Переглядів: 594

Протистояння

Якщо на початку п’єси на сцені висить рушниця, то до кінця п’єси вона повинна вистрелити. Втім, цитувати російського письменника зараз не на часі. Звернемося до творчості письменника американського, майстра горора і трилера Стівена Кінга. Реалії його знаменитого роману «Протистояння» далекі від тих, які нас оточують. Але суть ненависті описана так, начебто Кінг писав роман під обстрілами в Харкові або в Сєверодонецьку.

Куди рушниця вистрелить?

Спрощено сюжет роману Кінга можна подати як протистояння двох спільнот громадян, що вижили після хвороби, яка умертвила дев’яносто відсотків населення США. Одну спільноту об’єднує вірність свободі, закладеній в американській конституції. Другу — страх перед фюрером, уособленням вселенського пекла. Роман побудований на очікуванні нападу сил зла на територію свободи. Її населення за рішучістю вбивати ворогів, за підготовкою до війни, за озброєнням і за пропагандою ненависті дуже поступається війську фюрера.

До кінця трилера не зрозуміло, чим і як закінчиться протистояння нерівних сил. Тим більше, що фюрер для поширення своєї влади готовий іти до кінця і застосувати в боротьбі зі свободою всі види зброї, якими володіє. Одне слово, «рушниця» на сцені висить і, за ло-гікою розвитку сюжету, в останньому акті неминуче вистрелить. Вона справді в романі вистрелила. Але не так, як фюрер замислив. Маніяк-палій Сміттяр подарував фюреру атомну бомбу, яка несподівано вибухнула і перетворила вождя та його прихильників на радіоактивний попіл.

Якщо історичні аналогії з українською реальністю кульгають на обидві ноги, то що казати про аналогії з художнім твором? Але соціальні мережі переповнені дискусіями на тему, чим закінчиться російське вторгнення в Україну і чи застосує путін ядерну зброю для знищення української держави? Якоюсь мірою на обидва питання відповідає згаданий роман Стівена Кінга. Не буквально, певна річ, а як розгорнута метафора. Перше міркування нерозривно пов’язане з другим.

У хворому розумі соціопата, збирача колишніх радянських земель війна не може закінчитися поразкою росії. А якщо справа дійде до того, путін не зупиниться перед застосуванням ядерної зброї. І питання лише в тому, чи вибухне ро-сійська бомба з волі фюрера над Києвом, а чи без його волі над московським кремлем. А це (читай знаменитий трилер) цілком може статися. Божевільних «сміттярів» у сусідів достатньо. Світова пожежа у росіян більше ста років у крові, а пальці тремтять від нетерпіння натиснути червону кнопку. Нетерпіння їх і згубить.

Регулярні випробування ядерної та термоядерної зброї в росії не проводяться з 1996 року, випробування макетів боєголовок (ракет і снарядів) проводяться нерегулярно в тестовому режимі, а на підводних човнах і літаках рф трапляються аварії і невдалі запуски з

частотою, яка лякає. Що діється в шахтах з ракетами стратегічного призначення, достеменно невідомо навіть фахівцям з команд обслуговування. Але все це — технічний бік справи.

Є ще ланцюжок команд, які передаються військовими та політиками. Починаючи з володаря відомої валізки і до трьох осіб, чиї особисті ключі необхідні, аби ввести коди в комп’ютер і здійснити пуск. «Сміттярі» на будь-якому етапі можуть втрутитися, перервати ланцюжок, а хакери змінити програму польоту ракети. У романі Стівена Кінга таких кошмарів нема. Фантазії в американського письменника забракло.

Шантаж не може закінчитися удачею

Зате у російських пропагандистів при описі майбутнього ядерного апокаліпсису фантазій вистачає з надлишком. З таких фантазій (обіцянок увесь світ перетворити на радіоактивний попіл) війна з Україною, власне, й почалася. А ядерний шантаж цивілізованого світу з боку росії не припиняється з 2014 року. І цивілізований світ на шантаж ведеться. Хоча й дурневі зрозуміло: якщо заплатиш здирникові один раз, доведеться платити, поки гаманець не спорожніє.

Якоюсь мірою було б не ви-правданим, але зрозумілим, якби на ядерний шантаж росії піддалася держава економічно слабка, погано озброєна і не впевнена у своєму майбутньому. Але Сполучені Штати Америки — економічно найуспішніша країна в світі, з величезним арсеналом ядерної і звичайної зброї, з досвідом ведення воєн на всій території Земної кулі. Тож не збагнути, як пояснити здачу своїх міцних позицій господареві дірявої бензоколонки. Двадцять років допомагати йому відмивати гроші, вкрадені у російського населення, і фактично спонсорувати війни в Україні і в Сирії.

Починаючи з періоду правління президента Барака Обами Вашингтону успішно вдавалося закривати очі на зміцнення полі-цейського рашистського режиму в росії, на домагання крем-лівського керівництва розділу сфер впливу не тільки на просторі колишнього СРСР, а й усюди, куди спрямований погляд фюрера. На очевидні і нахабні виклики москви наймогутніша країна світу відповідала «перезавантаженням» відносин при Гіларі Клінтон, запевненнями, що ніхто не збирається скидати путіна, і «глибокою стурбованістю» щодо приготування до масштабної війни з Україною.

Як і слід було очікувати, апетити у шантажиста росли і продовжують зростати. Від завдань з «денацифікації і демілітаризації України» він перейшов до завдання повернення всіх «втрачених російських земель» і нині ототожнює себе з російським імператором Петром І. Завдяки зусиллям знавця усіх наук Йосипа Сталіна і «червоного графа» Олексія Толстого Петро, деспот і нелюд, постає перед нащадками як цар, який прорубав вікно в Європу.

Але справжня роль Петра І — у фактичному розширенні кріпосного права на російську знать, у створенні і застосуванні Табеля про ранги. На 150 років це ізолювало російську імперію від Європи. Україні, завдяки особистій дружбі гетьмана Івана Мазепи з Петром І, тимчасово вдалося зберегти частину свобод. Але після Полтави прес царської влади опустився на Гетьманщину з новою силою. Кривавий розгром Батурина, заборона друкування церковних книг українською мовою та вільного чернецтва (селянських учителів) — усе це перетворило грамотну Україну на безграмотну.

У цьому сенсі путін, звісно ж, є прямим спадкоємцем Петра І. А от збирати землі зараз навряд чи вдасться. Читайте Стівена Кінга. Він пояснив, чому.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua