Переглядів: 760

До і після ленд-лізу

З невідомої причини політичні та військові аналітики, у нас і за кордоном, через тиждень після вторгнення російських військ в унісон оголосили 9 травня «сакральною» або переломною датою у воєнних діях. На Заході багато хто був упевнений, що після провалу триденного «бліцкригу» в лютому росіяни до свого «дня перемоги» все ж постараються домогтися очевидного успіху.

США вступають у третю світову війну

В Україні намагалися передбачити, чого чекати від ослабленого, але такого, що не втратив боєздатності, ворога. У тому, що успіх нашої країни у воєнному протистоянні агресорові можливий тільки за допомогою і за підтримки союзників, не сумнівався ніхто. Але багато чого залежало від форми підтримки. Тепер стало зрозуміло, як нас підтримуватиме під час війни головний союзник — Сполучені Штати Америки. 9 травня президент США Джозеф Байден підписав схвалений Конгресом «Закон про ленд-ліз на захист демократії в Україні 2022 року» (на знімку).

У якомусь сенсі підписання такого закону справді стало історичною подією. Схожою на те, як стали історичною подією закони про ленд-ліз, схвалені Конгресом і підписані президентом Рузвельтом у березні 1941 року. Програма ленд-лізу виявилася тоді фактичною відмовою від політики нейтралітету США і, як акт підтримки воюючої Великобританії (а потім — СРСР), означала вступ Сполучених Штатів у війну з гітлерівською Німеччиною. Хоча формально така війна була оголошена лише у грудні 1941-го.

Про роль ленд-лізу в загальній перемозі союзників написано стільки, що нема сенсу повторюватися. Зауважу тільки, що без ресурсів США сукупна економічна міць антигітлерівської коаліції ненабагато перевищувала можливості держав «Осі», а у військовому сенсі

була навіть нижчою. Крім того, програма ленд-лізу виявилася допомогою своєчасною. Вона стала підтримкою на постійній основі. Не відомо, чи змогла б Великобританія у 1940 році одна встояти перед натиском Гітлера. Не відомо, чи зміг би СРСР чинити опір вермахту без американських літаків, танків, військового обладнання та поставок всього необхідного, включаючи продовольство.

Але повернемося до нинішніх днів. Розробкою закону про ленд-ліз для України в Сполучених Штатах займалися ще в 2021 році, а до Сенату пер-

ший варіант закону надійшов у січні, більш як за місяць до повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Тобто за океаном не було й мови про якийсь нейтралітет. Навпаки. У Вашингтоні повністю усвідомлювали масштаби російської загрози. І загрози не тільки для України. Якби не позиція деяких країн Євросоюзу, що залишають «відчиненими двері для діалогу» з путіним, і міжпартійні складнощі у Палаті представників, програму ленд-лізу для України Байден підписав би ще в середині лютого. А в Кремлі тричі подумали б, перш ніж кинути під Київ танки.

Судячи з усього, в москві оці-нили той факт, що Україна без передоплат і бюрократичних перепон може тепер отримувати із США новітні види озброєння та боєприпасів. Російські вояки перемотують онучі на ходу. Слово «денацифікація», як чуже російській мові, зникло з лексикону чиновників і генералів. А путін на параді 9 травня заговорив, що у росії не було іншого виходу, ніж першою (зрозуміло, задля зміцнення своєї безпеки) напасти на Україну.

Напрямок головного удару

Перспективи продовження війни в Україні стають дедалі туманнішими. Окупанти коригують свої плани, не відходячи від опорних пунктів і блокпостів на напрямках, де вдається просунутися. А де не вдається — значить, завдання такого не ставили. Маріуполь у них начебто весь під контролем, але українці утримують «Азовсталь». Не вдасться захопити — значить, Путін не наказав. Те ж саме стосується Харкова і Харківської області. Завдання «звільнити українські території в межах адміністративних кордонів Луганської та Донецької областей» не вирішується, хоч убий. Не вирішується навіть після того, як майже всіх там убили.

Подібна ситуація на війні вважається патовою. Переломити хід подій у такому разі можна, тільки забезпечивши відчутну перевагу в живій силі та в озброєнні. А домогтися цього зараз не спроможні ні Збройні сили України, ні армія окупантів. Забезпечити перемогу нашим захисникам може, начебто, новітня зброя, отримана за ленд-лізом. Але це справа часу. Росіянам, щоб просунутися на південний захід, треба перекинути підкріплення, якого, схоже, нема. А те, що накопичено в Криму, необхідне для утримання Херсона і Херсонської області. І, якщо вдасться, для наступу.

До речі, про південь і про довготривалу мету москви відрізати Україну від моря. Мрія про «новоросію» так міцно застрягла в кремлівських мізках, що вилікувати цю хворобу з 2014 року не можуть ні психіатри, ні хірурги. Захоплення Чорноморського узбережжя України з найбільшими транзитними портами, на думку російських стратегів, перетворить нашу країну на сухопутний огризок, що не становитиме інтересу для НАТО. Такий результат у війні з Україною для росії значно важливіший від перемог на всіх фронтах, включаючи Донбас і навіть окупацію всього лівобережжя Дніпра. І можна з упевненістю сказати, що одеський напрямок до літа стане в російській агресії основним.

Під час війни не може бути й мови про отримання достовірної інформації щодо стану сил і ресурсів на передбачуваному одеському фронті. Для журна-ліста тут лише здогадки. Але здогадки красномовні. Починаючи з наполегливого бажання окупантів закріпитися на острові Зміїний (фактично скелі), попри втрати живої сили з технікою. І до спроби відкриття другого фронту проти України з боку Придністров’я. Великими втратами для російських морпіхів може обернутися і спроба висадки десанту на узбережжі Одеської області. Але хто зважає на втрати у грі ва-банк?

Нам, як завжди, треба сподіватися на Збройні сили України, на зростання їх боєздатності і на кваліфікацію вищого військового керівництва. Сподіватися на вміння військових правильно оці-нювати загрози і на ті загрози реагувати. Системи ППО збивають над Одесою те, що збити можуть. Рятувальники рятують усіх, кого можуть врятувати. Територіальна оборона готова до будь-яких подій. І ми, з огляду на власні сили і здібності, кожен на своєму місці готові ворогові дати відсіч. Тільки так переможемо. Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net