№ 31-32 (22354-22355) четвер-субота 28-30 квітня 2022 року

«23 квітня 2022 року з 14-ї до 15-ї підрозділи протиповітряної оборони повітряного командування «Південь» ЗСУ вели бойові дії зі знищення крилатих ракет противника, які були запущені літаками стратегічної авіації Ту-95 росії з акваторії Каспійського моря», — йдеться у повідомленні командування «Південь» у фейсбуці.

Зазначається, що наші зенітні ракетні підрозділи знищили дві ворожі крилаті ракети, випущені по Одесі. Одна із не збитих ракет вцілила у 16-поверховий житловий будинок. Загинули восьмеро людей, щонайменше 18 зазнали поранень. Серед жертв — журналістка Валерія Глодан, її мама та тримісячна донька. Серед загиблих — молода сім’я, яка чекала на первістка. Ще одна ракета впала на міський цвинтар, зруйнувавши понад 1000 кв. м території.

Після смерті ліберального демократа Володимира Вольфовича в розпорядженні Кремля нема політиків, здатних нести в народ нісенітниці. Як-от про миття чобіт в Індійському океані або про зміну політичної карту світу, щоб на ній не було України. Цивільні і військові, ліберали і демократи, командують «смірно!» один одному й намагаються вгадати, з якої ноги вранці встав фюрер.

Вождь не хоче переговорів

Тиждень тому наближеним путіна здавалося, що ліва нога національного лідера бажає закінчити війну договором, нехай і на людожерських умовах. Зараз черга ноги правої. Вона від переговорів втомилася. Дає вказівки своїй армії рухатися якнайдалі на захід. Ех, нема Жириновського! Він би художньо пояснив, в якому океані мити чоботи і яку карту навпіл з міжнародним правом вживати в клозеті. Мрії вождя тепер доводиться озвучувати генералам, людям грубим і неотесаним.

Упродовж доби рашисти двічі завдали ракетних ударів по залізничному мосту через Дністровський лиман.

 Після першого обстрілу о 12.36 у понеділок міст було пошкоджено. Повторна атака уранці 27 квітня довершила задум ворогів.

«Провокації на території Придністров’я здійснені фсб росії з метою відкриття додаткового фронту в Одеській області», — наголошує Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України у своєму телеграм-каналі.

Така ситуація, зауважують у Центрі, змусить Збройні сили України перенаправити частину ресурсів на цей напрямок, послабивши позиції на Миколаївщині. Відтак Придністров’я використовуватиметься за білоруським сценарієм — підтримка росії без вступу в активну фазу війни.

Його  функція  полягає  в  тому,  щоб зробити  світ  непримиренним  до  зла

«Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) публікує серію інтерв’ю з відомими українцями, яких особливо хочеться чути з початком війни, чиє професійне і громадянське покликання точно оці-нювати наявне й реалістично дивитися в майбутнє. Одним із таких голосів є голос підприємця, громадського діяча, публіциста, викладача Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновника громадянської платформи «Нова країна» Валерія Пекаря.

З ним ми говорили на різні теми, утім, російсько-українська війна все ж була в центрі нашої розмови.

Народився ювіляр 28 квітня 1947 року в мальовничому українському селі на Тернопільщині. У семилітньому віці з родиною опинився на Одещині. Багато успішних, шанованих людей виплекав цей великий і потужний рід, що розсіявся всією Великою Україною, але його найбільшою гордістю, безумовно, є Ярослав Ілліч Лепіх.

Після закінчення в 1965-у із золотою медаллю школи він вступив на інженерно-фізичний факультет Одеського політехнічного інституту. Потім була аспірантура в академіка АН СРСР Ю.В. Гуляєва й успішний захист дисертації на звання кандидата фізико-математичних наук. У 2001-у, після закінчення докторантури в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова, захистив дисертацію доктора фізико-математичних наук. У 2006-у отримав вчене звання професора.

У ці дні поминання жертв Чорнобильської катастрофи ми, українці, переживаємо нову трагедію, винуватцем якої знову є російська влада — спадкоємниця комуністів, відповідальних за геноцид українського народу.

Україні долею судилося мати сусіда, який є джерелом суцільного зла та руйнування. Мине час, і нас знову повертатимуть до толерування російської культури, розповідатимуть, що, мовляв, не всі росіяни однакові й що у всьому винен режим...

Кілька днів тому Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні спільно з Офісом президента, радницею-уповноваженою глави держави з прав дитини і дитячої реабілітації та Міністерством соціальної політики України запустили загальнонаціональну інформаційну кампанію «Дитина не сама: інструкція з турботи».

Її мета — привернути увагу суспільства до різних проблем порушення прав дітей під час війни й надати вичерпну інформацію, як розв’язувати ці проблеми. Зокрема, йдеться про права дітей, які через війну залишилися без піклування батьків і потребують турботи та тимчасового дому. Кампанія доноситиме до громадян інформацію про те, як правильно підтримувати та захищати права дітей без батьківського піклування, а також надасть інструкції з тимчасового влаштування їх у сім’ї.

