Не змарнувати потенціал України!

У світі, схоже, нема реальних планів загнуздання агресора: попередження не діють на того, хто пішов ва-банк. Проте є водночас і добра новина: ключ до трансформації самої Росії — в Україні, у стінах Святої Софії. Саме духовна сила українців й готовність їх до захисту своєї волі та незалежності визначать долю цього затяжного конфлікту.

Чи готові українці до цієї місії?

Без сумніву, наша країна, зо-крема й нинішнє її керівництво, має цілу низку позитивних здобутків: відкриття ринку землі, допомога внутрішнім переселенцям, успішні дипломатичні ініціативи, зокрема створення «Кримської платформи», та інші. Але очікуваних системних змін на краще не сталося. Навпаки — наростає політична криза, на неї нашаровуються кризи економічна й енергетична. Всі вони є наслідком не лише непрофесійності керівництва держави, а і його небажання прислухатися до остережних голосів. Влада не звертає належної уваги на критику, не дослухається навіть до слушних рекомендацій опозиції, не звертає увагу на експертну думку і навіть у своїх лавах не хоче чути заперечень, позбавляючись критиків і замінюючи високопосадовців, якщо їхні позиції суперечать бажанням офісу Президента.

Нас тривожить, що нечисленні проросійські політичні сили в Україні дисципліновані та відмобілізовані, немовби керуються з єдиного центру. Натомість широкий загал проукраїнських полі-тиків такої консолідованості, на жаль, не виявляє. Ми вдячні багатьом із них за належні державницькі кроки й нейтралізацію підступних задумів прихованих ворогів, однак реальністю є й інше. Взаємна боротьба, амбіції бачити тільки себе національним лідером, неспроможність поставити інтереси держави вище за свої партійні й особисті інтереси — все це демотивує й розколює суспільство.

За таке взаємопоборювання чи не найбільша відповідальність лягає на Президента Володимира Зеленського і його правлячу партію, які сьогодні уособлюють українську владу. З усього видно, що владна верхів-ка вправно освоїла ті видимі й потаємні інструменти системи, яку вона покликана була змінити. Ми поділяємо тривогу укра-їнських правозахисників, які фіксують численні випадки порушення прав людини, нехтування верховенством права, руйнування парламентаризму, намагання перетворити суддів на слухняних виконавців волі офісу Президента України.

У стосунках з олігархами Президент Зеленський переймає російські засоби їх приборкання та повного підпорядкування владі. Замість відділення бізнесу від влади, чого очікувало суспільство від нової керівної сили, в політиці чинного Президента щораз більше проявляється прагнення контролювати бізнес і прибрати своїх конкурентів з політичного ринку. При цьому рівень політичної корупції в правлячій політичній силі настільки високий, що це прямо суперечить мандатові, отриманому Президентом Зеленським на виборах 2019 року.

Помітними стають спроби зменшити в країні політичну свободу. Знову з’явилися «темники», наявні ознаки цензури. Діалог з громадянським суспільством зводиться до рівня окремих пресконференцій та слухань на засіданнях парламентських комітетів. Влада намагається «зачистити» медіаринок, використовує правоохоронні органи і суди для залякування своїх опонентів і протестних громадянських рухів. Прикладом можуть слугувати десятки кримінальних проваджень, відкритих проти чиновників місцевої влади Києва, які тривають вже більше ніж пів року. Мета очевидна: перебрати під свій контроль більшість повноважень КМДА щодо Києва і заодно очорнити Віталія Кличка з його найменшим антирейтингом у 12%.

Вручення підозри у вчиненні державної зради та сприянні терористичній організації Петру Порошенку — один із проявів небезпечного крену в політиці Президента Зеленського. Обидва ці формулювання передбачають наявність прямого умислу на скоєння дій, кваліфікованих саме таким чином. Підозра має бути обґрунтованою, але в офіційній версії вона не містить жодного аргументу, який би доводив такий умисел. Тому вона є юридично нікчемною і свідчить про очевидне політичне переслідування чинним Президентом свого опонента. Як можна не бачити, що таке переслідування стане щедрим подарунком державі-агресору й викличе чергове розчарування союзників України, допомога з боку яких в умовах російської агресії є необхідною передумовою нашої перемоги?!

Це переслідування лише поглибить розкол у державі, оскільки сподобається одним й гальванізує протест з боку інших. Чи цього хоче Президент Зеленський, коли на кордонах нашої країни стоять ворожі війська?

Так, ми усвідомлюємо, що в умовах граничних геополітичних викликів керівництву держави хотілося б мати суспільство, яке слухалось би його керма. Проте спроби зібрати це суспільство в «один кулак», згортаючи демократичні свободи й нарощуючи елементи авторитарності, насправді є погибельними, оскільки неминуче вестимуть до подальшого зловживання владою, а тоді до фактичного поглинання країни авторитарною Росією. Натомість країну можна і треба консолідувати, опанувавши якісно іншу методологію, до якої не звикла наша система державного управління, а саме: невтомного узгодження своїх дій з політичними партнерами й опонентами, пошуку спільної стратегії національного розвитку на основі спільної ціннісної платформи.

Більша відповідальність, яка завжди лягає на чинну владу, не знімає відповідальності за стан справ у державі з політичної еліти та громадянського суспі-льства загалом. Невимовно боляче дивитися на те, як взаємна ворожнеча — отой бич української історії — вкотре підриває наші сили й національні шанси. Єдине розділення, яке мали б дозволити собі українці в цей відповідальний момент, — це розділення на тих, хто особисто захищає країну від російської агресії, і тих, хто їм допомагає її захистити. Адже саме це й допомогло нам вистояти 2014 року. Не забуваймо, що в Кремлі добре знають наш національний характер, зокрема знають про руйнівну силу наших стихійних «чорних рад». І не лише знають, а й на них розраховують і їх повсякчас провокують. Тому ще і ще раз закликаємо усіх нас: стишімо запал міжпартійних і міжособистісних суперечок! Навчімося розрізняти головне від другорядного — і єднаймося у цьому головному!

У 2010—2013 роках наша Група намагалася остерегти Віктора Януковича та його команду, що політичний режим, який ігнорує громадянське суспільство, порушує права людини й не дотримується верховенства права, приречений на поразку. В цих умовах влада швидко втрачає легітимність. Сьогодні ми хотіли б спрямувати свій остережний голос як до Президента Зеленського, так і до всіх учасників політичного процесу. Потенціал України неймовірний, і гріш ціна буде всім нам, якщо ми його змарнуємо!