У кожного своя Голгофа
«Нехай святиться ім’я Твоє…» — друга книжка мого давнього доброго знайомого, письменника, заслуженого журналіста України Валерія М’ятовича, видана на початку літа нинішнього року (Кам’янець-Подільський, друкарня «Рута», 335 с.). Як зазначає сам автор, над нею він працював більше десяти років — із 2011-го по 2022-й, а це свідчить про те, що йому знадобилося чимало часу для глибинного осмислення нашої недавньої історії.
Перш ніж говорити детальніше про книжку, кілька слів скажу про автора. Народився Валерій М’ятович на Кіровоградщині. По закінченні в 1975 році юридичного факультету ОДУ ім. І.І. Мечникова несподівано захопився журналістикою. Завідував відділом комінтернівської районної газети «Слава хлібороба», був редактором любашівського «Хлібороба». 1983-го повернувся на Кіровоградщину, де очолював місцеву «районку» «Зоря комунізму», відділ обласної газети «Кіровоградська правда». Впродовж двадцяти років — із 1990-го по 2010-й — був головним редактором газети облради й облдержадміністрації «Народне слово», заснованої з ініціативи добре відомого одеситам літературознавця, публіциста і політика Володимира Панченка (1954 — 2019), який на той час працював у місцевому педінституті.
Перша книга Валерія М’ятовича «Номенклатурний Декамерон» (видавництво «Ярославів Вал», 2016, 638 с.) була відзначена низкою премій, зокрема всеукраїнською імені Володимира Малика та міжнародною імені Пантелеймона Куліша. У статті «Коли розпадаються імперії: час переверзій», опублікованій у «Літературній Україні», світлої пам’яті Володимир Панченко, зокрема, зазначав: «...автор відхилив завісу, за якою постає колоритна ретроспектива небезгрішного житія вчорашньої партноменклатури не великого, проте й не маленького міста».
Хронологічні рамки роману «Нехай святиться ім’я Твоє...» досить короткі — всього кілька тижнів 2010 року. Перемігши тоді на місцевих виборах, провладна партія розставляє на ключові посади віддані їй кадри. Часто-густо ті кадри не розуміються на справі, за яку мають відповідати, але головне, що від них вимагається, — відданість і покірність.
Серед основних героїв роману — впливова чиновниця, начальниця управління преси та інформації облдержадміністрації Катерина Прудка на прізвисько «Імператриця» та її нікчемна російськомовна 40-річна подруга Марина Яворська. Останню призначили керувати обласною українськомовною газетою. Для неї то тяжка ноша, адже вона «спеціалізується» на полюванні за фінансово та сексуально спроможними чоловіками. Через брак журналістського й політичного досвіду Яворська часто потрапляє в неприємні ситуації, і їй перепадає від Прудкої, але терпіти їх одна одну змушує намічений план збагачення. А щоб їм не завадили в цьому «недобиті бандерівці», тобто журналісти-патріоти, Яворська має вижити їх з редакції.
У вирі протистояння опиняється фотокореспондент Іван Кологривий, тиха, скромна і безконфліктна людина. В газетах він пропрацював тридцять років, вважався майстром своєї справи, але не сподобався новій редакторці. Та найбільші претензії до нього мала Прудка. Не розповідатиму, чим «завинив» фотокореспондент перед всесильною чиновницею, зазначу лише, що навколо цього перетинаються вісі подій у романі. Динамічний, майже детективний сюжет примушує дочитати твір до кінця. До речі, розділ «Замість епілогу» є не менш цікавим, ніж уся розповідь, бо розставляє всі крапки над «і» й називає, хто є хто.
