№ 68-69 (22287-22288) четвер-субота 26-28 серпня 2021 року

Тільки ті одесити, хто, лежачи на дивані/тапчані/підстилці й дивлячись рашку-побрехушку, у своїх соцмережах 24 серпня 2021 року ліниво писали, що Україна не відбулася і що в неї нема майбутнього. А от ті, хто вийшов у середмістя чи до знакових локацій, як історичних, так і культурно-масового відпочинку, наочно бачили: Одеса святкує 30-ліття незалежності своєї держави. Святкує масово, святкує розмаїто — від автентики до суперсучасних візій, святкує гонорово, з власним шармом.

Так, і для критики щодо недоробок, усіляких інших недо… є підстави. Але то буденна тема для майбутньої праці на виправлення помилок. І над ними направду треба працювати вже від учора, не відкладаючи до довгої шухляди, бо інакше — ті ж граблі влуплять по тому ж лобові в наступні ювілейні дні, до яких — лише швидкоминучих п’ять років.

Просто неба, на Потьомкінських сходах, завершилося щорічне свято кіно. Уперше в історії Одеського міжнародного кінофестивалю урочиста церемонія закриття відбулася опен-айр, а відтак стала доступною для тисяч глядачів.

Ведучими церемонії були Яніна Соколова та Олег Панюта. Звучала музика у виконанні Одеського симфонічного оркестру під керівництвом диригента Ігоря Шаврука.

Неоголошена війна на Донбасі триває вже майже вдвічі довше, ніж Друга світова, і путінська Росія продовжує блокувати перспективи мирного врегулювання цього кровопролитного конфлікту. З його початком, у лютому 2014 року, тисячі молодих українців пішли захищати Батьківщину від осатанілого й підлого ворога. Чимало жителів нашої Любашівщини воювали в АТО, а нині відстоюють нашу Незалежність на східних рубежах країни у складі ООС. Серед них — багато жінок і дівчат.

Недавно Верховна Рада підтримала законопроєкт №2325, який перейменовує День захисника України, що відзначається 14 жовтня, на День захисників та захисниць. Бо ж наразі військову службу в наших Збройних Силах проходять близько 32 тисячі жінок, і їх серед захисників дедалі більшає.

Україна розпочинає п’ятий етап вакцинації від COVID-19. Усі охочі можуть щепитися у найближчому пункті чи центрі масової вакцинації. Щеплення — добровільні й безкоштовні. Вакцинація активно запобігає важкому перебігу хвороби й рятує життя.

Про все, що стосується вакцинації, на запитання журналістів із семи південних і східних областей в Українському кризовому медіацентрі відповідав кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних захворювань з курсом імунології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, голова правління ГО «Батьки за вакцинацію», керівник Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ) при МОЗ України Федір ЛАПІЙ.

Брошуру з такою назвою на зустрічі з журналістами в Українському кризовому медіацентрі презентувала керівниця нещодавно створеного Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики Любов ЦИБУЛЬСЬКА.

«Брошура «В разі надзвичайної ситуації або війни» — перший публічний продукт нашого центру, — зазначила Любов Цибульська. Час підготувати цей посібник настав не зараз, цей час прийшов давно: ще в 2014-у його вже треба було мати. Це не тому, що ось, нарешті, ми помітили війну, ні, це треба було зробити раніше. Із 2015-го я була радницею начальника Генерального штабу ЗСУ Віктора Муженка. Пригадую, під яким рівнем загрози ми перебували… Все, що тоді робили, — без кінця гасили пожежі.

Минулого століття, перебуваючи у складі жорстокої радянської імперії, українська спільнота неодноразово опинялася на межі виживання. Втім, кожного разу відновлювалася. Тому сучасні історики не мають жодного сумніву, що зараз, коли незалежна Україна існує вже 30 років і коли її підтримує весь цивілізований світ, вона обов’язково збереже свій суверенітет і забезпечить національно-культурне відродження народу.

Цьогорічний ювілей українського державотворення доцільно розглядати саме через призму початку минулого століття, коли у 1917—1918 роках була проголошена автономна, а незабаром — і незалежна Українська Народна Республіка. Це тоді дуже занепокоїло російських більшовиків, і вони вже через якийсь місяць після завоювання влади в Петербурзі оголосили нам ультиматум, а невдовзі розпочали у Києві «червоний терор». Так починалося найтрагічніше для нашої нації ХХ століття, впродовж якого загинула майже половина українського населення.

