№ 102-103 (22321-22322) четвер-субота 23-25 грудня 2021 року

Порівняно із загрозою можливої війни в центрі Європи сюжет, про який піде мова нижче, не здається важливим. Ну, подумаєш, п’ятому президентові України оголосили підозру у скоєнні злочину за статтею 111, ч. 1 (державна зрада) та статтею 258-3, ч. 1 (створення терористичної організації). І хочуть посадити до в’язниці. Так, нині засуджених й ув’язнених президентів у світі більше десятка. Дехто з них уже відсидів і вийшов на волю.

За змовою із невстановленими особами

Однак більшість з глав держав за ґрати потрапила через банальну корупцію або в результаті махінацій на виборах. У нас — інший випадок. Якщо підозри справедливі, в чому є великі сумніви, то Петро Олексійович Порошенко зрадив державі і створив терористичну організацію, щоб повалити самого себе. Це, погодьтеся, крутіше за спробу «державного перевороту», оголошеного Володимиром Олександровичем Зеленським.

21 грудня, у 160-у річницю від дня народження українського мецената, одного з ініціаторів скликання Центральної Ради Євгена Чикаленка, «Укрпошта» ввела в обіг марку із зображенням його порт-рета. Випуск ініційований Українським інститутом національної пам’яті.

Як меценат Євген Чикаленко заснував Фонд допомоги українським письменникам ім. Д. Мордовця, підтримував діяльність Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, видавав твори І. Франка, М. Коцюбинського, В. Винниченка та інших літераторів, україномовну газету «Рада», словники сільськогосподарської, природничої та математичної лексики. Його наукова праця «Розмови про сільське господарство» стала на той час головним посібником-порадником для українських селян.

До 160-річчя від дня народження Євгена Чикаленка

Євген Чикаленко є нині актуальнішим, ніж був за свого життя, тому що меценатство сьогодні в Україні не в моді.

Сьогодні в моді спонсорство, інвестиції — все те, що пахне фінансовими чи політичними дивідендами. Поширеним зараз є обкрадання бюджету. В Україні заведено давати хабарі і брати їх. Сьогоднішні грошові мішки не люблять розкидатися грішми. Вони воліють ховати їх в офшорах. Чикаленко ж віддавав свої великі статки заможного поміщика своїй нації, розвиваючи і пропагуючи її ідентичність.

У п’ятницю відбулася сесія обласної ради. У порядку денному — більше 80 питань. Серед ключових — звіт голови облради Григорія Діденка за період роботи з 4 грудня 2020-го до 17 листопада 2021-го, який містив ґрунтовний аналіз економічного та соціального життя Одещини.

За його словами, попри те, що депутатський корпус — це люди з різними політичним поглядами та переконаннями, а відтак не завжди легко знаходити консенсус, робота обласної ради нинішнього року була конструктивною і послідовною.

21 грудня — День служби зайнятості України

Щорічно напередодні свята подумки проводжу підумки роботи за рік, що минув. Безумовно, останні два роки були дуже важкими, непростими, зважаючи на світові події, зумовлені пандемією, але і в цій ситуації колектив нашого Центру, можна сказати, гідно справився з покладеними на нас обов’язками, що ще раз підтверджує: всі закони реалізують люди на робочих місцях, і від їхньої стійкості, відповідальності залежить успіх будь-якої справи.

Тож сьогодні з нагоди свята створення нашої Служби передаю найщіріщі вітання колективу Одеського обласного центру зайнятості, всім моїм колегам, а особливо — колективу, який маю честь очолювати і який у будь-яких робочих ситуаціях працює ефективно та добросовісно. Бажаю всім міцного здоров’я, емоційного та фінансового благополуччя і віри у те, що якщо МИ РАЗОМ — неможливого дуже мало.

Недавно до Южненської міської ради надійшов лист Уповноваженого із захисту державної мови з пропозицією переглянути назву міста як таку, що «носить російськомовний характер… запозичена та не відповідає правилам і нормам українського походження».

12 листопада міськрада оголосила про початок обговорення цього питання з громадськістю на електронній платформі впродовж місяця. Всього проголосували 528 осіб. Чому ж так мало в успішному місті, де більшість має доступ до інтернету?

Перед початком сесії Одеської обласної ради, що відбулася 17 грудня, представники скаутської організації «Пласт» принесли у залу благодатний Вифлеєм-ський вогонь і передали його голові облради.

«За традицією, наприкінці року українські скаути передають Вифлеємський вогонь у різні куточки України, приносять його у церкви, лікарні та державні установи. Отримуючи цей вогонь, слід пам’ятати, що він є символом добра, миру, злагоди та любові до людей. Тож нехай Вифлеємський вогонь надихає всіх вас, шановні депутати, на мудрі рішення, добрі справи й дарує різдвяну радість», — з такими словами звернулися пластуни до обранців нашої обласної громади.

