Відлуння наших зустрічей

Народився Олександр Птащенко 10 січня 1940 року в селі Журівка, яке розкинулося на березі річечки Журавка, Березівського району на Одещині. Батько, Олександр Іванович, виріс у сусідньому селі Шабельники, був ковалем від Бога, на всі руки майстром, веселою, дотепною людиною. Повернувшись з війни тяжко хворим, помер у 40 літ, коли Сашкові, наймолодшому з чотирьох дітей, було лише сім. Мати, Ганна Тимофіївна, походила із заможної селянської родини, яку на початку 1930-х розкуркулили, а батьків з молодшою сестрою Яринкою вивезли на Північ (де сестричка назавжди залишилася в холодній вологодській землі). Про це Олександр Олександрович повідав у «Думі про Яринку». Мати одна змогла виростити дітей і допомогла їм здобути освіту.

У 1953-у Олександр закінчив Жу-рівську семирічку. У восьмий клас пішов до Червонокутської школи, що за шість кілометрів від Журівки. Через три роки закінчив її із золотою медаллю. Того ж року вчитель історії Георгій Петрович привів свого учня на співбесіду на фізико-математичний факультет Одеського державного університету, після якої хлопця зарахували студентом фізичного відділення фізмату. Олександрові вдалося двічі побувати у складі студентських загонів на цілині, за що був нагороджений медаллю «За освоєння цілинних земель». У 1961-у закінчив на той час уже фізичний факультет ОДУ, а в 1965-у — аспірантуру.

Кандидатську дисертацію «Дослідження домішкової фотопровідності та її інфрачервоного гасіння в напівпровідникових речовинах типу CdS» захистив у 1968-у під науковим керівництвом директора Інституту фізики напівпровідників НАН України, академіка НАНУ В.Є. Лашкарьова. У 1987-у захистив докторську дисертацію «Нерівноважні процеси в сильних електричних полях у випромінюючих структурах з потенціальними бар’єрами на основі напівпровідників». Із 1963-го працював у нашому університеті: асистент, старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри фізики твердого тіла та твердотільної електроніки (2005—2017).

Наукові інтереси вченого пов’язані з узагальненням феноменологічної теорії проходження струму в напівпровідникових структурах з потенціальними бар’єрами. Олександр Пащенко розробив модель ізотипних гетеростуктур для створення високоефективних джерел світла на основі напівпровідників, встановив закономірності електричних, магнітоелектричних та фотоелектричних явищ в p-i-n структурах з базою із релаксаційного напівпровідника з глибокими рівнями й на основі цих структур запропонував високочутливі сенсори температури, магнітного поля, напрацював методики діагностики деградаційних процесів у напівпровідникових приладах тощо. Результати цих наукових пошуків втілені не лише в доповідях, публікаціях, а й передані молодому поколінню через лекції та спецкурси, зокрема «Фізичні основи твердотільної електроніки», «Нелінійна оптика і квантова електроніка», «Фізичні основи опто-електронiки», «Квантова електроніка і оптоелектроніка», «Проблеми сучасної фізики».

Головним своїм досягненням професор О.О. Птащенко вважав «Основи квантової електроніки» — перший в Україні ґрунтовний навчальний посібник з цієї галузі, який широко використовують вітчизняні університети. А ще він — автор також першого в Україні навчального посібника «Основи нелінійної фізики». За визначні наукові досягнення був удостоєний членства в Українському фізичному товаристві.

Упродовж 2003—2005 років Олександр Пащенко очолював Одеське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка. У той час, у 2004-у, силами «Просвіти» в нашому місті було проведено ІІ міжнародну науково-практичну конференцію «Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє». Важливою його справою була також організація (у тому числі й фінансова підтримка) встановлення в Одесі трьох меморіальних дощок: засновникові кафедри, професору, лауреатові Державної премії України В.О. Прєснову, видатному діячеві культури України кінця ХІХ — початку ХХ ст., одному із засновників одеської «Просвіти» Михайлові Комарову і народному артистові України Миколі Сльозці. За визначні досягнення у розбудові «Просвіти» нагороджений медаллю «Будівничий України».

З дитинства Олександр Олександрович віршував. У 1980-ті почав писати патріотичні поезії й читати їх на зібраннях науковців. Займався також публіцистичною діяльністю. Його поезії та статті публікувалися у періодичних виданнях Одеси, Києва, Івано-Франківська, Миколаєва та інших міст. Він — автор збірок «Любов і біль», «Нищені — не знищені», «Вклоняюсь Вам», «Наша Голгофа. Думи». У 2015 році прийнятий до Національної спілки письменників України. Торік у видавництві «Астропринт» вийшла остання прижиттєва книжка Олександра Птащенка — «Відлуння зустрічей і вражень».

Під час нашої останньої зустрічі вчитель про одне шкодував, що не вдалося відновити меморіальну дошку народному артистові України, акторові Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька Іванові Твердохлібу, яка зникла з фасаду будинку №9 по вулиці Садовій після його реконструкції.

Я вдячний долі, що пощастило вчитися у такої людини в університеті, а пізніше — співпрацювати на просвітянській ниві.

Василь ВЕЛЬМОЖКО,
краєзнавець, випускник фізичного факультету
ОНУ ім. І.І. Мечникова.