Переглядів: 1086

Великі проблеми малої громади

Як живуть територіальні громади Одещини в умовах воєнного часу?

Щоб на власні очі побачити, як вони справляються з новими викликами, група журналістів вирушила у Лиманську сільську ОТГ.

З Одеси до села Лиман — понад 160 кілометрів. Раніше це була непроста подорож по ямах-вибоїнах, які доводилося об’ї-жджати фермерськими поля-ми. Завдяки президентській програмі «Велике будівництво» нині до Лимана веде новенька рівненька дорога, їхати якою — одне задоволення.

Сіл та містечок під назвою Лиман в Україні чимало. Нещодавно звільнено Лиман, що неподалік Змієва Харківської області, є Лимани і в Донецькій та Херсонській областях. На Одещині — їх кілька. Наша ж нинішня подорож до Лимана, центру сільської ОТГ в Білгород-Дністровсь-кому районі.

Ця територіальна громада була створена у липні 2017 року в результаті об’єднання Лиманської і Трапівської сільських рад. Спочатку до її складу входили чотири села: Лиман, Зарічне, Новоселиця і Трапівка, а в липні 2020-го до неї приєдналася Приморська сільрада, відтак влилися ще два села — Приморське і Трихатки. Отже, тепер у громаді шість сіл і понад 5000 жителів.

Перспективи перед новоствореною ОТГ відкривалися обнадійливі, бо ж на її території розташовані два чудові морські курорти — Расейка і Катранка, які почали активно розвиватися саме після того, як туди проклали добру дорогу.

Після об’єднання в ОТГ відремонтували школи та дитячі садки, будівлю селищної ради, відкрили стоматкабінет, сформували три пожежні частини у трьох старостинських округах.

Ця маленька громада робила ставку на розвиток курортів. Відколи відбулася децентралізація, місцева влада насамперед дбала про наповнення бюджету. Зокрема, працювала з місцевими підприємцями, які до того практично не платили податків.

Лиманський сільський голова Василь Резніченко, якому селяни вже не вперше довіряють відповідальну посаду, зазначає:

— Коли до нас приєдналася Расейка, я був шокований: до моря неможливо було пройти — лише кілька стежинок, вздовж яких стояли продавці трусів та кукурудзи. Я не проти, щоб люди заробляли, але цивілізовано, у комфортних умовах, віддаючи державі податки. Розпочали будівництво критого ринку, відремонтували дороги та підходи до моря.

А треба сказати, що доріжки до моря тут дуже цікаві, автентичні. Щоб вийти на морську косу, потрібно пройти крізь Тузлівські лимани, яких тут багато, по дерев’яному місточку. Сьогодні на пляж Расейки можуть дістатися і люди з обмеженими можливостями, і мами з візочками — містки відремонтовані, прокладена дорога до піщаного пляжу. Розпочато будівництво ринку. Щоправда, з початком війни містки частково розібрали, щоб люди не наражали своє життя на небезпеку.

Сьогодні не лише Лиманська, а й усі курортні громади Одещини в непростому становищі. Нині широка смуга розкішних піщаних пляжів по всій області — це лінія оборони. Цьогорічний курортний сезон був сповнений тривогами, прильотами. Крилаті ракети запускалися зі Зміїного, який знаходиться неподалік, а відтак громада відчуває на собі всі жахи війни.

Жодна зі 120 баз відпочинку влітку не відкрилася. Туристичний бізнес, який давав основний дохід громаді, завмер. Власники припинили платити не лише туристичний збір, але й податки. Це призвело до того, що ОТГ втратила можливість підтримувати й розвивати свою інфраструктуру. Від початку війни її бюджет недоотримує щомісяця десь пів мільйона гривень.

Податок на землю платять лише 25 відсотків підприємців.

— Плануючи бюджет на 2022-й, ми дуже розраховували на цей податок. Бо ж гроші потрібні для елементарного виживання у цих умовах, підтримання роботи інфраструктури, — розповідає сільський голова. — З початком війни були внесені поправки до Податкового кодексу в частині податку на землю, але є чіткий перелік областей, які звільняються від нього. Одеської області в цьому переліку нема, тобто наші підприємці не платять цей податок незаконно.

— На період воєнного стану призупинена дія перевірок, а це призводить до суттєвого зменшення дохідної частини місцевого бюджету. Доходи й видатки громади були сплановані з урахуванням найнагальніших потреб: оплата праці, комунальних послуг, водозабезпечення, охорона здоров’я, інші захищені видатки, — зауважує начальниця фінансового відділу Лиманської ОТГ Людмила Лященко. — Надходження до нашого бюджету — це туристична і сільськогосподарська галузі. Фактично 70 відсотків коштів — це оренда землі.

