Сюрреалістичний світ балтянина

Сьогодні у доробку Сергія Шендеровського — більше сотні художніх полотен різних жанрів. Серед робіт минулих років (переважно ХХ століття) — різні куточки рідного міста та сіл району, портретні зарисовки, релігійні мотиви, побутові сценки, натюрморти… Він — автор багатьох художніх і фотоілюстрацій до книжок та буклетів про Балту, один з ініціаторів та організаторів проведення у нашому місті тематичних пленерів, до яких долучалися самодіяльні та професійні митці не тільки з України (Одеса, Харків, Ізмаїл, Херсон, Київ…), а й з-за кордону (Молдова, Росія, Польща, Китай…). Таких пленерів було вже десять. А нинішнього року пан Сергій започаткував ще й пленер для місцевих школярів і, як слід було очікувати, виявив серед них вправних, талановитих, здатних до розвитку малярських здібностей.

Спілкування з побратимами по пензлю значно розширило популярність балтського художника, що посприяло як його творчому зростанню, так і проведенню власних великих виставок у залі Балтського історичного музею і двох в Одесі — в обласному центрі української культури і в краєзнавчому музеї. До речі, на цих виставках Шендеровський уперше показав кілька своїх робіт у стилі сюрреалізму, які викликали чималий інтерес у глядачів. Слід сказати, що в цьому напрямку пан Сергій творив і раніше, але в роки нового століття він став для нього чи не найголовнішим. Тож уже досвідчений художник вирішив винести свій новий сюрреалістичний доробок на суд земляків.

Й ось недавнього недільного дня в оновленому й розширеному залі Балтського історичного музею відбулося урочисте відкриття виставки відомого не тільки в нашому місті митця. В експозиції — майже 70 картин. Усі, як уже мовилося, сюрреалістичного напрямку, хіба що деякі, на мою думку, трохи тяжіють до імпресіонізму («Яблучний спас», «Маки», «Феїчка»).

Заходиш у зал й одразу поринаєш у чарівний світ художньої гри, музики фарб, тем, мотивів, незбагненних сюжетів, нашарування жанрів і стилів. І кожна картина — оригінальна за задумом та втіленням уявлень автора. У кожній — неабиякий політ фантазії художника. Тут бачимо й асоціації з деякими реаліями життя, й містично-фантастичні сюжети, й близькі до міфологічно-релігійних, і навіть жахливо-моторошні. Та їх об’єднує одна властивість: усі вони змушують глядача зупинитися й задуматися над питаннями нашого буття і світосприйняття, єдності людини з природою, її місцем у Всесвіті, врешті — над сенсом самого життя. Кожне зображення — аж ніяк не статичне, а сповнене якогось магнетизму та внутрішньої динаміки. А коли художник вводить у сюжет якихось фантастичних істот, то це сприймається хоч і несподівано, але майже природно, згідно із задумом.

Ось назви деяких полотен: «Подолання», «Альний світ» (на противагу реальному), «Зупинка внутрішнього діалогу», «Перехід», «Новий світ», «Безмежна ріка», «Настрій». Але здебільшого назви суто умовні, які лише натякають на думку чи почуття, наводять на якісь асоціації, символи, настроєність. Жодна з робіт, представлених на виставці, нікого, як мені здається, не залишає байдужим, не викликає відстороненості від людських проблем, а пробуджує високість духу, ще більшу любов до життя.

Відчувається, що художник-сюрреаліст Сергій Шендеровський, як писав свого часу кубинський письменник Алехо Карпентьєр, «перестав бути рабом сюжету», спізнав «радість і втіху відкривати красу в цілком вільних поєднаннях форм, у гармонії кольорів, ліній, об’ємів» і явив нам живопис неймовірно значущий, спрямований на роботу людського мозку та збудження людських почуттів. Це не просто володіння пензлем, а наслідок своєрідного глибокого мислення, ймовірно, ірраціонального, трансцендентного підходу до відображення людської діяльності та навколишньої дійсності.

Отакі (можливо, суб’єктивні) враження й думки виникли в мене після огляду робіт Сергія Шендеровського про його художній світ.

Михайло ГЕРШКОВИЧ.