Ідеологічні маркери сьогодення

Наприкінці лютого 2022 року, через повномасштабну агресію росії, відбувся різкий перелом в ідеологічних поглядах українського суспільства щодо будь-яких маркерів, пов’язаних із країною-агресором. Відбулися «декомунізація» та «дерусифікація» суспільної думки. Усе «радянське» часто тепер сприймається як російське, а відповідно — вороже. Головна причина — використання російською пропагандою у війні проти України радянських символів та спекуляцій на «спільному» історичному минулому.

Одна з ключових змін в історичній пам’яті — переоцінка ставлення до Дня перемоги 9 Травня. Якщо до 2022-го це свято абсолютною більшістю (80%) дорослого населення сприймалося як таке, що має вагомий особистий символізм, то у 2022-у для значної частини опитаних воно перейшло у розряд пережитків минулого (36%) або ж буденності (23%).

До того ж «переможний» символізм цього дня змінився на «меморіальний». Із 2012 року фіксувалася поступова динаміка переосмислення цієї дати. Але війна з росією різко змінила погляди українців і сьогодні для 80% опитаних — це День пам’яті і лише для 15% — День перемоги (у 2018-у таких було 58%).

Попри зміну ставлення до символізму Дня перемоги, українці високо (78%) оцінюють внесок українського народу у перемогу над фашизмом, а 67% переконані, що саме Україна зробила найбільший внесок у перемогу над Німеччиною у Другій світовій війні. Про росію такої думки 23%, Білорусь — 24%, інші країни СРСР — 21%. Щодо союзників, то про найбільший внесок США говорять 30% українців, Великої Британії — 27%.

Відбулося зміщення акценту боротьби українського народу під час війни з прорадянського на проукраїнський. Якщо у 2008 році 74% опитаних вважали, що українські солдати та офіцери у складі радянської армії воювали за радянську батьківщину, 13% — за звільнення України і лише 3% — за звільнення Європи, то у 2022-у тих, хто вважає, що українці воювали за свою землю, стало 44%, за радянську батьківщину — 39%, за звільнення Європи — 7%. Як і в 2008-у лише 3% вважають, що воювали за Сталіна.

Оцінюючи сучасну російсько-українську війну, три чверті респондентів вважають, що українські солдати та офіцери захищають сьогодні як народ України, так і народи Європи, і лише 22% — що тільки народ України.

Українці позитивно ставляться до воїнів, які в різний час і в різних арміях захищали рідну землю від ворогів. Абсолютна більшість (96%) позитивно ставиться до воїнів сучасної української армії. Також у сус-пільстві домінує позитивне ставлення до воїнів радянської армії, які воювали з фашизмом (85%), та воїнів УПА (71%). І якщо в оцінках радянських воїнів та воїнів УПА залишаються регіональні відмінності, то щодо сучасних воїнів української армії спостерігається повний регіональний і віковий консенсус.

Суттєво зросла підтримка визнання ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України: 81% підтримують, лише 10% — проти. Із 2010-го показник підтримки зріс учетверо, з 2015-го — вдвічі.

Богдан Хмельницький і Михайло Грушевський — українські історичні постаті, котрі однозначно позитивно (понад 90%) сприймаються в суспільстві. За останні роки спостерігалася позитивна динаміка у ставленні до українських історичних постатей, навколо яких ще десятиліття тому точилися гострі дискусії. Зокрема, поступово покращувалося ставлення до Івана Мазепи (у 2012-у — 44%, у 2022-у — 76%), Симона Петлюри (26% та 49%, відповідно) і Степана Бандери (22% і 74%). Важливо, що позитивне ставлення до ідеолога українського націоналізму переважає сьогодні і в південно-східних регіонах, і серед тих, хто в побуті спілкується винятково російською мовою.

Натомість до радянських керівників ставлення в останнє десятиліття було переважно негативним, а особливо різко погіршилося у 2022-у. За останні 5-8 років ставлення до Леніна погіршилося вдвічі, до Сталіна — втричі. Сьогодні лише 13% позитивно ставляться до Леніна та 7% — до Сталіна.

