№ 19-20 (22342-22343) четвер-субота 17-19 березня 2022 року

Із 17 березня щоденно в Україні та в закордонних дипломатичних установах нашої держави о 9.00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання для вшанування пам’яті загиблих унаслідок збройної агресії російської федерації.

Як зазначається в указі Президента Володимира Зеленського №143/2022, щоденна хвилина мовчання запроваджується «з метою вшанування світлої пам’яті, громадянської відваги і самовідданості, сили духу, стійкості та героїчного подвигу воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, мирних громадян, які загинули унаслідок збройної агресії російської федерації проти України».

Читачів політичних оглядів небагато, але авдиторія постійна. Це люди різного віку і різних поглядів. Донедавна вони ставили оглядачам найрізноманітніші питання. Але з початком війни таких питань залишилося два. Чим «спецоперація» Кремля закінчиться? І коли? Відповісти на це ніхто не в змозі. Можна тільки висловлювати припущення або поставити ще одне запитання: закінчиться де?

Чого хочуть друзі та союзники?

Якщо відкинути словесні реверанси, то союзники України хочуть, щоб війна закінчилася там, де почалася. Не поширилася за рубежі нашої країни і не змусила Захід безпосередньо воювати з Росією. У цьому сенсі вони готові себе і нас захищати. Прийняти на якийсь час два мільйони українських біженців, виділити для підтримки воюючої держави мільйони чи й мільярди доларів і навіть постачати зброю. Але не для перемоги над ворогом, а для спротиву в облозі. На крайній випадок — для партизанської війни.

Виступ Оксана ЗАБУЖКО на пленарній сесії Європейського парламенту 8 березня 2022 року, на тринадцятий день війни у Європі

Шановний президенте, шановні члени, дорогі друзі!

Я надзвичайно вдячна за це запрошення та за цю унікальну можливість виступити тут у День прав жінок у, мабуть, найтемніший час у Європі з 1939 року.

Інтерв’ю Славоміра Сєраковського з професором Тімоті СНАЙДЕРОМ, американським істориком, дослідником історії Центральної та Східної Європи, націоналізму й тиранії.

— Яка кінцева мета Путіна у цій війні?

— Тут нема великого секрету. Йдеться про знищення України як держави та знищення українського народу. Хотів би, щоби було зрозуміло: така ідея рівносильна геноциду. Якщо втілення такого наміру потребуватиме — а воно потребуватиме — фізичного знищення всієї інтелігенції або висилки її на Сибір, то так і станеться.

Коли в Україні гримлять гармати, українські музи не мовчать.

Колектив Одеського національного академічного театру опери та балету на чолі з Надією Бабіч за підтримки Міністерства культури та інформполітики, Держагентства з питань мистецтв та мистецької освіти й Одеської обласної військової адміністрації провів мистецьку акцію «Вільне Небо / Free Sky».

Самостійність і цілісність нашої держави українські воїни сьогодні мужньо виборюють у боях з російськими загарбниками на передовій, а в тилу люди самовіддано працюють у режимі «все для фронту, все для перемоги».

По всій Любашівщині та Зеленогірщині організовані центри зі збирання гуманітарної допомоги для захисників та постраждалих від вторгнення агресора. Такі пункти діють у кожному старостинстві. Жителі нашого краю масово несуть туди речі та продукти.

Про російсько-українські політичні взаємини

Минуло вже три місяці, як відійшла в кращі світи моя дорога матуся, а наша славна поетеса і громадська діячка Галина Могильницька.

Хочу, щоб знову для всіх нас прозвучало її розумне та виважене слово, що й нині є таким актуальним. Уважно прочитайте статтю Галини Могильницької «Цілував яструб курочку… (Про російсько-українські політичні взаємини)», яка була надрукована в «Чорноморських новинах» ще у 2000 році.

Ярослава РІЗНИКОВА.

У Росії розпочалася чергова антиукраїнська істерія під кодовою назвою «защита прав русскоязычного населения».

Російські «думці» зчиняють галас про дискримінацію цього «населення», а посол Російської держави в Україні І.Абоїмов геть недипломатично погрожує з екрана телевізора, що Росія «будет принимать серьёзные меры, чтобы защитить права рускоязычных, в том числе и украинцев». Отакої!

У нас надто багато обговорюють, скільки ми отримаємо грошей на розбудову, про можливе їх розкрадання та інші речі, які не ведуть до прискорення закінчення війни. А українське прислів’я каже: «Не кажи «гоп», поки не перескочиш». Спочатку закінчимо переможно війну, а потім уже розбудовуватимемо країну-фортецю. Ідей багато.

Я дуже вболіваю за Херсонську область, де я народилася. Там козаки заснували багато сіл. Але як могли допустити, що потомків козаків під час загрози з Криму залишили беззбройними? Моя рідна Гола Пристань та Херсон показали, що вони здатні на більше, як і вся Україна, за вмілого керівництва, якщо влада дослухається до громади. як у Європі та США.

Можливо, комусь описане нижче здасться дрібним, несуттєвим у вік суцільної електронізації всього, що тільки можна.

Але ж…

Фактично припиналося розповсюдження друкованих періодичних видань.

Вчора, вирвавшись до центру, звернув увагу на величезну кількість людей у міських парках. Ходять невеликими групами — зразу видно, що приїжджі. А синичка весело виспівує свою весняну пісню: фі-фі-фю, фі-фі-фю... Тому й люди веселі, усміхнені.

Весна — вона завжди весна! Хоча нинішня для Львова — особлива, тривожна: багато біженців. Досить часто чути російську мову.