Ці слова нашої видатної Ліни Костенко можна цілком адресувати й Ігореві Леонідовичу Комаровському, який нещодавно, 18 серпня, відзначив своє 60-річчя. Відомий громадський діяч, член Національної комісії з реабілітації при Українському інституті національної пам’яті (з 2019-го), керівник Музею історії політичних репресій 1917—1991 років (з 2016-го), голова правління «Одеського Меморіалу» (з 2013-го), голова правління ГО «Постраждалі від політичних репресій» (з 2015-го). Обидві організації є членами «Міжнародного Меморіалу» (перша — з 1989-го, друга — з 2016-го), географія якого — від Франції до Далекого Сходу.

Ігор Комаровський — дослідник, краєзнавець, багаторічний партнер і друг Одеської національної наукової бібліотеки.

Ярослав Дмитрович Прокопишин – великий друг нашого аж занадто скромного за штатним розписом, але багатого на авторське коло редакційного колективу. Багаторічний передплатник «Чорноморських новин», цікавий полеміст – завжди має власне неупереджене судження про певну подію чи процес, інколи – щирий критик журналістських та авторських виступів. Коли нам стає дуже скрутно, друк газети підтримує пен-сійною копійкою, за що йому безмежно вдячні. Пат-ріот. Шкода лише, що не активний дописувач нашого часопису, бо ж людина він надзвичайно цікава, захоплена, розповісти має про що – прожив на світі непростих, дуже насичених 75 літ.

У номері «ЧН» за 12-14 серпня ви мали нагоду прочитати цікаву розповідь Ярослава Дмитровича, підкріплену його ж власними знімками, про доленосні події тридцятирічної давнини, коли Верховна Рада проголосила Незалежність України. Того дня, 24 серпня 1991-го (22 серпня відзначив своє 45-ліття), він разом із побратимами стояв під стінами парламенту, чекаючи єдиного слова – «незалежні!».

Попри те, що імерсивні технології, які базуються на залученні споживачів через емоції та розваги, активно використовуються за кордоном, для України подібний формат є досить новим. А що цей формат надзвичайно перспективний, можна було пересвідчилися, побувавши 20 серпня на відкритті мультимедійної виставки «Імерсивний світ Тараса Шевченка», присвяченої 30-літтю Незалежності України, в Арт-центрі ім. Віри Холодної Одеської кіностудії.

Візуально привабливі образи, що, підживлюючись музикою, вириваються з художніх полотен, оживають, наповнюють виставковий простір, стирають межі між глядачем і світом мистецтва й дають змогу сприймати інформацію не лише з пізнавального, а й з емоційного боку — такою побачили присутні виставку.

В Обласному центрі української культури (вул. Польська, 20) експонується тематична виставка з нагоди 30-річчя Незалежності України «Моя Одещина». На ній представлені живопис, графіка, декоративний розпис, художня фотографія, соломоплетіння, глиняна іграшка, художня обробка дерева.

Серед авторів, а це художники та майстри декоративно-прикладного мистецтва з усього нашого краю, — Марія Космикова, Алла Діасамідзе, Натела Діасамідзе, Сергій Пташенчук, Ігор Івченко, Галина та Анатолій Кравченки, Вікторія Кравченко, Лариса Дем’янишина, Сергій Басок, Естелла Мунтян, Валерій Цонін, Тамара Цоніна-Тронь, Олександр Кіртока, Наталя Мартинюк, Олег Недошитко, Петро Нагуляк, Валентина Вербовецька, Володимир Кудлач, Сергій Тарасов, Олександр Смородін, Оксана Здоровецька, Христина Єремеєва, Віктор Потеряйко, Григорій Вовк, Сергій Гуменюк, Вікторія Целоусова, Вадим Целоусов, Володимир Бабієнко, Олексій Малік, Наталія Пахомова-Власова, Сергій Папроцький, Ольга Погрібна, Віталій Сандуца, Лідія Олешко, Наталя Кубриш, Маріанна Панасюк, Антоніна Димова, Віктор Красюк, Микола Резніченко, Наталя Паламарчук, Наталя Цирцакі, Софія Амірханян, Валерія Нестирович, Яна Резекіна та ін.

