Ода незламності

Стосовно нового формату, то мається на увазі, що у форс-мажорній ситуації, зумовленій воєнним станом і тривалим ремонтом місця постійної дислокації НОФО — нашої філармонії, сталося переформатування складу оркестру та форми спілкування зі слухацькою аудиторією. Власне, змінився і сам слухач, на загал меншою мірою підготовлений до сприйняття великих симфонічних творів, за винятком популярних, як і змінилися акустичні умови звучання музики, не завжди передбачувані. Концерти стали переважно благодійними, створено кілька камерних, достатньо мобільних колективів різних груп інструментів: брас-ансамбль (мідних духових), тріо дерев’яних духових та камерний оркестр НОФО (слід розрізняти з камерним оркестром філармонії). Диригував Володимир Дикий —диригент камерного оркестру філармонії, він же й художній її керівник. Якщо у цих трансформаціях ми розібралися і зберегли субординацію, то перейдімо до програмного аспекту з його обов’язково евристичними моментами.

Концертну програму, у якій переважала духовна музика, відкрила піднесена «Соната для духового ансамблю» сучасника Баха, німецького композитора, органіста і теоретика музики Георга-Даніеля Шпеєра у виконанні брас-ансамблю. Її логічно продовжив фрагмент кантати № 140 «Прокидайся, голос нас кличе!» Йоганна Себастьяна Баха. Духовна музика епохи бароко — це діалог, молитовне благання і майже містичне єднання з Господом, що додає людині сили. Ця духовна спрямованість знайшла продовження у творі Філіпа Пола Бліса на слова Гораціо Спаффорда «Чи тече життя мирно?».

Просвітницька складова цих концертів полягає в поширенні маловідомих творів XVIII ст. таких авторів, як композитор і флейтист Франсуа Дев’єн (Франція), композитор і контрабасист Антоніо Розетті (Німеччина, Чехія) — «супутник» Йосифа Гайдна і Вольфганга Амадея Моцарта. Приємним відкриттям стали «Шість румунських народних танців» Бели Бартока (Угорщина) у виконанні тріо дерев’яних інструментів. Захопив увагу слухачів «Концерт для двох валторн й оркестру» вже згаданого А. Розетті у виконанні камерного ансамблю НОФО. Нетрадиційно як для академічної програми обидва солісти одягли вишиванки — багатозначна деталь, яка підкреслювала основний посил заходу. У фіналі концерту звучала інструментальна версія «Молитви за Україну» Миколи Лисенка. Таким чином, програма була вибудувана у формі своєрідного урочистого рондо — від кантати Шпайнера до духовного гімну України.

Чергова зустріч з нашим славним колективом наводить на загальні роздуми. В умовах війни нам важливо зберегти культурне надбання, яким є НОФО, сформований із першокласних музикантів під орудою досвідченого і харизматичного диригента. Не секрет, що багато артистів нині шукають себе на Заході. Оркестр повинен повсякчасно підтримувати на висоті свою виконавську майстерність, мати зворотній зв’язок зі слухачами.

На пам’ять спадають події столітньої давнини, коли в умовах національно-визвольної війни та розрухи у 1919 році голова Директорії УНР Симон Петлюра ухвалив рішення відправити Українську республіканську капелу під керівництвом Олександра Кошиця — флагмана національної культури — у закордонне довгострокове турне, щоб зберегти унікальну структуру й поширити у світі здобутки нашої музичного спадку. На щастя, сьогодні питання не стоїть так радикально, але повноцінні виступи оркестру, звучання «на повні легені» йому вкрай необхідні. Можливо, така нагода станеться.

Після концерту я взяв бліцінтерв’ю у генерального директора НОФО Івана Косяченка, який розповів про попередні виступи та висловив обережні прогнози щодо майбутніх імпрез.

— Запропоновану серію концертів камерних колективів, створених кілька місяців тому, ми відкрили виступами спершу в Одеському військовому ліцеї та ЗОШ № 55, що на Таїровському житломасиві, які розпочалися участю брас-ансамблю, — повідав Іван Іванович. — А вже 1 травня ми дали концерт в Одеському державному університеті внутрішніх справ за участі трьох камерних колективів, які ви чули сьогодні. Невдовзі домовилися про серію виступів у кафедральному соборі з його настоятелем отцем Мирославом. З нами співпрацюють Ельвіра Паламарчук й Олена Шевченко. Наступний концерт ми дали для військових частин у Доброславі. Як і раніше, практикуємо виступи «просто неба» (open-air), зокрема на Олександрівському проспекті, відомі як «концерти на балконі». Вже було два представлення, а цієї неді-лі — чергове за участі брас-ансамблю з класичним репертуаром. Ми, по можливості, прагнемо працювати у повному обсязі.

— Будь ласка, кілька слів щодо планів виступити на більш престижних майданчиках…

— Нині ведуться перемовини щодо можливої участі нашого оркестру на відкритті «Конференції з від-новлення України» (URC 2022 — «Ukraine Recovery Conference». — В.К.) у Лугано (Швейцарія). Цим питанням займається Хобарт Ерл. Серед запрошених також оркестр Олексія Ботвинова. Відкриття міжнародного форуму відбудеться 4 липня.

Побажаємо нашому улюбленому колективу втілення задуманого й відданості слухачів, адже нині ми всі разом виборюємо не тільки місце під сонцем, а й право на існування.

Володимир КУДЛАЧ.

НА ЗНІМКУ: камерний оркестр НОФО.
Фото автора.