Операція «Узурпація»?

А вибір Зеленського, тим часом, став для нашої країни кроком на шляху до руйнування державних інститутів і створення однопартійного «режиму». Причому відбувалося це за повної підтримки населення. У результаті зібрана Президентом України не надто освічена монобільшість у парламенті, як і в сусідів у Державній Думі, стала слухняним інструментом у руках однієї людини. Реалізатором його незбагненних амбіцій і незрозумілих мрій.

Доцільність, певна річ, велика сила. Можна в короткі терміни просунути у Верховній Раді, в тому числі, необхідні і важливі закони. Наприклад, про ринок сільгоспземель або про е-декларації для орди розжирілих чиновників. Можна без вагомих підстав призначати і зміщувати голів обласних і районних адміністрацій по всій країні, звільняти міністрів і глав урядів, не виходячи з кабінету в ОП. Але рано чи пізно у того, хто на це здатний, виникає ілюзія всемогутності. А згадки про Конституцію, закони і демократичні процедури викликають печію.

З відчуттям такої печії президент та правляча партія і зіткнулися, коли голова Верховної Ради Дмитро Разумков вирішив нагадати колегам про юридичні нестикування у законі «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)». Про недоліки цього документа можна говорити багато. Але обговорення небезпеки, пов’язаної з прийняттям закону №5599, не є темою цього огляду.

Темою є суміжні обставини. Всемогутній президент вважає боротьбу з «олігархами» до-цільною. Причому, як годиться при режимі, — «хто не з нами, той проти нас». Хоча проти Зеленського переважно не конкретні люди, а висновки юридичної служби парламенту, регламент Верховної Ради, грубо порушений під час схвалення закону в другому читанні, і, як на гріх, позиція голови ВР Дмитра Разумкова. До неї, втім, слід уважно придивитися. Ос-кільки Дмитро Олександрович Володимиру Олександровичу не ворог і не суперник. А заяви, що голова Верховної Ради, на відміну від гаранта Конституції, принципово стоїть на сторожі закону, слід сприймати із застереженнями.

Поразка ідеолога

По-перше, ніхто не чув, щоб Разумков протестував проти розгону Зеленським парламенту в 2019-у. По-друге, нічого не відомо про розбіжності голови Верховної Ради з фракцією «Слуга народу» впродовж двох років. А ось порушення регламенту ВР у цей же період й утиски прав опозиції в парламенті повторювалися регулярно. То що ж сталося? Чому ідеолог і політтехнолог №1 партійного списку «слуг» відкрито виступив проти власної команди?

Мені здається, у даному випадку загадки ніякої нема. За-знала поразки саме ідеологія Разумкова. На руїнах олігархічної системи він разом із Зеленським (прямо скажемо, невдало) спробував створити державу нового типу. А створив партію нового типу, яка насамперед політично знищує творця.

Від реплік Зеленського на партійному корпоративі у Трускавці з обережною критикою Разумкова залишилося враження розгубленості. Всемогутньому президентові без ідеології незатишно. Лакуни в освіті і брак політичного досвіду не дозволяють главі держави формулювати і пропонувати від свого імені більш-менш виразну концепцію розвитку країни. Сурогати на зразок загальної трансформації від Тимофія Милованова у друзів і недругів України викликають, м’яко кажучи, подив. А «велике будівництво», куди заривають бюджетні мільярди, посилює підозри в корупції на вищому рівні і гнів. Освіченому і підготовленому ідеологу в таких умовах знай-шлася б робота. Але Розумков після відставки навряд чи захоче нею зайнятися.

Перед «слугами народу», побутує думка, в Трускавці поставили єдине завдання — згуртувати лави. Водночас нагадати, що без Зеленського вони ніхто і звати їх ніяк. Нагадування були підкріплені присутністю на корпоративі верхівки силової та адміністративної піраміди. Судячи з одностайного голосування «слуг народу» після їх повернення до Києва, завдання вирішене на сто відсотків. Навіть з надлишком. У понеділок, 4 жовтня, під час виступу на погоджувальній раді у парламенті Петра Порошенка, голови фракції «Європейська Солідарність», представники монобільшості, включаючи голів комітетів ВР, покинули приміщення. Верховна Рада перестала бути місцем для дискусій.

Наступного дня з’ясувалося, що парламент перестав бути місцем і для його голови. Голосуванням 240 народних депутатів Дмитра Разумкова на два дні відсторонили від керівництва поважними зборами. Щоб не заважав членам партії нового типу приймати доцільні рішення і займатися серйозними справами. Як-от придбання квартир у центрі Лондона через офшори. Сьогодні, 7 жовтня, в питанні поведінки бунтівного Разумкова нардепи хочуть поставити крапку. Злі язики кажуть, що цим буде створено прецедент звільнення голови Верховної Ради України за дотримання законів. І це правда. Почасти.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.