Пляж для всіх

Ця локація вже отримала міжнародний знак якості і чистоти, про що свідчить Блакитний прапор, який майорить над пляжем. Упорядковувався він у взаємодії з громадськими організаціями людей з інвалідністю. Тут усе продумано до дрібниць. Намитий пісок, відновлені підпірна стіна і парапет. Побудовано нові сходи і встановлено спеціальний ліфт. Облаштовано 46-метровий пандус з оптимальним кутом для спуску і підйому людей на візках, обладнаний тактильною плиткою для незрячих і слабозорих. Під пандусом розмістилися медпункт, туалети, роздягальні та господарські приміщення.

На пляжі є дерев’яний настил, який займає більшу його частину, що дає можливість під’їхати до води на візку. Є також оглядовий майданчик і вежа рятувальної служби.

Це унікальне місце відпочинку створив Юрій Дегас, засновник компанії Degas Group, власник пляжу Калетон, що розташований поруч. Інклюзивний пляж збудували за сім місяців. Через складність об’єкта кошторис постійно збільшувався. Загалом він обійшлося у 35 мільйонів гривень.

Цей пляж — символ того, що в Одесі, в Україні бізнес може втілювати проєкти не тільки для заробітку, а й для людей, особливо тих, кому найбільше потрібна допомога.

На початку червня на пляж прибули перші відпочивальники з інвалідністю.

Всі послуги тут абсолютно безкоштовні, він відкритий не лише для людей з особливими потребами — тут купаються-за-смагають чимало одеситів і гостей міста.

З понеділка по п’ятницю сюди автобусами привозять групи, організовані районними товариствами інвалідів, а також вихованців дитячих будинків.

Увесь час людям з інвалідніс-тю допомагають працівники пляжу: приносять чай, чисті рушники, допомагають заїхати у воду на візках...

— Двічі на тиждень ми тут чудово проводимо час, — розпові-дає член Товариства інвалідів Приморського району 93-річна Лада Бондарєва. — Нас привозять до самого берега, ліфтом спускають на пляж, а потім підіймають і розвозять по домів-ках. Ми тут відпочиваємо по п’ять годин двічі на тиждень, купаємося, засмагаємо, спілкуємося, частуємо одне одного домашніми смаколиками. Жінки діляться рецептами своїх страв, які привезли, щоб пригостити інших, чоловіки розповідають історії, сперечаються, згадують минуле....

— Хто такі блогери і як стати блогером, щоб заробляти гроші? — цікавиться поетеса Сентябрина Заольховська. У неї є мета — хоче донести свою творчість до якомога більшої кількості людей і розуміє, що для цього потрібно освоїти Інтернет.

Усі бесідують, сміються, діляться спогадами, і лише 102-річна Євгенія Авраменко засинає, лежачи на тапчані біля самого краю моря.

Під час Другої світової війни її, студентку Мінського медичного університету, призначили начальником санітарного поїзда. У 1945-у вона приїхала до Одеси, вийшла заміж, закінчила медичний інститут і все життя працювала у медицині. Цьогоріч пані Євгенія захворіла на коронавірус і перемогла його, хоча було дуже складно.

— Мені вже 102 роки, — розповідає пані Євгенія, — і я користуюсь кожною можливістю, щоб побачити море, подихати свіжим повітрям. Адже невідомо, чи наступного року приїду сюди…

Пляжний сезон невдовзі закінчиться.

— Ми дуже вдячні за подарований нам відпочинок, — діляться учасники Товариства інвалідів Приморського району Одеси, — за організоване для нас дозвілля. За теплий прийом, за допомогу. Адже для того, щоб доїхати на пляж, виді-ляють спеціальні автобуси, які забирають нас від домівок і доставляють додому.

— Для нас це дуже важливо — не зациклюватися на своїх хворобах, не засиджуватися вдома, не падати духом, — за-значає Сергій Кравченко, голова Товариства інвалідів Приморського району. — І ми вдячні всім, хто долучився до створення цього чудового місця, яке надихає і дає нам крила...

І недарма на підпірній стіні намальована головна прикраса локації — величезні крила. Цей пляж додає сил людям, яким це дуже потрібно.

Ольга ФІЛІППОВА.