Подячні квіти
Картинка із життя
Так хвилююче-романтично пахне ця пізня осінь — останніми квітами, сумовитим віттям дерев і все ще зеленою, хоч і пониклою травою, та навіть оцим нудним накрапанням, на яке мало хто зважає, і тим якимось особливим запахом падолисту — навіть тут, у середмісті.
Обіч площі з великою клумбою посередині, на якій замість квітів — приземкуваті розхристані кущі, на розі вулиць біля нової пекарні, жін-ка пропонує купити у неї квіти. Скромні, без ефектного напуску, хризантеми, розкішні айстри, кожна — пишна красуня, ностальгійно-мрійливі чорнобривці — мабуть, таки останній букет. «Візьміть», — дуже тихо, майже нечутно, а може, це лише здається мені, самими очима не пропонує — просить.
Люди минають її, в дехто гляне мимохідь — і далі, далі у своїх справах. «Недорого» — не на устах її — ув очах. Ті очі, вони перехоплюють мій погляд, всією поставою вона немовби подається вперед, мені трохи навіть ніяково за те, що не цікавлюсь її квітами — бодай за ціну спитати б.
Був час — квіти не переводились у помешканні увесь рік. Може бути скромне умеблювання, може не бути килимів, паласів, ні книжок на полицях чи на стінах — картин… Поставте квіти на столі чи будь-де, у вазу чи в простий керамічний глек, навіть у відро — і квартира переміниться, засяє, засвітиться щирим усміхом до кожного, хто б не зайшов…
Давно це було. Так давно, аж… Чи не наснилось, бува?..
Квітникарка дивиться з надією, очима немовби каже: «Чи ж мені додому з ними вертати, бо не викину всю цю красу?». Міг би придумати не один сюжет принагідний — на тему її пенсії чи подібне, але слово оце — краса — відкидає кло-пітку буденність думок, не дозволяє домислювати.
«Нема кому дарувати… Колись було кому», — кажу стиха, майже подумки. Та й справді: коли нема кому розчулено засвітитися від радості, щиро захоплюватися такою красою…
Красуні-айстри дивляться з докором, здається, яскраві барви їхні стають мерхлими, туманіють і втрачають яскравість, сумнішають хризантеми. «Нема кому…» — повторюю й навіть, здається, скрушно розводжу руками, мабуть-таки, подумки. Колись нізащо не пройшов би мимо такої краси…
Зненацька: строкатий камуфляж, наплічник, вже немолоде обличчя... Немало нині стрінеш на вулиці в такій одежі: війна теж задає моду. Але цей — з усіма відповідними вояцькими ознаками, з двома смужками на рукаві — маленькою державною часточкою наших славних ЗСУ… Мабуть, доброволець, бо й вік вже не призовний. Зупинився, розглядає вітрину пекарні. Коли йшов на війну, була крамниця. Подарувати йому квіти. А чи потиснути руку — так, дуже хочеться просто потиснути його правицю. А може, просто підійти і спитати, звідкіля прибув, як воно там і чи скоро… «Вибачте, ви — звідтіля?». Глянув здивовано, за мить усміхнувся: «Ні, я — туди. З відпустки».
Дві дівчини: сучасна постава, у кожної в руці телефон — як годиться, жваво щось обговорюють. Порівнялися з військовиком. І… це було таки несподівано. У змиг ока одна з дівчат вихопила з відра квітникарки — жужмом — такі розкішні, такі… самим життям наповнені айстри й піднесла во-якові. Той розгубився. «Гарного дня!» — мовила. І пішли собі далі. По хвилі вертають обидві. «Вибачте, скільки з нас?» — до квітникарки. «Та не треба нічого, — не надто впевнено. — Воно ж таке діло… Ой, та це ж забагато…». «Ви чули: не треба їй! — друга з відтінком доброї іронії. — У вас що, пенсія депутатська? Це ж ваші квіти». «А чиї ж? Під моїми вікнами виросли. Чорнобривчики ще моя мама висаджувала. І доця дуже любила їх…». «Беріть-беріть, ми заробляємо».
І пішли далі. Не зробили селфі, нічого не розпитували. Просто подарували квіти. За порухом душі. За те, що можуть отак вільно гуляти містом, посидіти в кав’ярні, порадіти цьому дню пізньої осені — ще без набридливої сирени, музиці, всьому тому, що ми називаємо — Життя.
Даруйте квіти нашим захисникам — вони їм дуже личать. Не менше, аніж всі їхні відзнаки і нагороди.
Роман КРАКАЛІЯ.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206