Переглядів: 949

«Балтяни живуть у моєму серці»

18 вересня минуло 85 років від дня народження нашого земляка Володимира Куликівського — непересічного поета із когорти шістдесятників за часом творчості і за духом, поета, який після виходу у світ збірки вибраного «Відтворення» у 1992-у був прийнятий до Спілки письменників України посмертно.

Балто, Балто,
Мила до нестями,
Що тобі єлейна похвала,
Коли ти вишневими руками
Україну-матір обняла!

Так у поезії «Балта» у розквіті творчих сил писав Володимир Куликівський, живучи вже у Херсоні. Й ці слова стали крилатими.

Він народився у Балті 1937-го в родині робітника Петра Прокоповича Куликівського, який близько 40 років пропрацював ковалем на ливарно-механічному (обозному) заводі. Тут, наче в казці, проминули поетові дитинство і частково юність. Саме з Балтою, назавжди рідним містом, пов’язаний початок його творчості: перші віршовані спроби він робив у 10—12-літньому віці, а в старших класах його вірші почала друкувати районна газета «Комунар» (тепер — «Народна трибуна»). До речі, у ті шкільні роки він здружився з ровесником Володимиром Шлієнком, який тоді теж (як і досі) писав вірші, тільки російською мовою, а пізніше став поетом і залишив цікаві спогади про Балту та самого В. Куликівського, а також з Віктором Скоковим, котрий потім став відомим у місті журналістом і поетом.

Перший друкований вірш Володі з’явився у балтській «ра-йонці» 11 липня 1954-го. І з цією газетою були пов’язані наступні кілька років, адже згодом його запросив у редакцію на роботу тодішній заступник редактора, поет Семен Цванг, який раніше видав збірку власних віршів, а в 1954-у організував літературне об’єднання місцевих авторів.

Наприкінці того ж 1954-го тут, у Балті, Володимир Куликівський познайомився з одеськими письменниками Ігорем Невєровим та Анастасією Зорич, від яких одержав чимало корисних порад. Але все життя своїм кращим учителем і наставником у поезії та журналістиці вважав Семена Цванга.

Юний поет поринув в активне творче життя. 1956 року, працюючи у редакції «районки», надрукував понад двадцять віршів та заміток. Помітною подією для багатьох балтян став літературний вечір, що відбувся 14 лютого 1957-го у районному будинку культури, на якому зі своїми творами виступали деякі одеські та балтські лі-тератори. Свої вірші читав і В. Куликівський.

Молодий поет і тоді, наприкінці 1950-х, і потім підтримував зв’язки з колегами-одеситами. Зокрема, той же Ігор Невєров 1957-го писав йому: «Чому ви живете в Балті? Що вас там тримає? Переїжджайте в обласний центр». Кликав Куликівського й Володимир Гетьман: «По-справжньому творити можна тільки в Одесі...».

Мешкаючи в Балті, а з 1960-го — в Херсоні, В. Куликівський неодноразово бував в Одесі, де зустрічався з Григорієм В’язовським, Володимиром Гетьманом, Олександром Уваровим, Ігорем Невєровим, Борисом Нечердою, Володимиром Домріним та іншими. Він був членом літоб’єднання при обласному відділенні Спілки письменників України. Там, зокрема, якось мав зустріч з Максимом Рильським, яка запам’яталася на все життя. Пізніше, навчаючись і живучи у Києві та інших містах, зійшовся з колом поетів старшого покоління і ровесниками, що позитивно вплинуло на його подальшу творчість. На жаль, за життя видав лише одну книжку дорослої лірики — «Зелені ритми».

В альманасі «Літературна Одеса» 1957 року була надрукована поетична добірка В. Куликівського, зокрема й вірш «Проти вітру», який викликав неоднозначне прочитання та обурення деяких можновладців. У результаті редактор альманаху Г. В’язовський мусив звільнитися, а В. Куликівського органи КДБ, як мовиться, взяли на гачок, через що надалі йому довелося зазнати відчутних утисків. Утім, і 1958-го (вже за редакторства Євгена Бандуренка) у «Літературній Одесі» знову була вміщена добірка ліричних віршів Куликівського. Попереднього ж року деякі його вірші побачили світ у колективній збірці одеситів. Друкувався також у низці районних та обласних газет Одещини.

Усі поезії із згаданих добірок писалися в Балті. Тут він сформував і рукопис своєї першої книжки — «Подарунок», до якої увійшли вірші для дітей дош-кільного віку, що побачила світ 1959 року в Одеському обласному видавництві.

Писав В. Куликівський на різні теми: і поезії громадянського звучання, деколи — із сатиричними нотками, і вірші, пройняті щирою любов’ю до людей, до рідної землі. Проживаючи із 1960-х переважно у Херсоні, не забував про Балту, про рідну домівку на вулиці Чорноморській, 31, де нині встановлена меморіальна дошка із написом: «У цьому будинку народився і жив у 1937—1960 рр. український поет Володимир Петрович Куликівський».

У творах поета живуть образи батьків. У вже цитованому вірші «Балта» автор згадує матір Варвару Терентіївну:

Хто на мене у степу чекає —
Ти чи, може, матінка моя.

Є у нього поезія «У мого батька сиві скроні…». З рідною домівкою пов’язаний і вірш «Яблунька».

І після 1960-го (майже до самої передчасної кончини у 1985-у), проживаючи далеко за межами рідного міста, наш славний земляк, який став уже добре відомим у поетичному світі України, майже щороку приїздив до Балти, зустрічався з тутешніми друзями й знайомими, щоразу заходив до редакції «Народної трибуни», відвідував будівлю колишньої рідної школи №6 (де тривалий час був навчально-виробничий комбінат). Сюди, в Балту, він також надсилав книги та листи. Мені особисто у 1980-х пощастило двічі зустрічатися (хоча ці зустрічі були й короткими) у нашому місті з Володимиром Куликівським, і від того залишилися по-справжньому незабут-ні враження.

«Балтяни живуть у моєму сер-ці», — не раз говорив він. І віриться, що пам’ять про нашого славного поета завжди жи-тиме у серцях земляків, адже він — невід’ємна частина істо-рії нашого міста. Його вірші включені до навчальних програм шкіл та училищ району, а його слова «Балто, мила до нестями» знають і дорослі, і малі.

Наостанок хочу зауважити: балтські літератори і журналісти неодноразово порушували перед місцевою владою питання про перейменування вулиці Чорноморської, де жив поет, на честь Володимира Куликівського або ж присвоєння його імені якійсь іншій вулиці. Й ось, нарешті, рішенням міської ради від 2 вересня ім’я славного поета, у чиєму серці завжди жили балтяни, назавжди увічнене у назві однієї з центральних вулиць Балти.

До слова, цим же рішенням міськрада очистила нашу топоніміку від цілої низки рядянських та імперських найменувань, увічнивши натомість когорту українських достойників.

Михайло ГЕРШКОВИЧ.
м. Балта.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net