№ 104 (22323) середа 29 грудня 2021 року

Сьогодні ви тримаєте в руках останнє число «Чорноморки» за 2021 рік. Дякуємо за те, що читали, а отже й підтримували українське слово.

Особливо ж подяка тим, хто своїми посильними внесками, разовими чи й регулярними, долучився до випуску газети, переказавши кошти на редакційний рахунок чи оформивши передплату для малозабезпечених сімей, бібліотек, інтернатних закладів, військових частин. Ось вони, сучасні Чикаленки, чия відданість українській справі сягає не лише глибини душі, а й глибини кишені: Євген Акимович, Арсенія Велика, Микола Веселовський, Олексій Волович, Анатолій Глущак, Ганна Головата, Ольга Гольд, Василь Дяченко, Світлана Завальна, Любов Ісаєнко, Микола Коваль, Віктор Медвєдєв, Галина Могильницька, Володимир Павліченко, Микола Пасічник, Ярослав Прокопишин, Ганна Рудик, Віктор Чеголя, Софія Шеренгова, Олександр Школьний. Дякуємо всім, і нехай добро віддасться кожному сторицею.

Короткий курс Незалежності

Як і більшість дітей, я любив романи Дюма, читав їх із захопленням, і, перечитуючи, збагнув: «Три мушкетери» — найкраща книжка. Продовження — гірші. Через роки зрозумів: це стосується будь-якого сюжету. Не тільки в літературі. В історії також.

Від романтичного сюжету
до трилера

Минуло тридцять років з дня зникнення радянської імперії з політичної карти світу. І створення держави, в якій ми з вами живемо. Точкою відліку зазвичай вважають 24 серпня. Але сюжет став незворотнім не в день, коли Верховна Рада УРСР прийняла Акт, який проголосив незалежність України. Не в день Всеукраїнського референдуму 1 грудня. І не 8 грудня — в день підписання Біловезьких угод. А 25 грудня 1991 року, коли Горбачов оголосив про свою відставку. З телевізора.

У ці новорічно-різдвяні дні одеситів і гостей міста запрошують на всілякі святкові дійства, які проходитимуть на різних локаціях в обласному центрі.

Але перш ніж рушати на ту чи іншу атракцію, подбайте про власну безпеку і безпеку тих, хто поруч з вами. Передусім, не долучайтеся до масових гулянь, якщо ви чи хтось із близьких, з ким контактуєте, почувається зле. Пам’ятайте: коронавірус не взяв на свята тайм-аут, а, навпаки, зловтішається потенційною легкою здобиччю.

Громадянська мережа «Опора» 16 років системно спостерігає за тим, як будується демократія в Україні. Насамперед електоральна. Строк великий. Уже хоча б для того, аби допомогти українцям увімкнути довгу пам’ять. І не робити одних і тих же помилок, обираючи країні владу, а собі — майбутнє.

Політична ситуація загострилася. Вже зараз чинна влада й опозиційні сили працюють на парламентські та президентські вибори, що наближаються, задіявши всі наявні ресурси. Енергетична й управлінська кризи, вибухнувши, вкотре винесли на порядок денний запитання: чи вдасться Зеленському утримати владу і якщо ні, то в який саме спосіб її буде передано наступникам — у мирний, на виборах, чи знову на Майдані?

Президент і його команда втрачають рейтинг та до-віру українців, бо оминають реальні проблеми громадян, а лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко вимагає від влади чесного й прозорого діалогу з людьми, наголосив політолог Тарас Загородній під час «круглого столу» «Послання президента парламенту — енергійний старт виборчої кампанії. Хто основні гравці?», що відбувся в ІА «Інтерфакс-Україна.

«Звичайно, фактор Тимошенко буде досить вагомим, бо в неї є розгалужена партійна структура, вона постійно наголошує на некомпетентності влади, по-стійно тисне на них по всіх фронтах. Це стосується, зокрема, її вимог щодо зниження тарифів та ліквідації «Нафтогазу», який, попри обіцянки президента, продає газ уже по 46 гривень за куб», — зауважив експерт.

(Ярослав Грицак. Подолати минуле: глобальна історія України. К.: Портал, 2021. — 432 с.)