Книжка населена й іншими героями, як негативними, так і позитивними. Більшість із них — доволі харизматичні. Досить згадати талановитого скульптора Фелікса Кожушка. Ним мало б пишатися місто й область, але через те, що він підтримує демократичні сили, Прудка намагається і його зламати. Так діють тоталітарні режими, і Партія регіонів не була винятком. І хоча за волею обставин, у яких діють герої, Зло перемагає Добро, автор залишає надію. Молодий журналіст Борис Шеремет уособлює тих, хто має перемогти Зло. Він бере участь у Євромайдані, в перших лавах іде захищати свою землю від проро-сійських найманців. Не всі герої твору виписані чітко, окремі з них взагалі окреслені лише пунктирно, що, однак, не принижує їх значення для розповіді загалом. Гадаю, добре вдалися авторові діалоги — стислі, небагатослівні, точні. Майстерність Валерія М’ятовича саме так передавати спілкування персонажів відзначив ще Володимир Панченко в уже згаданій публікації.
Книжка примушує читача вкотре замислитися над одвічними проблемами буття. Не варто думати, що якщо ти — «маленька людина», не маєш великих статків, не наділений владними повноваженнями, то від тебе нічого не залежить. Ще й як залежить! Згадаймо вибори. Віддаючи свій голос за того чи іншого кандидата, за ту чи іншу політичну силу, ми — нехай не стовідсотково — визначаємо і свою, і всього народу перспективу. Хіба ми не винні в тому, що за тридцять років так і не об’єдналися навколо ідеї розбудови країни й цим скористався путлер?
Щодо назви «Нехай святиться ім’я Твоє...». Чи треба було обирати цей рядок з молитви «Отче наш»? Нас привчали, що героями повістей і романів зазвичай є якщо не герої-супермени, то, щонайменше, непересічні й неординарні особистості. Головний герой нової книжки Валерія М’ятовича фотокореспондент Іван Кологривий, на перший погляд, не може стати й близько до них. Бо він не здійснив жодного героїчного вчинку, відкрито не бореться з несправедливістю й неправдою, проста, чесна, порядна, хоч і слабкодуха людина. Але ж переважна більшість людей на Землі такі ж, як він, і саме на них тримається Життя! Тож, цитуючи звернення до Всевишнього, автор, швидше за все, звертається й до Людини, в якої, як відомо, є божественне начало. Іван Кологривий — один із героїв, який через пошуки свого призначення в житті переживає розп’яття. Не реальне — уявне, але яке змінює його життя. На моє переконання, поява цього епізоду глибоко осмислена автором. Ним він нагадує, що в кожного з нас є своя Голгофа, ось тільки піднятися на її вершину, не знеславивши високе звання Людини, вдається не кожному.
Читаючи книжку В. М’ятовича, постійно замислюєшся над тим, як ми живемо, куди йдемо і куди прийдемо, що маємо змінити в собі і навколо себе, як вичавити із себе й сус-пільства залишки впливу сатанинського «руzzкава міра», чому одні люди намагаються вдосконалювати себе, а для інших головне — лише матеріальні зиски, які вони отримують переважно неправедним і навіть злочинним шляхом.
Свою другу книжку Валерій М’ятович присвятив «незабутньому Володимиру Панченку». Вони тривалий час дружили, тож автор мав можливість, так би мовити, зблизька бачити й розуміти внесок Володимира Євгеновича у становлення незалежності України, її духовності і культури.
Мені поталанило познайомитися з цим інтелектуалом, політиком, великим українським патріотом і видатним літературознавцем. Уперше я почув про нього в 1990 році від свого батька, який жив у тодішньому Кіровограді і симпатизував демократичним силам, знав багатьох активістів-рухівців. Тоді Володимир Панченко брав участь у виборах до Верховної Ради й переміг з великою перевагою. На той час він був серед лідерів демократичних сил області, підтримував новостворену газету «Народне слово», в якій досить часто публікувалися його статті. І Валерій М’ятович, і я контактували й листувалися з Володимиром Євгеновичем до його передчасного відходу в інші світи 14 жовтня 2019-го.
Валерій М’ятович планує навідатися з новою книжкою в Одесу, де пройшла його студентська юність. Орієнтовно це станеться у вересні-жовтні, тож дочекаємося, щоб почути від нього особисто, що він хотів сказати своїм твором.
Олексій ВОЛОВИЧ.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206