Наші побоювання

Водночас є побоювання, що наші співвітчизники переймаються своїми щоденними проблемами і голосують за популістів, а потім їм доводиться думати, що з цим далі робити. У цьому Україна не відрізняється від іншого демократичного світу.

За даними дослідження, на запитання «Які виклики можуть постати перед Україною у наступні 30 років?» українці відповіли, що це Covid-19, клімат та енергетична залежність.

Щодо перших двох пунктів, то ми не відрізняємося від решти світу. Але вирізняє те, що наші громадяни підкреслили: енергетична безпека і вразливість нашої енергетичної си-стеми є однією із трьох найважливіших проблем, які турбуватимуть і Україну, і все суспільство. Ймовірно, респонденти спиралися на досвід попередніх років. Чимало з опитаних віком 40+ пам’ятає 1990-ті і вимкнення електроенергії у містах, те, як 2009-го Росія призупиняла постачання газу, та перші роки війни з Росією, коли Кремль влаштував енергетичну блокаду Україні й припинив постачання газу. Тоді нас врятували реверсні постачання. Люди чітко усвідомлюють, що за 30 років Незалежності мало що було зроблено, аби наша держава могла почуватися впевнено і в енергетичній сфері. Тут є великий простір для роботи і державних органів, і щодо демонополізації енергетичного ринку, і самі люди мають усвідомити, що це і їхня відповідальність, зокрема варто заощаджувати ресурси й намагатися зберегти їх для наступних поколінь.

Близько 65% наших співвітчизників бачать проблему у зростанні сили Вашингтона, а 62% — у зростанні сили Москви. Такі результати опитування пояснюються тим, що наші політики розбиті на два табори: одні експлуатують тему російської загрози, яку не можна заперечити, інші активно експлуатують тему західної загрози і так званого зовнішнього управління країною з боку США, Європи чи МВФ, що є суперечливою тезою і не зовсім відповідає дійсності. Залишається відкритим питання, чи знайдеться такий полі-тик, який зможе об’єднати обидві ці групи наших співгромадян.

Є загроза, що Україна може втратити підтримку західного світу у боротьбі з Росією. Підтримка Заходу спирається на те, що ми здатні залишитися демократичною державою і суспільством, а це, у свою чергу, означає, що українці здатні голосувати за тих політиків, які ставитимуть за мету обмежити вплив олігархів на політику і на розподіл державних ресурсів.

Якщо наші політики займатимуться системним покращенням економіки, охорони здоров’я, питаннями клімату та національної безпеки, а люди за них голосуватимуть, то Україні вдасться уникнути небезпеки потрапляння до так званої «сірої зони» і залишитися без підтримки.

Дослідження показало також, що половина молодих людей віком 18-25 років думають про виїзд з України. Щойно ослабиться тиск пандемії, а в країні нічого не змінюватиметься, то, на жаль, ми побачимо серйозний відтік освіченої юні. Тоді Україна справді ризикує своїм майбутнім у всіх сенсах.