Аксіоматично: однією з підвалин модерного українського націоналізму (вживаю це слово в академічному значенні, без жодних політичних конотацій) стала написана наприкінці XVIII століття «Історія Русів», яка розходилася в численних списках по старшинських родинах колишньої Гетьманщини, і щодо авторства якої досі точаться суперечки (що, цілком можливо, й не дійдуть ніколи остаточного розв’язання). Цей текст не лише вплинув на перші «наукові» історії України Дмитра Бантиша-Каменського (перше видання 1822 р.) і Миколи Маркевича (видана в 1842—1843 рр.), але й мав величезне значення для розвитку і становлення нашого літературного романтизму (який, своєю чергою, ліг в основу формування новітньої української тожсамості). Напевно, і Шевченко був би іншим, якби не читав гордої й волелюбної промови (як тепер відомо, цілком вигаданої) ув’язненого Павла Полуботка, зверненої до деспотичного імператора Петра І.

Наступні дві впливові синтетичні історії в одному томі з’явилися вже на початку ХХ століття. Микола Аркас був сином російського адмірала і водночас — талановитим дилетантом-істориком і митцем; у своїй з любов’ю зредагованій Василем Доманицьким «Історії України-Русі» (перше видання 1908 р.) він дещо осучаснив романтичні схеми ХІХ століття. Натомість наш найбільший тоді (та й, напевно, і дотепер) фаховий історик Михайло Грушевський у популярній «Ілюстрованій історії України» (1913 р.) коротко виклав ту схему, яку від кінця ХІХ століття сам же розробляв у багатотомній «Історії України-Руси»: історія українського народу була тяглою і розвивалася паралельно з історією тих держав, до складу яких у різні часи входила українська територія.

26 грудня сповнилося 70 років художникові, гончареві, викладачеві Олександру Івановичу Гаркавченку.

Народився він на Запоріжжі, недалеко від Гуляйполя, столиці нашої вольниці, що, мабуть, і позначилося на його характері. З дитинства в Олександра проявилися малярські здібності, й уже з 12 років він мріяв учитися на художника. Після школи дали характеристику для вступу в інститут. Але спочатку потрапив до машинно-будівельного технікуму. Військову службу проходив в Одесі, а після армії вступив на художньо-графічний факультет педінституту ім. К.Д. Ушинського.

Надія МОВЧАН-КАРПУСЬ

Лиш прощається січень з груднем, а вже лютий його підпирає. Зимове сонце розпочало свою велику роботу вигрівання землі. Воно підіймається все вище й вище, несміливими легкими кроками наближається до весни. В народі так і кажуть: «Січневе сонце на весну повертає».

Ледь помітно довшають дні, але про тепло думати ще годі. Надто сердито дзвенять у тятивах електричних дротів морозні вітри, припікають вуха, обличчя, пробираються під одяг... Глибоко промерзають маленькі річки та озерця. Січуть колючим снігом заметілі, піднімаючись у круговерті над обійстями, хатами, долинами, левадами. Холодні вітри голодними вовками виють у полях. Натужно гуде ліс...

Щороку я ходив посівати до нашої давньої знайомої, бабусиної подруги ще з тих часів, як вони ходили до школи, пані Григорчук, а може, Григоряк, не пригадую тепер, я називав її Григорчихою — так і залишилась у моїй пам’яті.

Жила неподалік, в самому кінці крутого узвозу, який починався поруч з нами, за два будинки. Узвіз той був дуже крутий, тож дітлахи обрали його собі для швидкісного спуску на санчатах. Мене, малого, до них не пускали, а тому лише спостерігав за божевільним летом санчат і потерпав, щоб ніхто не влетів у паркан, яким закінчувався узвіз, — далі був заверт під прямим кутом, і бідолашний паркан добре таки страждав од малих шибеників, та так, що врешті господарі махнули рукою й перестали його лагодити, а найголовніше — вже не сварили дітлашню…

На порозі – зимові свята. Традиційним доповненням до новорічних і різдвяних подарунків для малечі будуть різні цукерки.

Та чи корисні вони?

Чому важливо відмовитися від звичайних цукерок?