Колискова під виття сирен

Як заспокоїти дитину під час гучних звуків сирени чи вибухів

Щоб допомогти дитині впоратися зі страхом і навчити її реагувати на гучні звуки, як-от сирена чи гуркіт, психологиня радить діяти за таким алгоритмом.

1. Нормалізація

Дорослий фіксує і пояснює дитині ситуацію: я бачу, що ти боїшся. Так, це дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену — це значить, що наші ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що про нашу безпеку дбають. І нам потрібно подбати про себе — тому ми йдемо в безпечне місце.

2. Підтримка

Важливо дати дитині сигнал про підтримку: я з тобою і буду з тобою весь час. А далі — запропонувати дію: хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку? Безпорадність — травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватися про тварину, взяти воду, рахувати кроки — це надаватиме їй відчуття своєї сили.

3. Завершення

Після того, як загроза минула, слід обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, хоробрим. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».

Закцентуйте увагу дитини на її силі. Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші вказівки тощо.

Можна пограти в терапевтичну «гру»: розтерти вуха й уявити, що з них «висипається» в долоню чи на землю те, що їм заважає. Можна уявити себе собакою, який щойно вийшов з води і струшує їі із себе.

Далі «будуємо» місток до наступних дій: для цього запитуємо у дитини про те, що будемо робити далі, коли вийдемо з укриття.

Прості «практики», щоб зняти напругу аудіального каналу

Світлана Ройз також порадила кілька прийомів, які допоможуть відволіктися та знизити напругу, пов’язану з гучними звуками. Використовуйте їх відпо-відно до ситуації, можливостей та уподобань дитини. Тож можете запропонувати їй таке:

Співати пісні.

Послухати аудіоказку в навушниках.

На кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію — знецінювання і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції.

Помасажувати вуха (наче ми робимо масаж вух слонику) та простукати зону за вухами.

Застосувати дихальні практики з гучним видихом (можна робити видих з відкритим ротом).

Пограти в слоника, який обмахується вухами: прикладаємо долоні до вух, відкриваємо — закриваємо.

Пограти в «комахи» — одну з «псевдоагресивних» ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів і ловимо їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними.

Викликати позіхання: проводимо пальцями від козелка вуха до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати.

Смоктати льодяник, сухофрукт або жувати жувальну цукерку чи гумку.

Якщо дозволяють обставини — пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.

Щоб допомогти дітям та їхнім батькам пережити війну, навчитися правильно реагувати на стресові ситуації та залишатися сильними, розроблено онлайн-курс «Як підтримати дитину під час війни?». Психологиня Світлана Ройз, яка вестиме його, порадить, як говорити з дитиною про війну, долати її страхи та тривоги, боротися з панічними атаками й реагувати на істерики.

За попередніми прогнозами МОЗ, через вплив війни психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 млн українців, серед яких і діти. Щоб допомогти українцям подолати стрес і тривожність, пов’язані з війною, пережити наслідки травматичних подій перша леді України Олена Зеленська, Міністерство охорони здоров’я України разом із партнерами працюють над Національною програмою пси-хічного здоров’я та психосоціальної підтримки.

Пресслужба Міністерства охорони здоров’я.