— Сьогодні не йде мова про розвиток громади, — ділиться Василь Резніченко. — Ми говоримо лише про її утримання і збереження, а це — освіта, медицина, соціальна сфера...

Лиманська ОТГ, як і вся Україна, потерпає від ударів окупантів. 2 липня російська ракета прилетіла в дитячий оздоровчий табір «Зірка». У закладі, який за сезон приймав близько тисячі дітей, тепер нема жодної вцілілої будівлі. На щастя, дітей у таборі на той момент не було й обійшлося без жертв. Але руйнування — досить масштабні. Вибуховою хвилею вибило майже всі вікна.

— Постраждало чимало приміщень. Їдальня, адмінкорпус, туалети, душові… Вікна повилітали, дахи змістилися — ми їх уже попіднімали. Після прильоту вивезли з території бази п’ять вантажівок битого скла. Найбільше постраждала їдальня — вона прийняла на себе перший удар. Там вибито всі панорамні вікна. Ми вже замовили нові, і хочемо до зими вставити, щоб будівля не руйнувалася, — розповідає директор дитячого оздоровчого табору «Зірка» Андрій Казанджи.

Триває капітальний ремонт первинних укриттів у садочках та школах, адже у кожному з трьох старостинських округів — свої дитячі заклади. Як відомо, для того, щоб такі заклади працювали, вони повинні мати надійні укриття з належними санітарно-гігієнічними умовами, мусять бути обладнані сигналізацією, тривожними кнопками. На ремонт використовується освітня субвенція і частково кошти місцевого бюджету.

— Дитсадки поки що не працюють, школи наразі працюють дистанційно, — пояснює Василь Резніченко. — Але після проведення капітальних ремонтів укриттів відбудуться батьківські збори, де представники громади спільно вирішать, як бути далі.

Щодо обігрівання освітніх закладів, то про це в громаді подбали давно: ще у 2018 році перейшли на пелети — альтернативне економне паливо. Відтак якщо відновиться повноцінний навчальний процес, у класах буде тепло.

Потерпає від війни не лише бюджет громади. Переважна більшість місцевого люду працювала в курортному бізнесі. Сьогодні роботи нема. Звичайно, допомагають виживати городи, домашнє господарство, але ж виноградом і помідорами за електрику та воду не заплатиш...

До речі, про воду. Ще з радянських часів на півдні Одещини залишається невирішеною проблема — відсутність питної води. У криницях вона солона чи гірка, із запахом сірководню і не придатна для вживання: ні для себе, ні для худоби, ні для поливу.

Водогону нема. Технічну воду продають по 150 гривень за кубометр, а питна коштує аж 300 гривень. І скільки тої води можуть купити люди, яким ніде заробити? Задача, як то кажуть, з двома невідомими.

Деякі підприємці опріснювали воду за допомогою фільтрів, але її вистачало лише на те, щоб закрити потреби однієї бази відпочинку.

— Розв’язати цю гостру проблему на місцевому рівні неможливо, — каже сільський голова. — Потрібне державне рішення, програма на рівні уряду. Але зараз, розуміємо, нашій державі не до води...

Варто зауважити що із Лиманської громади під час війни практично ніхто не виїхав — усі залишилися на місцях. Тутешні фермери взяли на себе забезпечення військових харчами, кожен, як може, допомагав і допомагає країні.

У сільській раді створили волонтерський центр, громада приймає вимушено переміщених осіб з інших регіонів.

Інна Порталенко, переселенка з Лисичанська, розповідає:

— Ми приїхали до родичів, і нас тут прийняли дуже добре. Оселилися в будинку чоловікової сестри. Але жити нема за що. Отримали лише допомогу для ВПО. Роботи нема. Я вже всі установи обійшла. Місцевим також ніде працювати...

Загалом, у Лиманської ОТГ — величезний потенціал, але нині, через війну, — величезні проблеми.

Як вижити громаді, яка втратила всі можливості для самостійного розвитку? Нині над нею навис ярлик неспроможної. Та люди не втрачають надію. Вони розуміють, що війну треба пережити всім разом, допомагаючи одне одному, а після Перемоги на море знову приїдуть гості, і їх буде дуже багато. І буде робота, і будуть можливості, і будуть кошти для розвитку. Коли закінчиться війна...

Ольга ФІЛІППОВА.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net