Репресована духовність

Саме тому громадська організація «Україна — це Я», очолювана Олександром Чернегою, за підтримки генерального консульства Республіки Польща в Одесі й департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації ініціювала в рамках відзначення 30-ліття Незалежності України створення виставки про ре-пресії проти Римо-католицької церкви у 1920—1930 роках.

Виставка, що складається із 13 стендів, стала першим етапом реалізації проєкту «Репресована духовність», метою якого є інформування українського та світового співтовариств про нищення комуністичною владою та її каральними органами різних релігійних організацій на теренах Одещини. Вперше експозиція демонструвалася 13-25 серпня в Одеському кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. На її відкритті побували єпископ Одесько-Сімферопольської дієцезії Римо-католицької церкви Станіслав Широкородюк і генконсул Республіки Польща Катажина Солек.

27 серпня виставку урочисто відкрили у Київ-ському кафедральному соборі Святого Олександра РКЦ в Україні. До 7 вересня її відвідали велика кількість небайдужих людей, зокрема, представник надзвичайного і повноважного посла Польщі в Україні Кароль Зелінський, єпископ Київ-сько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький та представники інших конфесій.

10 вересня з благословення архієпископа Мечислава Мокшицького експозицію прийняв Львівський кафедральний собор РКЦ в Україні. У її відкритті взяли участь єпископи Броніслав Бернацький і Мар’ян Бучек, директор Львівського музею історії релігії Орест Малиць.

А вже 1 жовтня виставка відкрилася на території музейного простору Дрогобича — у середньовічній вежі-дзвіниці костьолу Святого апостола Варфоломія. Того дня там зібралося багато представників громадських і релігійних організацій, профільних управлінь та служб міськради, депутатів різних рівнів, музейних працівників, науковців Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, членів парафіяльних громад. Співорганізаторами заходу стали державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі», Спілка вчителів-полоністів України, Дрогобицький музичний коледж ім. Василя Барвінського і згадана вже парафія Святого апостола Варфоломія Стрийського деканату Львівської архідієцезії РКЦ.

Надалі заплановані виставкові просвітницькі мандри іншими містами України та відвідання, за підтримки генконсульства Республіки Польща в Одесі, кількох міст держави-сусідки.

Така затребуваність виставки цілком зрозуміла. Вона вражає, вона викликає емоційне потрясіння: на стендах представлені історії реальних людей — священників і вірян, світлини документів, архівних матеріалів із фондів СБУ: протоколи допитів, картки заарештованих, секретні укази й декрети, докази фальсифікації слідства органами НКВС.

На думку Джорджа Орвела, справжньою метою тоталітарної системи є зміна свідомості людини та її абсолютне підпорядкування правлячому режиму. Матеріали виставки переконливо доводять, що для досягнення цієї мети, ще з моменту встановлення більшовицької влади на теренах України, каральні органи застосовували позазаконні методи залякування та фальсифікації. Апогею ці практики досягли в кінці 1930-х, коли маховик Великого терору розкрутився з такою силою, що, як писав Олександр Солженіцин, важливою стала кількість заарештованих, а не особистість кожного з них, а слідство перетворилося на просту формальність. Грубі порушення законності, тортури-катування, які часто приводили до обмовлення і самообмовлення невинних людей, були офіційно дозволені і навіть рекомендовані як метод ведення слідства в 1937 році особисто Сталіним і ЦК КП (б).

Водночас, матеріали виставки свідчать, що, незважаючи на всі жахливі методи боротьби з Церквою, вірою та релігією, велика кількість людей — представників різних конфесій, хоч і за-знали переслідувань, постраждали за віру, але не зреклися своїх переконань, а Церква, пройшовши через терор і репресії, живе й продовжує проповідувати принципи добра й любові.

Ярослава РІЗНИКОВА,
член НСЖУ,
лауреатка літературних премій ім. І. Франка та Г. Сковороди.