При вході на подвір’я старовинного будинку — синя табличка, як зазвичай буває на державних та комунальних закладах, із надписом: «Компактне поселення внутрішньо переміщених осіб та учасників АТО й ООС «Успенка».

— А ми самі цю табличку зробили, — наголошує одна із мешканок будинку, багатодітна мати із Маріуполя Тетяна.

Як з гарантом розмовляти

Нам потрібні журналісти,
щоби славити гаранта,
а хто проти, ті – писаки,
тобто найманців команда.

Відразу зазначу, що йдеться про досить вузький прошарок громадян, який, утім, суттєво впливає на настрої в суспільстві. Принаймні є непоганим «датчиком».

Коли відставний офіцер Микола Солоненко, що поїхав «наводити мости» між рідною Коломиєю та Донбасом, серед білого дня отримав у Краматорську несподіваний удар у серце (за мову і за вишиванку), я дочекався повернення ветерана і поцікавився його враженнями від поїздки. Пан Микола сказав, що якби жив з дітьми у Краматорську, то не радив би їм розмовляти на вулицях укра-їнською. Бодай у тих ситуаціях, коли ти не відчуваєш себе достатньо захищеним. Це я стосовно впливу «бикуючих» на настрої в суспільстві. Вони відчутно впливають.

88% жителів південних областей, зокрема Одещини, обрали свободу першою з найважливіших цінностей для прав людини. Такі дані були отримані під час загальнонаціонального опитування, проведеного із 6 по 19 жовтня, Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром прав людини ZMINA за підтримки проєкту «Права людини для України», який впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії.

Результати третьої хвилі опитування «Що українці знають та думають про права людини», яке з 2016-го проводиться кожні два роки, щоб вивчити сприйняття, уявлення і розуміння прав людини та основоположних свобод в українському суспільстві, були презентовані в Одесі 16 грудня.

У сім’ї Євгена Чикаленка згадували найвідомішу думку-афоризм свого великого родича, яку він часто повторював: «Легко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте любити її до глибини своєї кишені».

Ще задовго до 160-річчя від дня народження нашого видатного земляка Євгена Харлампі-йовича Чикаленка (21 грудня1861 р. — 20 червня 1929 р.) стезю до села Перешори Куяльницької територіальної громади Подільського району, де був його родовий маєток, торувало чимало шанувальників цього щедрого українського мецената-патріота. Саме тут поміщик-українофіл втілював свої агрономічні новації та виявляв свою любов до праці на землі та всього українського.

Дитинство Євгена минуло у місті Ананьєві, де батько служив секретарем повітового суду. Тільки після смерті діда, Івана Михайловича Годорожія-Чикаленка, батьки переїхали до родинного маєтку. Відставний урядник повітового суду раптом захопився у Перешорах сільським господарством і помітно примножив нажиті дідом статки. Він прикупив ще 900 десятин землі і поставив господарство на ширшу ногу. Справа пішла, і Харлампій Іванович цареву службу остаточно залишив.

В «Илюстрированном путеводителе по Юго-Западным казенным железным дорогам» видання 1899 року писалося: «Маєток цей, що має 2000 десятин, один із найкращих у Херсонській губернії в сенсі застосування інтенсивної культури; у ньому є завод коней…, а також завод сірої української худоби. Крім того, влаштовано розсадник лісових порід: акації, ясеня, клена, ільма; щорічно засівається та засаджується 5 десятин лісу». З плином часу «млинок і садок» поглинув морок історії, як і панську садибу, де ташувалась місцева школа…

Сотні бід тяглись за нами вслід,
Щоб нашу честь, язик, ім’я затерти.
Іван ФРАНКО.

Ненавиджу суржик.

І співчуваю тим, хто розмовляє суржиком: це не вина їхня, а біда, на яку вони самі часто не зважають, властиво — не помічають. Якою мовою вони розмовляють — українською, російською? Суржик — не мова. Це небезпечна хвороба. Не смертельна, звісно, бо, як мовиться в одній пісні, «можна жити хохлом, і не згіркне від того хлібина». Науковці, одначе, стверджують, що така скалічена балачка отуплює людину, зводить її мислення до примітиву. Хоч це не завжди помітно з першого погляду. Та, як би там не було, суржик — це справді ракова пухлина на тілі української мови.

Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством економіки України.