Ці нариси з’явилися після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну на фейсбучній сторінці науковця Інституту української археографії та Інституту історії НАН України Наталії Старченко. В них відома укра-їнська історикиня по-новому осмислює питання взаємодії української та ро-сійської культур, про які у свідомості більшості навіть освічених українців існували стереотипи, що створювалися багато десятиліть і навіть століть.

Російські інтелектуали й Україна

Російський релігійний мислитель Георгій Федотов через одинадцять років по революції написав на еміграції статтю «Будет ли существовать Россия?».

Ніщо не сповіщало про війну

Небо чисте, неначебто тільки з купелі,
А земля розквітає волошкою  в житі.
Океаном, рікою і вітром — кохання,
По найбільшій ціні — найпалкіші бажання.
Найцінніший вогонь — це плоди яблуневі.

Стоїш одна

            Україно, ти моя молитва…
            Василь СИМОНЕНКО.

Стоїш одна на полі бою,
Із звіром вийшла сам на сам.
На тебе слиною їдкою
Знов приска ряболикий хам.

Христос воскрес!

Христос воскрес — воскресне Україна,
Як фенікс-птах, із попелу й руїн,
Започаткує в світі переміни —
Оновлення для розвитку країн.

Господарство «Дунайський аграрій», що у селі Саф’яни Ізмаїльського району, завершило сіяти просо. Ультрараннє, органічне, сорту «Полтавське золотисте». Про це розповів у Facebook голова господарства Роман Дяжук.

Саме така крупа найбільше годиться для козацького кулешу, бо ж знаменита національна страва традиційно готується з пшоном.

Великдень — найбільше свято кожного українця-християнина. Завжди до цього дня в громадах проводили толоки, великі прибирання, чепурили оселі, господині пекли паски, діти й дорослі чаклували над писанками — всі готувалися до світлого Христового Воскресіння.

А як зустрічали свято у нинішню лиху годину?

— Цьогоріч українці готувалися до Великодня по-особливому. З турботою й вірою в перемогу кулінарні батальйони пекли паски й варили-смажили смачні страви, щоб передати захисникам на передову і тим, хто, втікаючи від війни, знайшов прихисток у їхніх громадах. Дітлахи на майстер-класах у школах та бібліотеках створювали обереги для наших воїнів та розписували писанки, — каже Юлія Молодожен, керівниця Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» в Одеській області.

Синдром емоційного вигорання — це стан, коли людина почувається емоційно й фізично виснаженою. Про цей синдром частіше говорять як про профе-сійний і менше — як про вигорання батьків.

Нині ж, під час війни, усі ми перебуваємо у стресовому стані, щоправда, ці стреси різного ступеня тяжкості. Але батькам ще складніше, оскільки вони повинні піклуватися не тільки про себе, а й про дітей. Додаються й нові умови життя, постійна тривога, адаптація, спільне проживання з рідними або чужими людьми тощо. Багато проблем звалилося на плечі батьків (частіше — мам), саме тому свою злість та роз-дратування вони починають скеровувати найчастіше на дітей, хоча й розуміють, що чинять не правильно.

Триваюча війна, щоденні трагедії та психологічна напруга призводять до страждань тисяч українців. Причому не лише громадян, які зі зброєю в руках захищають нашу державу, а й тих, що в тилу. Це серйозна проблема, яка потребує професійного вирішення.

Саме тому волонтерський центр «Експедиція» у співпраці з MPT Pay LTD та Одеською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України створив спеціальний ресурс, куди кожен може звернутися за психологічною допомогою, а практикуючі психологи — надати її.

Одесити, які мешкають у різних країнах Європи, не забувають про свою країну, нині обпалену війною. Звідусіль до Одеси, Чорноморська та Южного прибувають поштою медикаменти й сотні укомплектованих аптечок, які сьогодні так потрібні нашим захисникам.

Цими днями одеська громада також отримала допомогу з Данії: продукти тривалого зберігання, дитяче харчування, медикаменти, корми для тварин, засоби побутової хімії та особистої гігієни.

Від початку війни Одеса отримує вагому гуманітарну допомогу від міст-побратимів та міст-партнерів.

Цього разу до нас прибула важлива матеріальна підтримка — дві сучасні машини швидкої допомоги з повним комплектом медичного обладнання.

Комунальне підприємство «Парки Одеси» запрошує дітей пільгових категорій відвідати Динопарк.

Захоплюючу безоплатну мандрівку в імпровізований світ Юрського періоду пропонують здійснити дітям-сиротам, дітям-переселенцям, дітям з багатодітних родин та з інвалідністю.

Попри труднощі воєнного часу, працівники Одеського зоопарку вжили усіх можливих заходів, щоб зберегти його цілим і неушкодженим, як і численне населення звіринця, якому у вересні сповниться 100 років.

Нині триває весняне впорядкування території, відтак тут щодня кипить робота. Поряд із працівниками закладу трудяться й волонтери. Хтось фарбує вольєри, хтось міняє ґрунт у слоновнику, комусь доручили прибирати у клітках…