У тіні Фатерлянда

У романі про «альтернативну Росію», якщо хтось його напише, змалюють свій «фатерлянд». Путін доживе до 80 років і виглядатиме як огірочок. Зуб даю, російське населення, зображене в романі, нічого не дізнається про українські міста, знищені ракетами, про вбитих дітей, палаючі будинки і станції метро, перетворені на бомбосховища. Документи знищать або надійно закриють в архівах ФСБ. Населення «альтернативної Росії» буде впевнене, що визволителів від фашизму зустрічали хлібом-сіллю, а брати-українці добровільно поїхали мити золото в Магадан.

Сподіваюся, до подібного сюжету справа не дійде. Ні в реальності, ні в романі. Російську орду чекає поразка, сепаратного миру Заходу з новим Гітлером не укладуть, а плішивий старий потрапить у пекло задовго до 80-ти. Але у будь-якому разі після нашої перемоги залишиться 140 мільйонів російського населення, отруєного рашизмом. Подібною була ситуація після Другої світової. Німців у Західній Німеччині від хвороби нацизму лікували понад 20 років. І вилікували. Майже. Бо в НДР під владою Москви з'явилося «штазі», схоже на гестапо, а комунізм після розпаду Радянського Союзу перетворився на націонал-бандитизм.

Не треба себе обманювати. Після поразок у війні з Україною і зі світовою цивілізацією, після смерті вождя і навіть після розпаду російського «фатерлянда» зараза сама не розсмокчеться. Людині важко визнати провину за скоєне нею, а народові — і поготів. Німецький приклад у цьому сенсі унікальний, а Третій Рейх з Освенцимом і Треблінкою — дитячий садочок порівняно з Гулагом Третього Риму. Іншими словами, лікувати російське населення від рашизму доведеться довго, дорого і без будь-якої гарантії на успіх.

Говорити про це, коли до перемоги далеко, здавалося б, передчасно. У мережі після провалу путінського бліцкригу одна за одною з'являються статті зі статистикою про «прозріння» дедалі більшого числа громадян, раніше переконаних, що Кремль захищає себе від нападу українських націоналістів. А російські льотчики, які потрапили в полон, дають інтерв'ю про те, що не відають, як залетіли в небо над Україною. На тлі цих «прозрінь» і «покаянь» російська влада поволі готує «мирний план Б». Ґрунт для переговорів, якщо штурм Києва зазнає очевидної невдачі.

«Мирний план Б»

Для реалізації «плану Б» залучили засудженого за зраду Батьківщині Віктора Януковича. У понеділок, 7 березня, цей злочинець в інтерв'ю «РИА новости» звернувся до Президента Зеленського із закликом припинити війну і зупинити кровопролиття. У зверненні не згадується ні Росія, ні Путін, який війну розв'язав. Януковича, якщо хтось пам'ятає, в нашій країні засудили на тринадцять років саме за письмове звернення до Путіна з проханням ввести російські війська в Україну. Із 8-річним запізненням просьбу задовольнили і залили нашу країну кров'ю. А прохач, посилаючись на Тараса Шевченка і Євангеліє від Матвія, звертається до глави Української держави «зі словами співчуття».

Паралельно зі страждаючим Януковичем у «мирному плані Б» Москва задіяла бригаду перемовників на чолі з помічником президента Путіна Володимиром Мединським (неприкритим рашистом, що відповідає за ідеологію фатерлянда). У Біловезькій Пущі, обраній з натяком на можливість виправити «геополітичну катастрофу», відбулося три тури переговорів з українською делегацією. Але крім того, що українців змусили при протокольній зйомці подати росіянам руку, нічого вартого уваги не сталося.

Хоча як сказати. У наших було завдання домогтися відкриття гуманітарних коридорів для населення окупованих і блокованих міст. Це завдання не повністю, але в основному вирішили. Запобігти чи обмежити ведення вогню російською армією по мирних містах не вдається досі. Ось, власне, і все.

Завдання бригади Мединського полягають у тому, щоб результати війни на всіх етапах негайно враховувалися за столом переговорів. Однак, судячи з усього, ракетні удари «калібрів», бомбардування українських міст і військових об'єктів не впливають на міністра оборони України Рєзнікова і не змусять його капітулювати. А на вимогу визнати незалежність «народних республік», факт відторгнення Криму, як і на російську пропозицію призначити Юрія Бойка прем'єр-міністром України — наша делегація взагалі не реагує і не реагуватиме.

10 лютого президент Туреччини Реджеп Ердоган спробує посадити за стіл переговорів у Стамбулі міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова і міністра закордонних справ України Дмитра Кулебу. Якщо в російському «плані Б» є раціональне зерно, то на цій зустрічі якраз і час його обговорити. Кулеба вже заявив, що в Стамбул полетить, якщо буде що обговорювати. Лавров наразі теж зволікає. Але з іншої причини. У Кремлі сподіваються на штурм Києва, до якого вкотре стягнули російські резерви.

Від того, як триматиметься наша столиця, зараз залежить багато. Але не все. Сучасні засоби дозволяють управляти збройними силами з будь-якого місця в країні. Була б рішучість і воля до опору. І те, й інше у нас є. Організована і діє численна територіальна оборона. Кращої позиції на переговорах з агресором бути не може. Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.