стати роком тривалого глобального вільного Епіфанія від військових злочинів, агресії, тиранів та останньої імперії.

Аскольд ЛОЗИНСЬКИЙ,
правознавець, громадський діяч у США.

16 січня 2023 р.

Від редакції. Для тих, хто не знайомий зі словом, винесеним у заголовок, подаємо його тлумачення за електронним словником (https://slovnyk.ua). Епіфанія — давня назва християнського свята Богоявлення. У літературі — це мініатюра, якій властива глибока ліричність. У традиційному розумінні — зримий або чутний прояв якоїсь сили, перш за все, Божественної або надприродної, раптове осяяння.