№ 9-10 (22332-22333) четвер-субота 3-5 лютого 2022 року

Святки минули. Позаду — ворожіння на вилитому воску і на відображеннях у дзеркалах. Тож повернемося до наукового способу передбачення майбутнього. Підкинемо монетку. Впаде цифрою вгору — буде велика війна. Впаде гербом вгору — не буде. У бородатому анекдоті передбачений варіант, коли монетка падає на ребро. Про таку можливість військові експерти і політичні аналітики чомусь забули. А даремно.

Вірити — не вірити

Опитування населення, якими переповнені інтернет-ресурси по обидва боки барикад, починаються словами інтерв’юерів «Чи вірите ви, що почнеться велика війна?». Правильною відповіддю на це питання, з моєї точки зору, було б покласти руку на Біблію, послатися на Коран або Тору, але замість цього експерти і політики міркують про те, що до віри ніякого стосунку не має. Рахують російські танки на українських кордонах і роблять припущення про те, що відбувається в голові Путіна.

Координаційна рада із захисту української мови та культури 14 січня ухвалила звернення до уряду України та українців світу про визнання колядок, щедрівок та вертепу національною культурною спадщиною українського народу:

«Українські новорічно-різдвяні традиції — колядки, щедрівки, Вертеп, засівання та инші, з ними тісно пов’язані, поза сумнівом, є однією з «культурних візитівок» Українського Народу.

Харківська громада на захист Конституції та прав людини-громадянина, яка об’єднує 22 організації загальноукраїнського статусу і 85 — місцевого, звернулася до керівників Одещини — голови ОДА С.Р. Гриневецького, і голови облради Г.В. Діденка — з листом-клопотанням щодо гідного відзначення 85-річчя нашого славного земляка — поета, мовознавця, борця за утвердження української державності Олекси Різникова. У зверненні, зокрема, йдеться:

«24 лютого сповниться 85 років видатному українському мовознавцеві, поетові, публіцистові, авторові близько 40 книжок, лауреатові багатьох літературних премій, громадському діячеві, колишньому дисидентові й багатолітньому політв’язневі СССР вашому краянину Олексієві Сергійовичу Різникову. Дата ця символічно збігається із 90-літтям створення Одеської області (27 лютого 1932-го).

Нещодавно відзначила 80-річний ювілей одна з найвідоміших у Балті ветеранок праці Галина Іванівна Баженова.

Усе життя вона живе у нашому місті, де її знає й шанує не одне покоління земляків. І більшу частину своїх літ — аж півсотню — присвятила районній друкарні, де працювала метранпажем, тобто, як нині сказали б, верстальницею газети металевого набору. Ця колись чи не найважча і найвідповідальніша в поліграфії професія в наш комп’ютерний вік відійшла в небуття. Більшості з тих, хто читає ці рядки, навряд чи такі слова, як «верстатка», «гранки», «матриці», «кліше», «марзан», «лінотип» та інші терміни, які, по суті, зникли з ужитку або набули нового значення. А тоді вони були звичними, робочими для всіх причетних до випуску друкованої продукції.

2021 року Україна вчетверте поспіль оновила історичний рекорд аграрного експорту.

Торік частка агропродовольчої продукції в загальному експорті України зменшилася із 45% у 2020-у до 41%, зберігши при цьому лідерство в його товарній структурі, поінформував заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Микола Пугачов.

ТОВ «Агро-Південь-1» — одне з найбільших сільгосппідприємств на території Визирської, Красносільської та низки інших об’єднаних територіальних громад Одеського і сусіднього Березівського районів.

Агроформування вже не один рік справно виконує свої зобов’язання перед пайовиками, своєчасно сплачує належні податки і, звісно ж, дбає про нарощування власного виробничого потенціалу.

У селі Гвоздавка Друга Зеленогірської територіальної громади в листопаді 1941 року румунсько-німецькі окупанти влаштували концтабір. За офіційними даними, у цьому гетто фашисти закатували, заморили голодом і холодом 4772 особи. Сьогодні тут віднайдено п’ять місць масових захоронень, але їх може бути й більше.

Ще є живі свідки тих трагічних подій. Чимало спогадів залишили по собі старожили. Скажімо, збереглася розповідь жителя Гвоздавки Другої Павла Григоровича Рублі, в якій він повідав, що євреїв зганяли до табору з Молдови, Бессарабії, з Балти, Ананьєва, з Поділля та інших місць.

«Всеволод Змієнко. Дві війни одного одесита» — таку назву має кіноролик, презентація якого відбулася 21 січня у відділі соціокультурної діяльності Одеської обласної наукової бібліотеки ім. Михайла Грушевського в рамках проєктів Українського інституту національної пам’яті, присвячених загальноєвропейській та загальноукраїнській історії нашого міста.

Ім’я Всеволода Юхимовича Змієнка (1886 — 1938), одесита, видатного військового і державного діяча, який посідає чільне місце в українській і європейській історії буремних 1910 — 1920 років, на жаль, і досі мало відоме широкому загалу. Сподіваюся, що презентований кіноролик бодай почасти заповнить цю прогалину. Бо про таких достойників, як генерал-хорунжий Армії УНР Змієнко мусить знати й пам’ятати і його рідна Одеса, й уся Україна, а в контексті нинішньої російсько-української війни — й нерішуча Європа.

Нинішній рік розпочався резонансним відзначенням 90-ліття від дня народження самобутнього таланту, одного із засновників південного народного декоративного стилю, заслуженого майстра народної творчості України Ростислава Михайловича Палецького (1932—1978). Інтелігенція Одещини підтримує ініціативу мешканців Троїцького оголосити 2022-й Роком Ростислава Палецького.

