Проти свободи злото — болото

Його твори — невичерпне джерело мудрості. Який би з них ми не взяли перечитувати — чи то віршований цикл «Сад божественних пісень», чи «Байки харківські», чи філософські трактати, діалоги, листи — все пройняте глибокими думками та духовним світлом.

Спробуймо ж розібратися, що означає бути мудрим за Григорієм Сковородою.

«Сенс премудрості в тому, щоб осмислити, в чому полягає щастя», — пише він у «Розмові п’яти подорожніх про істинне щастя в житті». І в цьому ж творі словами царя Едіпа пояснює: «Щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе — ходитимеш у темряві і боятимешся там, де страху й не було».

Сковорода повчає: «Не дивись, хто вище і хто нижче, хто видніше і незнатніше, багатше і убогіше, але дивись на те, що з тобою споріднене».

Тут можемо провести аналогію з думками грецького філософа Аристотеля. Він теж вважав, що метою людського життя є щастя. Але людина не може задовольнятися лише фізичними потребами — їжею, сном. Щастя має засновуватися на розумній природі, тобто співвідноситися з діяльністю, спрямованою на блага індивідуума. Шляхом культивування хороших звичок і здібностей ми здобуваємо благополуччя.

Український філософ створює своє поняття, яке називає «споріднена праця», вважаючи: якщо людина займається тим, до чого в неї є нахил, вона досягає успіху й щастя. Відтак вчить спочатку розібратися у собі, знайти, що приносить задоволення: «Початок справі — знаття, звідки йде бажання, від бажаного — пошук, потім отримуємо результат, ось і задоволеність, тобто те, що отримуємо і що для людини благо…».

Споріднена праця є основою щасливого життя. Адже людина, яка себе знайшла, відчуває радість. При цьому щастя по-сковородинськи аж ніяк не залежить від багатства: «Багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця». Сам він обмежував себе у матеріальних благах: вів аскетичний спосіб життя, спав чотири години на добу, не мав власного житла. Але завжди був веселим, бо вважав, що «…веселість — це здоров’я гармонійної душі».

В одній із найвідоміших байок «Бджола та Шершень» Сковорода найяскравіше відображає ідею спорідненої праці. Сила цієї байки набагато більша за фабулу й переростає у філософський трактат, де читаємо: «Немає більшої радості, аніж жити за покликанням», «…душа, володарка людини, втішається природженим ділом».

Пізнаючи себе і світ, Григорій Сковорода наголошує на потребі правильно розподіляти час, бо «з усіх утрат втрата часу найтяжча». «Правильно використав час той, хто пізнав, чого треба уникати і чого домагатися». Тут його думки співголосні з іншими мудрецями світу, зокрема з Плінієм: «Втрачений час, який ти не використав на навчання».

Пошук істини, здобуття знань нерозривно пов’язані із самовдосконаленням. «Знаходь годину і щоденно потроху, але обов’язково і саме щоденно, підкидай у душу, як у шлунок, слово або вислів, і немов до вогню підкидай потрохи поживи, щоб душа живилася і росла, а не пригнічувалася. Чим повільніше будеш вивчати, тим плодотворніше навчання», — таку пораду дає філософ в одному з листів.

Взагалі листи Григорія Сковороди до свого учня і водночас друга Михайла Ковалинського — це одне з найцінніших першоджерел для дослідження його філософії. Вони настільки багаті роздумами, повчаннями, цитатами мудреців, що не втрачають своєї значущості й дотепер і є цікавими для сучасної людини. Дуже часто автор вкраплює у них вислови Сократа, Аристотеля, Плутарха, Діогена, Платона, звертається до біблійних сюжетів та повчань, наводить приклади прислів’їв та приказок. Його висловлювання настільки проникливі, чуйні, сповнені любов’ю, що не залишать байдужим нікого, хто їх читатиме.

Чи знав тоді Григорій Сковорода, що, повчаючи Михайла, сьогодні він навчає усіх нас?!

