Не наші вибори

Склад майбутньої Державної Думи і всієї російської вертикалі командою Кирієнка (Сергій Кирієнко — перший заступник голови АП РФ. — Прим. Ред.), схоже, був прорахований до деталей. І до деталей продумана технологія того, що ми вважаємо фальсифікаціями. Але це не фальсифікації. Це реалізація плану, який зобов’я-зана виконувати державна машина. Подібно до планів розстрілів, спущених з ЦК на місця в роки Великого терору. Результат нинішніх російських «виборів», грубо кажучи, пояснюється готовністю переважної частини населення виконувати плани керівництва. Вітати розстріли, посадку кукурудзи на півночі, вторгнення в Чехословаччину і війну в Афганістані…

Рік тому на цю частину населення розраховував Лукашенко, коли ЦВК зображувала йому всенародну підтримку. Парадокс у тому, що така підтримка справді була. Але складала не вісімдесят відсотків, а трохи більше п’ятдесяти. І різниця — сотні тисяч людей — вийшла на вулицю. Досвід сусідньої країни в Кремлі врахували. І підтримку «Єдиної Росії» організували, щоб відсоток виглядав правдоподібно. Нема сенсу зупинятися на методах, за допомогою яких Кремль домігся результату, але розклад сил у майбутній Державній Думі відповідає планам Путіна.

Список «Єдиної Росії» (згідно з попереднім підрахунком голосів) отримав близько 50% виборців. А разом з одномандатниками — від 310 до 315 місць у Думі. Це конституційна більшість, що дозволяє партії влади приймати закони без залучення голосів «системної опозиції». «Опозиція» частину голосів втратила. Втратила і частину місць. Але ця втрата значення не має. На відміну від України, в адміністрації президента РФ нема проблем з монобільшістю. Вона (як і «системна опозиція») пройшла процес селекції. І готова голосувати за вказівкою Путіна хоч за приєднання Марса, хоч за світову війну.

Проблема Путіна зараз у самому Путіну. У стані його здоров’я і в здатності тримати кермо. Це, зрозуміло, державна таємниця, як і все, що діється за стінами бункера. Але історія зі скасуванням важливого візиту в Душанбе і відхід російського президента на карантин (в самоізоляцію) доводить: пандемія коронавірусу здатна зруйнувати розрахунки кремлівських політтехнологів. А населення сусідньої країни може в критичний момент залишитися без керівних вказівок.

У нас такого бути не може

Російські вибори мають стосунок до України. По-перше, тому, що депутати Держдуми і місцевого «самоврядування» незаконно обиралися на окупованій території українського Криму. А, по-друге, тому, що участь у російських виборах, примусово і добровільно, брали громадяни України з російськими паспортами. Їх із захоплених територій ОРДЛО масово привозили на виборчі дільниці в Ростов.

Для Верховної Ради цього достатньо, щоб вважати обраний нині склад Держдуми (як і склад попередній) нелегітимним. А контакти із незаконно обраними депутатами — такими, що позбавлені правової основи. В принципі засідати разом з ними в міжнародних парламентських організаціях не можна. А рішення Парламентської асамблеї Ради Європи і Парламентської асамблеї ОБСЄ, прийняті за участю і схваленням російської делегації, неможливо повною мірою враховувати і виконувати.

У середовищі європейських політиків, щоправда, інший погляд на законність. Там зараз переважають прихильники діалогу з владою радянських диктаторів. Тільки Україна, Польща, балтійські держави і Туреччина (та й та із застереженнями) відмовляються визнавати підсумки «триденних виборів». І голоси проти визнання в основному пов’язані не з Україною, а з порушенням демократичних процедур.

Але досить про це. У нас, в Україні, з процедурами, відверто скажемо, теж не все гаразд. І є підозра, що монобільшість зі «слуг народу» на чолі з президентом збирається і вже почала будувати керовану демократію за путінським зразком. У багатьох ще не відібрало пам’ять. Ми пам’ятаємо, з чого в сусідній країні починали чекісти на чолі з Путіним. Вони відібрали засоби масової інформації в олігархів. Потім, за схвалення народу, власність більшості олігархів передали в руки своїх довірених осіб. Державна Дума перестала бути місцем для дискусій, а перетворилася на скажений принтер Кремля. І цей принтер за кілька років перетворив потворну російську демократію на зразкову поліцейську державу.

Українська «деолігархізація» теж почалася із закриття телевізійних каналів. Після цього (пояснюючи війною і волохатою рукою Москви) з подачі РНБОУ перекрили джерела фінансування опозиційних ЗМІ, а деяких журналістів просто залякали. Якщо Верховна Рада прийме відповідний закон, настане другий етап. Відбудеться легальне захоплення майна олігархів і фінансових груп, не згодних з курсом президента, і передача контролю над активами в руки довірених осіб нинішнього керівництва. За допомогою вилучених ресурсів можна потім перейти до третього етапу. Провести вибори Верховної Ради і глави держави, зібрати нову монобільшість і включити «мозковий штурм». Український скажений принтер запрацює сам по собі.

Поки що є можливість перешкодити подібному розвитку подій. Насамперед тому, що в суспільстві жива пам’ять про Революцію Гідності. Але з кожним роком ця пам’ять слабшає, а запит на «порядок у країні» зростає.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.