Для нас надзвичайно цінними є свідчення земляків-ровесників митця, які близько його знали, спілкувалися з ним. Пропонуємо вашій увазі спогади бібліотекарки Троїцької сільської бібліотеки, вчительки української та французької мов місцевої школи, учасниці об’єднання «Степовий колос» Галини Олексіївни Клібановської-Шовпан.

Допрем’єрний показ-презентація документальних фільмів «Віднесені водою» та «Печерні» відбувся 24 січня в Одеській національній науковій бібліотеці. Подію організувала команда «Суспільне. Одеса» спільно з колегами із «Суспільне. Черкаси» та «Суспільне. Тернопіль».

У головному читальному залі зібралося чимало шанувальників якісного кіно.

Талановита молодь Одещини знову порадувала нас вдалими виступами, а відтак і здобутими найвищими нагородами. Цього разу — у Всеукраїнському конкурсі мистецтв і талантів, що пройшов у столиці нашої держави Києві.

Урочиста зустріч-вшанування переможців відбулася 21 січня у приміщенні Одеської регіональної органі-зації Національної спілки журналістів України за участі її голови Юрія Анатолійовича Работіна, професорки кафедри сольного співу ОНМА ім. А.В. Нежданової Ганни Андріївни Джулай та автора цих рядків. Як слушно зазначалося на зібранні, ці діти — гордість нашого краю.

Січень — це той місяць, коли завісу таємничості відкривають археологи і починають активно хвалитися зробленими за попередній рік відкриттями та здобуткати, адже після закінчення польового сезону, а це, зазвичай, кінець листопада, і до кінця грудня в новинах про археологію виникає певна пауза.

То чого ж такого унікального і цікавого «накопали» минулоріч в Україні? «Збруч» (https://zbruc.eu) спершу мав думку створити рейтинг найважливіших археологічних знахідок 2021 року, але від цієї думки швидко відмовилися — це «чорні копачі» можуть поміряти свій успіх намацально, бо ж роблять на тому гешефт, а як оцінити внесок відкриття у культуру і науку?! Тож нині ми розкажемо вам про те, що, на нашу думку, є найяскравішими минулорічними знахідками науковців на землях України.

Мій ярий крик, мій біль тужавий,
Випалюючи ржу і гріх,
Ввійде у складники держави.
Як криця й камінь слів моїх.
Зі збірки «Перстень Полікрата» (Львів, 1939).

1 лютого сповнилося 125 років від дня народження українського письменника, публіциста, культуролога-енциклопедиста Євгена Маланюка — одного з найяскравіших представників вітчизняної літератури XX століття, поета української еміграції.

Творчий доробок Євгена Маланюка став широко відомим лише на початку 1990-х років — через три десятиліття після його смерті. Довгий час ім’я цього поета було під забороною радянської влади. Його творчість замовчували, фальсифікували. Змушений жити поза межами України, він усією своєю діяльністю прагнув сприяти відродженню української держави, утвердженню самобутньої української нації.

Символ удачі, добра, благополуччя, довірливості, мила яскраво забарвлена комашка, яка зовсім не боїться людей і якій ми дозволяємо повзати по руках, терпляче вичікуючи, поки вона не розправить крильця і не сягне ввись. Комаха настільки дрібненька, що без лупи й не розгледіти цього монстрика, адже насправді сонечко, яке викликає бажання нескінченно ним милуватися, має надміцні щелепи і є визнаним хижаком тваринного світу, до того ж набуло репутації страшенної ненажери. І не стільки сама комаха, скільки її численне потомство – личинки, справжні хвостаті страшки, покриті пасмами настовбурчених щетинок.

Нам зазвичай відоме семикрапкове сонечко, але у світі їх існує понад п’ять тисяч видів. Забарвлення більшості дуже яскраве — червоне з чорними цятками, кількість яких у різних видів може варіювати від 2 до 22. Та є сонечка з помаранчевими і жовтими надкрильцями, не лише з чорними, а й з білими крапками. Бувають вони і смугастими, й одноколірними, й не у всіх є ті цятки. Вони відрізняються за кольором. Скажімо, двокрапкове сонечко може бути червоного кольору з чорними крапками або, навпаки, чорного з червоними.

У 2021 році ДТЕК «Мережі» встановила на електроопорах 197 платформ для гнізд лелек, 2342 спеціальних птахозахисних маркерів і кожухів на електролі-ніях, 137 штучних гніздівель для хижих птахів та провела наймасштабнішу еколого-просвітницьку акцію в Україні #Лелеченьки. Ці ініціативи допомогли зберегти понад 1650 пернатих, у тому числі тих, що перебувають під захистом Бернської конвенції та Червоної книги України.

— Захист біорізноманіття на територіях діяльності — один із пріоритетів у нашій роботі. Компанія, починаючи з 2013-го, дбає про збереження птахів і з кожним роком масштабує програму орнітологічної безпеки. Ми прагнемо поєднувати досягнення цілей бізнесу з конкретним внеском у захист і збереження навколишнього середовища та біорізноманіття.

1 лютого в Україні розпочалася кампанія зі щеплення від поліомієліту. Її перший етап охопить дітей віком від 6 місяців до 6 років, які пропустили вакцинацію за Національним календарем, і триватиме три тижні.

Таких заходів необхідно вжити через виявлення восени 2021 року вірусу у 20 дітей на Рівненщині й Закарпатті (тоді одна дитина отримала параліч, а 19 були контактними і мали безсимптомний перебіг). Ще один випадок захворювання на поліомієліт зафіксований уже в січня 2022-го, знову на Закарпатті.