Зокрема, дуже багато порад дає щодо дружби. Адже саме друзі великою мірою впливають на наші думки та спосіб життя. В одному з листів читаємо: «Подібно до того, як купці вживають застережливих заходів, щоб під виглядом хороших не купити поганих, зіпсованих товарів, так і нам треба найретельніше дбати про те, щоб, обираючи друзів, …не потрапити на щось підроблене і мниме, що називається підлесником…». Оберігаючи свого улюбленця від негараздів, автор навіть радить, як розпізнавати підлесника: «Перша відмінна ознака підлесника — мінливість і непостійність: він не може довго слідувати за одним і тим же і триматися одного й того ж правила, але, подібно до мавпи, наслідує інших доти, доки не одержить того, чого домагався».

Однією з наймудріших є така порада філософа: «Дуже важливе значення має, з ким щоденно спілкуєшся і кого слухаєш. Поки ми їх слухаємо, ми цей дух в себе вбираємо».

У листах, пишучи про дружбу, Григорій Сковорода звертається також до порад Плутарха, котрий порівнює друга з монетою, яку треба випробувати раніше, ніж вона буде потрібною, щоб потім не розчаруватися. Темі дружби приділяє багато уваги і в байках. Так, у байці «Соловей і Жайворонок та Дрізд» читаємо: «Нічого немає дорожчого, солодшого і кориснішого за дружбу»; «Щасливий той, хто хоча б тінь доброї дружби зумів здобути».

На думку філософа, щастя людини пов’язане також зі свободою. Свобода для нього самого завжди була на одному з перших місць. Скажімо, коли цариця Катерина II запросила його на посаду в палац, Григорій Сковорода дав їй славнозвісну відповідь: «Мені моя сопілка та вівця дорожчі царського вінця».

Він завжди вільно, по-своєму викладав у навчальних закладах, за що викликав невдоволення у керівників. Разом з торгівельною групою побував в Угорщині, Австрії, Словаччині, Польщі. Відвідував там навчальні заклади, брав участь у дискусіях. Філософське вільнолюбство допомагало йому творчо рости, але заважало мати постійну викладацьку роботу. Педагог-вільнолюбець був звільнений з посади за нетрадиційний підхід до викладання поетики в Переяславському колегіумі. Не пішов у монахи, адже бачив своє призначення в іншому. Любив вчити, співати та грати, бути на природі, розмовляти з простими людьми.

Про свободу у вірші «De Libertate» він пише:

Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.

Сковорода відстоює думку, що кожна людина може бути щасливою, якщо переможе злі інстинкти і йтиме шляхом добра та любові: «Любов викликається любов’ю і, бажаючи бути любимим, я сам перший люблю».

Сучасна дослідниця Галина Сагач порівнює українського мислителя з біблійним героєм Ноєм, який був узірцем святості та чистоти серця. Увесь свій вік поет закликав жити мудро, за Божими заповідями, і цим збудував «ковчег духовно-морального й фізичного спасіння».

Як філософ Григорій Сковорода розумів, що життя — це не суцільна біла смуга, не лише радість. Успіх людини дуже часто породжує заздрість в інших. Тому «похвально не подобатися поганим».

Як відомо, він і сам часто страждав від своєї оригінальності, а відтак не раз мусив змінювати роботу. Щодо невдач, то, за Сковородою, вони тільки загартовують і роблять нас сильнішими: «Непогано, що Діоген був приречений на заслання: там він почав займатися філософією». Клопоти, негаразди, вважав, дають можливість рухатися вперед: «Ні про що не турбуватися, ні за що не переживати — значить не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — це рух».

Григорій Сковорода — оригінальний і неповторний у всьому: способі життя, викладенні думок. Ще за життя його твори були популярними й поширювалися у численних рукописах. Його біографія дивує й захоплює водночас. З невеличкою полотняною торбинкою, в якій завжди були сопілка та книжка, він ішов до людей і ніс своє повчальне слово. Його філософія увібрала біблійні істини, мудрість античних мислителів та ідеї просвітительства. І крізь віки він продовжує вчити нас мудрості.

Сьогодні ми, як ніколи, маємо читати-перечитувати твори Сковороди. Він є мудрим духовним наставником не лише українського народу, а й усього світу!

Ірина ТОМА.