Попри тяжку ситуацію, яка нині склалася в країні, наші медики-науковці, які мають великий практичний досвід, за інформацією пресслужби Одеського національного медичного університету, продовжують здійснювати супровід пацієнтів.

Так, фахівці кафедри педіатрії №1 ОНМедУ спільно з Одеською асоціацією лікарів-педіатрів та неонатологів готові надавати безоплатні дистанційні консультації дітям. За необхідності, у важких клінічних випадках консультує академік, дитячий лікар Микола Леонідович Аряєв.

Лютнева революція 1917 року стала поворотним пунктом в історії українського народу, який після падіння самодержавства пережив справжнє національне відродження. Розпочався новий етап боротьби за українську державність.

Уже 13 березня 1917-го з телеграфних повідомлень в Одесі дізналися про петроградські події. У місті виникла рада громадських організацій, яка закликала населення згуртуватися для підтримки Тимчасового уряду й провести 16 березня маніфестацію.

Із глибин бібліотечних скарбів

Напередодні російського військового вторгнення в Україну в одній з поважних бібліотек нашого міста до моїх рук цілком випадково потрапила рідкісна як для нашого часу книжка Василя Глуздовського «На «Новій Україні» (Зелений Клин)»: Харків, Книгоспілка, 1928, іл., мапа. Крім назви, зацікавило мене й те, що майже за століття свого існування сторінки цього видання виявилися не розрізаними. Тому можу припустити, що ця книжка з моменту виходу з друку одразу ж потрапила до сумнозвісного радянського бібліотечного «спецхрану» і таким чином зберігалася до наших днів, перебуваючи поза читацькою увагою кількох поколінь одеситів.

Попри поважний вік видання, варто зазначити, що значна частина наведених у ньому фактів щодо українства Далекого Сходу ще й сьогодні вимагає новітнього сприйняття, належної оцінки та переосмислення. Загалом дослідник досить органічно сприймає назву «Зелений Клин» як свідчення тривалого переселення українців на Амур, Далекий Схід, в Уссурійський край, розглядаючи його «як віхи, що їх розставляло українське селянство» (С. 3) та сприймаючи це в реаліях двадцятих років минулого століття в якості «Нової України» (С. 5).

(Продовження. Початок у номерах за 4—6 березня та 20—22 травня 2021 року).

Уривок із художньо-документальної повісті

Частина 3. Аndante

Минулого, ще мирного року, до дня народження і дня перепоховання на Чернечій горі нашого пророка Тараса Шевченка, чиї слова нині звучать чи не ще гостріше, ніж у часи їх написання, «ЧН» почали друкувати уривки із невиданої наразі повісті шанованого нашого журналіста-«чорноморця» і знаного письменника Романа Тарасовича Кракалії. Тоді вони виходили під заголовком «Троянди на снігу».

В умовах війни та іншої небезпеки багато будинків та квартир перетворилися на справжні рукавички, в яких мешкають по дві й більше сі-мей. Звичайно, таке спів-мешкання нелегко прийняти, але в непростих реаліях іншого вибору може не бути, тому варто нав-читися співіснувати і ладити з іншими людьми, ймовірно, і з незнайомими до цього.

Ось кілька рекомендацій для створення психологічно комфортних умов під час спільного проживання.

Як переживає нинішню війну старше покоління?

Серед нас живуть люди, дитяча пам’ять яких опалена спогадами і досвідом Другої світової, що прокотилася нашою землею 80 років тому. Сьогодні їм дуже непросто. Багато сусідів виїхали у безпечніші регіони. Харчі у магазинах є, хоч запасливі одесити масово скуповують продукти, а от потрібних ліків в аптеках бракує. Усі знають, де обладнані бомбосховища, але ніхто із стареньких, до кого ми навідувалися у рамках проєкту «Хранителі часу онлайн», не хоче там ночувати.

Зауважу, що з початком війни наш проєкт, спрямований на збереження історичної пам’яті, перетворився на «Гуманітарний штаб хранителів часу».

Пам’ятайте, що ви там не одні. Суворо забороняється палити, вживати спиртні напої, вмикати гучний звук на телефоні (для перегляду новин чи прослуховування музики тощо), галасувати, запалювати без дозволу гасові лампи, свічки, приносити легкозаймисті речовини або такі, що мають різкий та сильний запах, а також громіздкі речі.

Беручи із собою в укриття тварин, неодмінно подбайте про те, щоб вони були в клітках, якщо йдеться про гризунів чи котів, або на ланцюгах і в на-мордниках, якщо — про собак.

Рекомендації літнім людям, які залишаються вдома, від психологів ГУ ДСНС України в Одеській області.

Зберіть докупи у сумку, міцний пакет чи невеличку валізку найнеобхідніші речі та ліки, а також пропишіть важливі ваші особливості: алергії, хронічні захворювання, назви, рецептури та схему приймання ліків.

При проведенні екстреної евакуації (та й не тільки) ви можете потрапити в некерований натовп, охоплений панікою. Щоб уціліти, важливо дотримуватися простих, але важливих правил поведінки.

Завчасно домовтеся, де ви маєте зустрітися із членами вашої родини у випадку, якщо будете розділені натовпом чи тимчасово вивезені у безпечне місце.

Власне, а чи багато ми знаємо про цих ледачкуватих і неспішних тварин, які багато тисячоліть живуть поруч із людиною? Про тих, хто нині є «нашими котиками» — символами свободи і боротьби за неї?

За великим рахунком, користі від цих різномастих пухнастиків небагато, особливо в міських помешканнях, тож за що ми їх так любимо, смачно годуємо, лікуємо, бережемо? Відповідь проста: тому, що вони — найкращі, тому, що вони — коти. Киці, кицюні, кішечки, котики, котяри…