Три ймовірні сценарії

Але 21 лютого після обговорення в російському радбезі Володимир Путін підписав укази про визнання «ЛНР» та «ДНР». Про це своє рішення російський президент оголосив під час довгої та вкрай різкої промови, у якій заявив, що Україна — штучно створена Володимиром Леніним держава, що винна у «геноциді» жителів ОРДЛО. Своє звернення Путін завершив погрозою, зазначивши, що «вся відповідальність за можливе продовження кровопролиття буде цілком і повністю на совісті» української влади.

Тривоги додає те, що РФ визнає «республіки» не в нинішніх фактичних межах, а в «кордонах» Донецької та Луганської областей, площа яких приблизно втричі більша ніж нинішня площа формувань. «Зараз це неможливо, але потім це вийде», — пообіцяв Путін.

До чого тепер готуватися українцям, «BBC News Україна» (https://www.bbc.com) розпитала в експертів, які розмірковують про ймовірні сценарії та фактори, які можуть до таких сценаріїв призвести.

«Позитивний»

Конфлікт заморожується, активні бойові дії на Донбасі припиняються, «республіки» існують у тих же межах, що і зараз, а Росія не претендує на їхнє розширення. Україна може сконцентруватися на внутрішніх справах.

Заморожування — найсприятливіший з можливих сценаріїв, вважає експерт «Дому демократії» Анатолій Октисюк. «Це придністровський сценарій і це найкраще, що може бути для нас, — каже він. — Донбас та Крим тепер будуть іти в одному переговорному меню, а ми зможемо займатися реформами, чекати кращих політичних часів, зміни влади (в РФ — Ред.) чи розпаду Росії».

Рішення Кремля по суті «поховало» мінські домовленості і це безперечний плюс для України, вважає Олексій Гарань, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія». «Де-факто це визнання мало що змінило — це і раніше були окуповані території, росіяни і раніше мали там війська, просто зараз це буде відкрито робитися, — пояснює він. — Позитив я бачу в тому, що мінські домовленості поховані руками Росії. Після цієї божевільної промови Путіна та його дій увесь світ бачить, хто агресор, а хто опирається агресії».

Мінські домовленості, після виконання яких непідконтрольні території Донбасу мали повернутися під контроль Києва, були фактором нестабільності для будь-якої української влади, погоджується Анатолій Октисюк.

«Україні постійно пускали кров цими мінськими угодами, — зазначає Октисюк. — Це був такий камінь на шиї, який тримав у нестабільності всю систему. Росія могла б спокійно чекати, але виглядає, що в Путіна не витримали нерви».

«Проміжний»

На нинішній лінії розмежування зберігається постійна напруга, періодично відбуваються обстріли та диверсії, які створюють перманентну небезпеку того, що Росія от-от вирішить військовим шляхом розширити межі ОРДЛО, «пробити» дорогу до Криму суходолом абощо.

Схожим чином Росія вже діє на лінії розмежування між Грузією та самопроголошеною «Південною Осетією», пише головний редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко. «Адмінкордон окупованої території постійно змінюється, просувається вглиб Грузії, й у Тбілісі не розуміють, що з цим робити, бо не хочуть вступати у відкритий бій із російськими військовими, які охороняють цей кордон, — пояснює експерт. — А це викликає обурення частини грузинських виборців та дає додатковий привід для політичного напруження в Грузії».

«Негативний»

Відкрите воєнне протистояння між Росією та Україною — найбільший ризик у майбутньому, переконані експерти. Це загрожує новими жертвами та руйнуваннями, втратою територій, невигідними для України угодами, на які доведеться піти під тиском і які можуть призвести до політичної нестабільності всередині країни.

Найбільш імовірний план РФ — спроби силоміць «розширити» межі «республік» до меж Луганської та Донецької областей, вважає Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

«Україні, очевидно, виставлять ультиматум — відведення військ. Якщо Україна не йде на цей ультиматум і тримає позиції, тоді РФ включається по повній програмі», — каже він. «Це не обов’язково бої за Маріуполь чи бої по всій ділянці, але більш імовірно цей сценарій вмикається на півдні — від України відрізають ще один шматок території. Звичайно, з величезними жертвами та руйнуванням інфраструктури», — застерігає експерт.

Якщо ж українська влада піде на вимоги Росії та відведе війська, щоб уникнути війни, це може викликати спротив у суспільстві та призвести до дестабілізації у всій країні.

Те, що за нинішніх умов нове збройне протистояння між Україною та Росією неминуче, вважає також Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру «Нова Європа». Головне питання — коли? «Виступ Путіна (про визнання ОРДЛО — Ред.) не був присвячений Донбасу, він не був присвячений окупованим територіям, він був присвячений Україні», — зауважує експерт. «Букет нісенітниць, побрехеньок і перекручувань, якими оперував Путін, свідчить про те, що ми маємо справу з початком чогось набагато серйознішого. Ми можемо побачити це в ближчі дні чи роки, але ми точно це побачимо, якщо його вчасно не зупинити», — підкреслює він.

М’яч на полі Заходу

Експерти, опитані «BBC News Україна», солідарні в тому, що сценарій, за яким зрештою піде Росія, залежить передусім від Заходу та його рішучості перед загрозою.

«Можливо, для наших західних партнерів масштабна ескалація — це бомбардування Києва, але для нас ескалація є вже сьогодні, є факт вторгнення і факт агресії, і я не розумію цих розмов — це вже достатньо масштабна ескалація, чи варто ще почекати?» — каже Олексій Мельник.

Захід кілька місяців попереджав Україну, що Росія планує велике вторгнення, та обіцяв, що Москва «заплатить високу ціну» за нову агресію. Після рішення РФ визнати маріонеткові утворення на Донбасі Німеччина вже заявила, що призупиняє сертифікацію газопроводу «Північний потік-2», новий пакет санкції запровадили США, ЄС та Велика Британія.

Водночас Олексій Гарань розкритикував рішення Джо Байдена запровадити санкції щодо самопроголошених утворень на Донбасі. «Це взагалі виглядає як насмішка, що не буде американських інвестицій в ОРДЛО, — каже він. — Ми очікуємо серйозних дій. Не буде серйозних дій, Путін піде далі, він піде на захоплення всього Донбасу».

Захід має діяти нестандартно, а не йти за старою схемою, вважає Сергій Солодкий: «Санкції мають бути надзвичайно дошкульними, надзвичайно болючими, вони мають бути дотичними персонально до Путіна, його родини, його ближчого оточення. Арсенал тут неймовірний».

Асиметричним кроком могло б бути надання Україні потужних безпекових гарантій від Заходу, які запрацювали б тут і зараз, вважає Анатолій Октисюк. Це може бути мілітаризація за прикладом Ізраїлю, прискорене здобуття членства в Євросоюзі або безпекові гарантії в рамках особливого партнерства зі Сполученими Штатами.

Навіть більше, нинішня криза відкриває для України варіанти для подальшого зближення та зрештою вступу України до НАТО, вважає Сергій Сидоренко. «В НАТО вже тривають ди-скусії, як змінити Вашингтонський договір для потенційного приєднання України та Грузії таким чином, щоби колективний захист поширювався лише на підконтрольні урядам, неокуповані території», — пояснює він.

Те, що в очах Заходу ОРДЛО офіційно стали окупованою територією, може допомогти Україні на цьому шляху, але лише якщо лінію розмежування вдасться стабілізувати. «Аби лише українська влада зрозуміла, що тільки геополітики для вступу в НАТО не вистачить. Без реформ та боротьби з корупцією ця мрія залишиться недосяжною», — підсумовує Сергій Сидоренко.

Галина КОРБА.