Абсолютна більшість (89%) опитаних підтримують визнання дій ро-сійських військ в Україні геноцидом українського народу. 76% респондентів — за заборону використання символів «Z» та «V», що використовуються на російській військовій техніці, 74% — за заборону «георгіївської» стрічки в Україні (характерно, що за п’ять останніх років негатив щодо «георгіївської» стрічки зріс із 45% до 74%).

Понад 65% підтримують перейменування вулиць в Україні, що містять російські або ж радянські назви, 71% — за демонтаж пам’ятників, пов’язаних з росією, 62% — за заборону на радіо та телебаченні музичної продукції з рф. Водночас суперечливо сприймається ініціатива щодо вилучення зі шкільної програми творів російської літератури (підтримують — 35%, не підтримують — 30%, нейтрально ставляться — 31%). Щодо демонтажу пам’ятників, пов’язаних з історією Другої світової війни, то відносна більшість (40%) виступає проти. Підтримують цю ініціативу 19% опитаних, нейтрально ставляться до неї — 36%.

Диктатура (41%) та фашизм (37%) — основні характеристики, якими описують українці сучасний політичний режим у росії. Ще 10% характеризують його як нацизм.

Сьогодні 92% опитаних вважають себе за національністю українцями, 5% — росіянами, 3% відносять себе до інших етносів. Цікаво, що із 2008 по 2014 роки спостерігався сталий національний розподіл: близько 83% вважали себе українцями, 15% — росіянами. Після ж окупації Криму та частини Донбасу у 2014-у кількість респондентів, котрі ідентифікували себе як росіяни, зменшилася до 11%, а кількість українців зросла до 87-88%. За останні вісім років кількість тих, хто називав себе росіянином, поступово зменшувалася.

Аналіз ставлення до різноманітних етнічних та мовних груп, які проживають в Україні, показав переважно позитивне або ж позитивно-нейтральне ставлення респондентів до них. Найкраще ставляться до україномовних (95% — позитивно) та ро-сійськомовних (57% — позитивно, 30% — нейтрально, 13% — негативно) українців. Позитивне ставлення переважає і щодо євреїв (60%) та угорців (49%), що проживають на території нашої держави.

Уже під час війни погіршилося ставлення до росіян, які проживають в Україні, мешканців окупованого Криму і так званих ДНР/ЛНР. До мешканців окупованого Криму позитивно ставиться 41%, негативно — 14%, нейтрально — 40%. До росіян, які проживають в Україні, позитивно ставляться 30%, негативно — 27%, нейтрально — 39%. До мешканців т.зв. ДНР/ЛНР позитивно ставляться 27%, негативно — 31%, нейтрально — 37%.

До жителів Білорусі українці ставляться значно краще, ніж до жителів росії, хоча обидві категорії значно втратили в довірі за час війни.

До жителів Білорусі позитивно ставляться лише 22% (за рік показник погіршився втричі), негативно — 33%, нейтрально — 42%. До жителів росії переважає негативне ставлення — 69%, позитивно ставляться до них 8% (за рік показник погіршився більш ніж утричі), нейтрально — 20%.

Таким чином, за останній рік змінилося ставлення із швидше позитивного на більш нейтральне до жителів Білорусі, мешканців т.зв. ЛНР/ДНР та окупованого Криму. Натомість значно погіршилося ставлення до жителів росії. А от ставлення до російськомовних українців покращилося.

Мовна самоідентифікація та мова в побуті — дві різні площини. Можемо констатувати стале зменшення російськомовного сегменту українців: у 2012-у таких респондентів було близько 40%, наприкінці 2021-го — 26%, на початку війни — 18%, станом на кінець квітня — 15%. «Перетікання» російськомовних відбувається у сегмент «двомовних» (із 15% до 33%). Кількість тих, хто постійно користується лише українською вдома, зросла незначно — із 44% до 51%.

Українську мову вважають рідною 80% опитаних, російську — 16%, іншу — 3%.

Довідково. Опитування проводилося 27 квітня 2022 р. Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews — телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 3,1%.