Родзинкою відкриття виставки став інтерактивний розпис панно «Дерево життя Одещини». Цю ідею, присвячену 30-річчю Незалежності, запропонувала директорка ООЦУК Валентина Вітос. До розпису долучилися відомі художники та народні майстри з усієї області (керівниця проєкту та авторка ескізу — лауреатка премії ім. Р. Палецького 2021 року в номінації «Народне малярство» Лариса Дем’янишина).

Виставка працюватиме до 10 вересня щодня, крім суботи та неділі, з 10.00 до 16.00. Вхід — вільний.

Дві графічні виставки в одній на різних локаціях: одна, менш масштабна, — в Одеській національній науковій бібліотеці, і розширена, що достатньо повно розкриває творчі пошуки мисткині в останні два роки, — у залі Одеського літературного музею під назвою «Рідне».

Привітати авторку прийшли друзі, родина і колеги: очільник обласної організації НСХУ Анатолій Горбенко, куратор виставки Сергій Савченко, мистецтвознавець і художник Анна Носенко та ін.

Серед недавно виявлених творів українського скульптора Бориса Едуардса (1860—1924) — мармурова «Голівка під маскою» з приватної колекції. Її місце-знаходження поки що не відоме — таємничий власник інтригує потенційного покупця, сховавшись, як і героїня скульптури, за вдаваною маскою.

Окреслю обставини. Коли підготовлена мною монографія про Б.В. Едуардса вже була у друкарні, фотографії цієї роботи показав мені один одеський скульптор, якому запропонували придбати твір або ж знайти на нього покупця. Колекціонера на нього вивів, очевидно, один з його київських знайомих. Це наводить на думку, що заявлена скульптура має, швидше за все, столичну прописку. Твір із зрозумілих причин не увійшов до каталогу моєї монографії, яка презентувалася під час цьогорічної Всеукраїнської книжкової виставки в Одеській національній науковій бібліотеці.

(Закінчення. Початок у номері за 19-21 cерпня)

Державницькі устремління українців не викоренили ні репресії комуністичної тоталітарної системи, ні Великий терор, ні Голодомор 1932—1933 років, ні економічні та політичні експерименти. Наміри мати власну державу роками визрівали у творчості шістдесятників, у правозахисному й дисидентському рухах, у прагненнях мільйонів українців.

9 листопада 1976 року засновано Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод (Українську гельсінську групу). Це була перша легальна правозахисна організація в Українській РСР, яка відіграла одну з ключових ролей у національно-визвольній боротьбі українського народу, розпочала ненасильницький, легальний і правовий шлях у здобутті Україною незалежності, становленні демократії, поваги до прав людини. А вже наприкінці 1980-х — на початку 1990-х стрімко розвивався масовий національно-демократичний рух, на який суттєво вплинула, зокрема, аварія на Чорнобильській АЕС. Трагедія стала чинником активізації національного руху та відцентрових бажань політичних сил.

Чому Конституція Орлика є актуальною і в наш час?

Від 16 серпня вперше українці можуть побачити Конституцію Пилипа Орлика, написану ним у 1710 році. Її латиномовний примірник виставлений у Соборі Святої Софії в Києві разом з іншими раритетами доби Івана Мазепи та часів шведсько-українського союзу початку ХVIII століття. Цікаво, що багато положень цього документа є на часі й зараз.

Але чому про Конституцію Орлика так мало знають в Україні та світі?

Друже редакторе! Таке я переживав уперше за цих тридцять років!

Мене запросили до Одеського державного університету внутрішніх справ на честь 30-ліття України. Й ось я виходжу з машини і йду на пляц, де стоять вишикувані кілька сотень студентів першого курсу. І раптом стаю — вражений і шокований! Усі юні слідчі й поліцейські одягнуті у вишиванки! А я, як завжди, маю на собі таку ж сорочку.

Про статки та податки

Блукає гривня,
немов комета.
А це, відомо,
лиха прикмета.
Нові тарифи,
нові податки,
зросли прибутки,
та впали статки.

Орнітологи підрахували, що на Одещині мешкають приблизно 250 видів птахів, а це — більше мільйона диких пернатих. Десь половина з них зустрічається практично лише в теплу пору, бо з похолоданням відлітає в інші краї, хоча зі зміною клімату робить це дедалі рідше, залишаючись зимувати вдома. А 88 видів — гніздові птахи, які є нашими сусідами увесь рік.

Основу ж пернатої фауни, зокрема Одеси, складають горобці і чайки. Чи багато ми знаємо про них?