Створена у грудні 1990 року. На сьогодні Служба є активним посередником на ринку праці між роботодавцями і шукачами роботи, вона на безоплатній основі надає послуги із пошуку підходящої роботи та підбору персоналу, послуги з державного соці-ального страхування на випадок безробіття, а також здійснює виплату матеріального забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою роботи.

ТОП-5 гарантій захисту від незаконного звільнення

В умовах соціально-економічних потрясінь збереження роботи стає одним із ключових пріоритетів як для окремих громадян, так і для держави в цілому.

Відповідно до статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Ці приписи деталізуються у статті 5-1 Кодексу законів про працю України, за змістом якої держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи. Нагадаємо, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про зайнятість населення», державна політика зайнятості населення базується на принципах пріоритетності забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави.

Прикро, що після 2014 року інформації про Крим і кримчан у нас суттєво поменшало. Знаємо про наступ Росії на свободу слова, про арешти дисидентів, але це лише в загальних рисах. Тому дуже цікаво спілкуватися з вихідцями з Криму, особливо, якщо у них залишилися родичі, друзі та знайомі на півострові.

Февзі Мамутов якраз і належить до такої категорії. Та й за поглядами він із «наших», тобто з тих проєвропейськи налаштованих кримчан, які не можуть існувати в умовах несвободи. Тому, живучи в Одесі, без особливих проблем став депутатом обласної ради. Тут народився і його син, ставши таким чином «одеситом у першому поколінні». З теми самореалізації ми й розпочинаємо нашу розмову:

До різдвяних свят усі готують гостинці, наряджають ялинки, прикрашають помешкання й місто яскравими гірляндами… Наша Лютеранська церква теж підготувала для одеситів гарний дарунок — грудневі музичні вечори.

У прикрашеному ялинкою храмі Святого Павла (Центральний лютеранський кафедральний собор України), що на вул. Новосельського, 68, відбувся прекрасний концерт органної музики. У програмі — величні твори Ф. Генделя, Й-С. Баха, А. Дворжака, Ж. Оффенбаха, Ф. Мендельсона та інших композиторів, які майстерно виконували органістка Вероніка Струк і скрипалька Наталія Литвинова. А своїми чудовими голосами радували присутніх заслужена артистка України Тетяна Спаська (мецо-сопрано), народний артист України Василь Навротський (бас) і Ганна Шафажинська (сопрано). Наших оперних співаків добре знають і цінують у всьому світі. Тетяна Спаська і Василь Навротський — солісти Одеського театру опери та балету й одночасно викладачі кафедри сольного співу Музичної академії ім. А.В. Нежданової. Вони – бажані гості багатьох театрів Європи та світу, з успіхом гастролювали, виконуючи складні партії, в Іспанії, Італії, Чехії, Німеччині, США, Франції та інших країнах.

Кожен із нас будь-коли може зіткнутися з небезпечними ситуаціями в повсякденному житті (аварії, пожежі, шквальний вітер, землетрус тощо). Тому дуже важливо вміти оцінювати їх ризики, знати основні ознаки загрози, що насувається, пам’ятати порядок дій і не розгубитися в критичний момент.

Правильно діяти в кризових ситуаціях — це порятунок.

День п’ятниці, 17 грудня, в Одеській національній науковій бібліотеці пройшов під знаком документального кіно. На допрем’єрних показах-презентаціях переглядали дві стрічки: «Кіровоградщина. Життя на урані» та «Покоління «золотої алеї»». Для широкого загалу на Суспільному їх показуватимуть з 22 грудня, а в Ютюб — з 26-го.

У прикрашеному до новорічних свят головному читальному залі зібралося чимало людей, серед яких — творці фільмів, науковці, освітяни, студенти, громадські активісти.

При зверненні за призначенням пенсії до органів ПФУ бувають непоодинокі випадки щодо необхідності підтвердження дошлюбного прізвища (тобто прізвище в деяких документах не збігається з паспортом).

У ситуації, коли шлюб розірвано і жодних документів не збереглося, потрібно отримати витяг із Державного реєстру актів цивільного стану. Це можна зробити в будь-якому відділі ДРАЦС незалежно від місця державної реєстрації акта цивільного стану й місця проживання заявника.

З-поміж листів, які надходять до Південноукраїнської екологічної спілки, є і такого змісту:

«Протягом багатьох років в алтестівській землі, недалеко від кафе «Родничок», зберігається шкідлива й небезпечна для всього живого речовина — дуст. У минулому столітті була спроба його вивезти, але закінчилася вона невдало. Відтоді ніхто цим питанням не займається, і ДДТ продовжує труїти нашу землю та воду. Цьогоріч був опублікований аналіз риби з Хаджибейського лиману на токсини. Вміст у ній дусту перевищує всі норми і робить її неїстівною.