Переглядів: 671

Дисидент. Борець. Українець

Раніше сказали б: ініціатива. Тепер кажуть: проєкт. Хоча, без сумніву, кожен подібний проєкт народжується в голові ініціативної особистості. Як-от і цей — «Одеські дисиденти» (певна річ, що не лише одеські). Й одним з таких мужніх людей є, безперечно, Олекса Різників.

Кремезний, козацької статури (як ми зазвичай числимо наше славне козацтво), завжди позитивний чоловік, з пишним чубом та бородою біблійного пророка… Не метушливий, доброзичливий — багатьом біля нього спокійно і затишно, без особливих амбіцій… А в тих часах, коли духовно єднався з борцями проти режиму — юнак, який ще лише намацував свій путівець у велике життя. Й саме той рішучий виступ супроти тоталітарної системи — написана удвох з Володимиром Барсуківським листівка, що виявила юнацьку сміливість та молодечу безкомпромісність, — правдоподібно, якраз і був пророцтвом майбутнього падіння тієї системи, пророцтвом, дарованим з небес, чи від народу свого — почерез гени. Властиво, це можна сказати про багатьох, коли не про всіх, кого називаємо дисидентами 1960—1970 років і котрі саме цим й увійшли в новітню історію України — поіменно й страдницькими життєписами своїми.

Добре знають Олексу Різниківа в Одесі, знають і поза нею. Десь він виступав зі своїми літературними чи мовознавчими працями, розповідями про свій життєвий шлях, десь отримував свої відзнаки — а їх у нього подостатком, десь презентував нову книжку…

Й ось він сидить за столиком у бібліотеці ім. Михайла Грушевського, опріч стенду зі своїми книжками; поруч — модераторка зустрічі Ірина Нечиталюк, доцентка філологічного факультету Одеського національного університету. І, фігурально кажучи, не дає слівця вставити — поставити якесь запитання. Людей зібрався чималий гурт, режим зустрічі — отой усім обридлий ЗУМ, та нічого не вдієш: воєнний час. Неквапливе, спокійне течиво розповіді заворожує. А проте, розповідь ця досить емо-ційна, художньо виразна. Хотілося б, звісно, щоби не лише люди старшого та середнього поколінь чули ці надзвичайно цікаві речі, а й молодь — розповідь інформативно насичена, багато в чому повчальна.

Та все ж неймовірно цікаво, як молодий хлопець прийшов до усвідомлення соціальної та національної несправедливости — на тлі усезагальної покори та відданости, примирення з комуністичною ідеологією. Було їх двоє таких: він та Володимир Барсуківський. Удвох розклеїли гострої направлености антирадянську, як тоді казали, листівку. У двох різних містах — Кіровограді та Первомайську.

Під ту пору така акція, а насправді — героїчний за всіма ознаками вчинок, означала смертельну небезпеку. Комуністична влада, яка фактично керувала країною під назвою СССР, жорстоко розправлялася з тими, хто виступав проти неї.

Що ж додало сміливости юному Олексі? Передовсім — сімейне виховання, хоча батьки не були аж такими антирадянщиками, але відрізнялися побожністю, а цей фактор завжди відіграє свою роль. Обоє пам’ятали голод 1932—1933 років, од якого втекли з Донеччини на Прибужжя, до ріки, яку він завжди називає Бог — і це справжнє її ім’я.

А ще — українська школа. На той час це було неабищо. Попри те, що українська школа виглядала таким собі екзотичним островом в усезагальному змосковщенні, магнетична дія рідного слова таки справляла відповідний вплив на спосіб думання; попри те, що працювала в загальному річищі тодішньої освіти, принаймні, якісь зачатки критичного мислення давала, не кажучи про те, що своєю природністю давала ще й поштовх до розвитку талантів, бо звільняла дітей від подолання російських наративів. Підтвердження цьому — аж двоє лавреатів Національної премії ім. Тараса Шевченка, четверо членів Національної спілки письменників. Працюючи у Кіровоградському театрі, Олекса за-пропонував зорганізувати там тиждень української мови. І пізніше, вже у наш час, де б не виступав, робить такі пропозиції.

Про Степана Бандеру вперше почув з уст слідчого КГБ. Мабуть, каже, душа Бандери, літаючи над Україною, торкнулась його душі та й напоумила стати на шлях істини. Відтак уже в камері замислився: з якого дива не пише своєю рідною мовою? Згадав, як ще в Богополі Вінграновський зауважував йому: чого ти граєшся, пиши нормальною мовою. А він навіть листи до матері писав по-російськи… Цей рішучий поворот був дуже важливим у його житті. І, певне, той вірш, зачитаний на суді замість останнього слова, був останнім, написаним російською. У фіналі його він твердо обіцяв скласти собі нове подальше життя. Маючи на думці, звичайно ж, не розкаяння, як хотілося його суддям, а обіцянку собі самому віддати себе служінню Україні — і нема тут ніякої патетики.

У таборі йому… пощастило — якщо дозволена буде така контроверсійна думка. Пощастило на зустріч з вояками УПА, оунівцями — вони й продовжили його національну освіту… Потім була зустріч, а відтак і дружба, зі Святославом Караванським та Ніною Строкатою, Левком Лук’яненком, з Василем Стусом, багатьма іншими борцями з тоталітарним режимом. Все це, безумовно, творило того Олексу Різникова, якого знаємо вже багато років: оригінального поета, невтомного дослідника та поширювача багатств української мови. І, безперечно, цікавого співрозмовника, який кожним своїм словом не лише пишається тим, що є українцем, а й постійно навчає цього всюди, де лиш доводиться презентувати свої книжки та розповідати про себе — що й робить з неабияким задоволенням...

Попереду в бібліотеці — зустрічі з іншими одеськими або ж причетними до Одеси дисидентами. Тож за-вдячуємо Наталії Михайленко за цей цікавий, без сумніву, проєкт.

Роман КРАКАЛІЯ.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua